По суті у мешканців Сум незаплановане свято: на початку року розслідуванням діяльності місцевого монополіста — комунального підприємства «Сумижитло» — зайнялися міська прокуратура і депутатська комісія Сумської міськради, а в квітні до них долучилися ще й податківці. Причому копають глибоко і всебічно. Сумчани нарешті повірили, що цього разу докопаються. Копати і справді є що і є де. Так, приміром, на контактний центр обласної адміністрації «Відкрита влада» абсолютна більшість мешканців Сум скаржиться на комунальних «анархістів». Влаштована ними вакханалія нещодавно навіть вивела із себе голову Сумської ОДА Юрія Чмиря, який на одній з останніх колегій роздав усім сумським владним і комунальним свашкам по ковбасці.
Як міська влада за монополіста засватала...
Хоча КП «Сумижитло править бал в обласному центрі менше двох років, зате залило за шкуру сала майже трьохсоттисячному місту — далі нікуди. Тож зуб на нього, либонь, за винятком очільника Сум Геннадія Мінаєва та деяких його прибічників з міськвиконкому, мають всі сумчани.
— Розчищати комунальне поле для свого протеже — нині одного-єдиного монополіста на комунальному полі міста — Геннадій Мінаєв розпочав десь за півроку до його офіційної «презентації», — стверджує депутат Сумської міськради Юрій Шнітке. — Тож за справу взявся з поетапного знищення наявних 14 сумських приватних ЖЕКів. 13 разом з «опричниками» розпотрошили менш як за рік. (останній, 14-й, добили наприкінці минулого року. — Авт.) і відразу влаштували «комунальний шабаш».
Після входження монополіста у «свої володіння» з липня 2011-го у комунальному господарстві міста почалися серйозні перебої.
Десятки вулиць Сум були (і нині також це бачимо) буквально завалені сміттям. Досягли піку пориви труб гарячого і холодного водопостачання, діряві дахи будинків лагодилися через пень колоду. У диспетчерських службах перші місяці «роботи» «Сумижитла» телефони нагрівалися від дзвінків обурених городян до почервоніння. Тоді за добу диспетчери приймали сотні заявок на ремонт. —Зрештою, нічого дивного у цьому немає, — продовжує Юрій Вальдемарович. — Адже на першому етапі, що, до речі, і було записано і в статуті КП «Сумижитло», новоспеченому комунальному монополісту делегувалося лише «...ефективне управління об’єктами житлового фонду комунальної власності громади міста Суми... та здійснення контролю за їх виконанням...». Отже, фактично функції «Сумижитла» були наглядовими. Воно лише мало взяти на баланс житлово-комунальну сферу міста і налагодити офіційний контроль за роботою приватних ЖЕКів. Тому керівним «благодійникам» компанії від проблем споживачів було ні холодно ні жарко. Тож замість надавати комунальні послуги, постійно «відфутболювало» їх в аут. Загалом на комунальному ринку вони «по-чорному» працювали з липня 2011 року. І лише, коли терпець сумчан урвався, на січневій сесії 2013 року міський голова у спішному порядку вносить до статуту КП «Сумижитло» зміни, якими нарешті зобов’язує монополіста надавати житлово-комунальні послуги. Та, як відомо, папір усе стерпить. Обіцяних змін споживачі Сум практично не відчули. Вони вже стомилися скаржитися на комунальників. До речі, увесь час КП «Сумижитло» практично працює без договорів зі споживачами, оскільки, як сказав один з його керівників: «люди і так чесно оплачують комунальні послуги».
Ваш кореспондент минулого року тричі намагався пробитися на розмову з керівництвом монополіста, аби з’ясувати причини бездіяльності «Сумижитла». Та ба! Мені обіцяли, призначали терміни зустрічі, а потім анулювали. Довелося йти до заступників голови міськвиконкому: з якого дива і від яких щедрот міська влада допустила на комунальний ринок бідного як церковна миша монопольного зайду, під корінь знищивши попередню структуру? «Це не ми, — почув у відповідь. — Нам «Сумижитло» силоміць нав’язали з облдержадміністрації...».
— Брешуть! — лаконічно спростували сказане менші рангом чиновники. — Геннадій Мінаєв бозна-скільки носився із «Сумижитлом» як з писаною торбою та з такою наполегливістю і настирністю, ніби його якийсь ґедзь кудись вкусив...
Розмір і назву «гедзя» у пана Геннадія мені з’ясувати не вдалося. Але з додаткових джерел стало зрозуміло, що, окрім Мінаєва, той гедзь, схоже, таки добряче покусав когось і в обласних кабінетах.
Адже без підтримки зверху, навіть якби міського голову обсів цілий рій шершнів, самотужки здійснювати «комунальну революцію» він ніколи б не наважився — статус не той. А коли навіть і тиснули зверху? У міського голови що, свого розуму бракує? Але ж, либонь, не настільки, щоб служіння громаді проміняти на прислужування можновладцям...
