Мешканці будинків №19, 19а по Хмельницькому шосе та №43,45 по вулиці Чехова Кам’янця-Подільського надіслали до нашої редакції заяву загальних зборів громадян за місцем проживання. Цей же документ вони адресували міському голові Кам’янця-Подільського Михайлу Сімашкевичу, народному депутату України по 193-му округу Володимиру Мельниченку, депутату міськради Тарасу Явеляку, громадській раді при міському голові. Люди обурені рішенням №121 36-ї сесії міської ради (від 18 грудня 2012 року) щодо надання дозволу для розробки документації на будівництво церкви, яку мають звести в їхньому спільному дворі. «За» проголосувало 33 депутати. Але жоден із них тут не живе...

 

— Про те, що ця територія буде забудовуватися, ми дізналися випадково, — розповідають обурені мешканці. — У середині листопада минулого року побачили зі своїх вікон, як міський голова, два священики і ще двоє осіб оглядають територію в нашому дворі. Про візит не було попереджено правління ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку) та мешканців прилеглих будинків. А це позбавило нас можливості провести громадські слухання, як то належить робити згідно з законодавством. Чому депутати, перед тим, як дати згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою Хмельницьке шосе (біля будинку №19) Кам’янець-Подільській єпархії УПЦ Московського патріархату, не приїхали на місце і не подивилися, де розташована ця ділянка та чи не суперечить це будівництво затвердженій містобудівній документації? 

У рішенні сесії не вказується, до якої конфесії буде належати ця церква, то, може, ця інформація навмисно замовчується? 

Знаємо, що влада віддає перевагу церкві Московського патріархату, цих храмів найбільше в місті. Чому радою не враховано те, що на відстані 450—500 метрів від майбутнього будівництва, на розі вулиць Чехова та Нігинське шосе, вже закінчується будівництво великої церкви УПЦ Московського патріархату. Чому храм необхідно будувати саме в дворі будинків, в одному з найнижчих місць Кам’янця, а не на найвищому, відкритому місці, як це завжди робили наші предки?

Учасники зборів ставлять десятки питань тому, що їх думкою зігнорували. Не так давно вони створили ОСББ, на яке покладають надію в облаштуванні спільного двору. У місті діє асоціація ОССБ, а влада повсякчас декларує підтримку цим новим формуванням, тож і сподівалися на сприяння. Щоправда, господарча жилка виявилася у мешканців цих будинків значно раніше, ще років 20 тому. Приводили до ладу територію, облаштовували дитячий та спортивний майданчик із футбольним полем, впорядковували сміттєзбиральний майданчик, садили квіти навколо, адже зрозуміли, що їм не дочекатися манни небесної від міських комунальників. Тепер навіть організовують дитячі свята для цілого мікрорайону селища Смірнова, де немає жодного скверу чи сучасного дитячого майданчика. Саме тому і болісно усвідомлювати, що цей зелений куточок для дітей служитиме стоянкою для авто парафіян нової церкви, а діти будуть змушені дивитися, як завозять покійників, аби відспівати. Дорога до храму проляже повз сміттєві баки... «Ніхто з нас парафіянами там не буде, адже більшість мешканців зараз ходять до Української православної церкви Київського патріархату, «оскільки ми хочемо жити в незалежній від Москви Україні, а майбутня церква, ми впевнені, належатиме до Московського, — заявляють люди. 

— Та не тільки в цьому справа. На жаль, у нашому суспільстві духовності зовсім не більшає від кількості храмів, хай би вони навіть з’явилися під кожним будинком. 

Зі свого боку, влада звинувачує громадян у самовільному будівництві гаражів та запевняє, що церква не зашкодить мешканцям, ось лише потрібно буде перенести один ряд цих споруд. Насправді, уточнюють громадяни, будувалися вони ще у 1988 році, і абсолютно не самовільно. Земля належала військовій частині, де багато хто працював, було отримано всі дозволи (Накази ГРАУ Міністерства оборони Радянського Союзу). Але, на жаль, після розпаду Радянського Союзу, при ліквідації КЕЧ, а також військової частини — артбази в 2008 році, всю документацію було втрачено. «Земля до цього часу належить Міноборони України», — твердять автори листа. «І в той же час ще в 2004 році частину цієї ділянки передано під забудову ПП «Віват», мабуть, також із дотриманням усіх правових норм і процедур?! Чому зовсім стороннім особам, як тільки вони забажають щось будувати, міська влада іде назустріч і відразу надає дозволи, а ми, прості мешканці цієї території, не маємо права користуватися гаражами, які побудували понад 20 років тому. Адже відповідно до статті 118 Розділу ІV «Набуття і реалізація права на землю» Земельного кодексу України та статті 14 Конституції України, ми маємо переважне право на володіння цією землею і просимо надати нам у приватну власність земельні ділянки в межах норм безоплатної приватизації розміром до 0,01 га для розміщення та обслуговування індивідуальних гаражів. Чому у сусідньому дворі уздовж залізничної колії надано в оренду землю одному підприємцю під забудову гаражів, які коштують 40-50 тисяч гривень, а ми, прості люди, які збудували гаражі за свої тяжко зароблені кошти і користуємося ними понад 20 років, маємо їх зносити? Ми розуміємо, що потрібно створити гаражний кооператив, але за чотири місяці ми звернулися в безліч інстанцій і всюди отримали відкоша. Нам не хочуть допомогти, але звинувачують у пасивності! Аби хоч якось прояснити ситуацію, що склалася, «Голос України» звернувся по коментар до міського голови Михайла Сімашкевича. Очільник громади не вбачає нічого негативного в тому, що в дворі з’явиться церква:

— Поруч із моїм будинком є будинок молитви. Я до нього не ходжу, але він мені не заважає.

Пан Сімашкевич керує містом вже третій рік, — зауважують автори листа до редакції. — Про придбання сучасних тренажерів для нашого дитячого майданчика, які встановлено в інших мікрорайонах, ми просили не раз. Готові власноруч висадити сквер, але хоч про лавочки хай влада подбає. За цей час голова міг би дослухатися і до нас. Бо хіба ми не маємо право на повноцінний двір, зелень, місце для відпочинку літніх людей та дітей?!

Ще два роки тому наша газета писала про намагання згаданого тут підприємства «Віват» збудувати на місці спортивного майданчика дев’ятиповерхівку. На щастя, тоді конфлікт вдалося залагодити. Тепер в місті є новий Генплан. Саме згідно з ним і має вестися забудова. «Чи є в Генплані оця церква в нашому дворі?!» — питають люди. Тож вони сподіваються, що питання будови культової споруди всупереч інтересам мешканців прилеглої території таки буде переглянуто. У всякому разі конфлікт не додає духовності ні правителям, ні тим, хто вважає, що їх права порушено.

Кам’янець-Подільський.

Мал. Миколи КАПУСТИ.