А він бідний...
За великим рахунком, радикальні зміни у діяльності комунальної сфери Сум напрошувалися давно. «Голос України» за 15 попередніх років цілий «детективний роман» надрукував про сумських комунальників. Справді, більшість ліквідованих Мінаєвим ЖЕКів працювали, як казав один літературний герой, «не особо», але працювали. Причому у кожному з них заявки від населення про несправність приймала і фіксувала автономна диспетчерська служба. Тож щонайменше дві третини з них виконувалися у день їх надходження. У разі зволікання заявник таку бучу міг зчинити, що небу ставало жарко, і бідні сантехніки чи електрики неслися до нього «попереду паровоза». Якщо траплялася серйозна поломка — порив опалювальних систем, квартирних стояків з холодною чи гарячою водою та інші, у міських ЖЕКах цілодобово на підстрахуванні тримали п’ять аварійних ремонтних бригад з автомобілем, які протягом півгодини локалізували аварію.
І ось влітку позаминулого року пан Мінаєв від «власних щедрот» у добровільно-примусовому порядку посадив на шиї сумчан виплекане кимось дітище під назвою КП «Сумижитло». Як з’ясувалося за місяць — голоту нещадиму, зате з апетитом. Тож і «сервісну розминку», як водиться у ненажерливих істот, воно розпочало відразу з місця в кар’єр.
— Звісно, не з реального сервісу з ліквідації проблем, що десятиліттями накопичувались у місті, а з термінового розсилання квартиронаймачам рахунків про сплату буцімто за вже надані послуги та договорів «про надання послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкової території», з одночасним підвищенням комунальної вартості послуг, — каже Юрій Шнітке.
А для збиття пристрастей, викликаних у сумчан ціновим розбоєм, новоспечений монополіст «зобов’язувався» поливати прибудинкові клумби та газони, мити під’їзди та вивозити... сніг з прибудинкових територій... Як ви зрозуміли, ця байка для наївних так і залишилася байкою. Але ж грошенята, й чималі, за неї місяць за місяцем справно капають у кишеню «байкаря» уже 17 місяців.
...зате нахабний і з апетитом
Ось і запитується у задачнику: якої якості «Сумижитло» може надавати людям послуги, якщо у нього за душею ні кола ні двора. Тобто лише управлінський апарат та диспетчерська під гучною назвою «кол-центр». Повірте, я аніскільки не перебільшую. Запитаєте, хто ж тоді займається «обслуговуванням» комунального житлового комплексу міста? Близько тридцяти підрядних і субпідрядних організацій(!), ангажованих «Сумижитлом». А у семи няньок, як відомо, дитя завжди з дефектом. У сумському «комунальному випадку» зовсім калічне. Візьмімо хоча б «Зарічник».
— Нині наявна у ньому кількість сантехніків обслуговує територію вдвічі більшу, ніж раніше, — підказує депутат. — Електриків на дільниці — нуль, покрівельників — стільки само. І летять скарги тисячами на монополіста, а той і у вус не дує: знай лише справно стриже гривні з сумчан. Ігнорує він і постійні звинувачення будинкових комітетів Сум на адресу керівництва «Сумижитла», що монополіст витрачає левову частку тарифів на так звані накладні витрати.
Про «ударний сервіс» монополіста, який перебуває під надійним «батьковим» крилом, автор цих рядків пересвідчувався на власному досвіді не раз. Востаннє наші стежки перетнулися на початку нинішнього року. 27 січня зробив «Сумижитлу» телефонну заявку на ремонт комунального освітлення на поверсі, де проживаю. Спочатку електрик мав з’явитися за тиждень, потім — всередині і, нарешті, наприкінці лютого... Не знаю, що з ним сталося: чи то заблукав, чи, можливо, знепритомнів від щастя по дорозі? У міськраді мені порадили не псувати даремно нервів і в ранзі електромонтера замовити безпосередньо пана Мінаєва. Мовляв, він добив сумську комуналку до ручки, нехай тепер сам і виплутується з халепи.
— «Халепа» — занадто м’яко сказано, — уточнює Юрій Шнітке. — Для нинішньої ситуації з «комунальним сервісом» у Сумах найточніше визначення — катастрофа.
Ті самі міські чиновники повідомили, що представники «Сумижитла» вже напряму пропонують скаржникам винаймати для ліквідації несправностей приватних ремонтників — сантехників, покрівельників, столярів...
— Можливо, у монополіста і справді сутужно з коштами?
— Не смішить публіку, — іронізує Юрій Вальдемарович. — Зі «знаряддя праці» у «Сумижитла», справді, лише офіси, диспетчерська і телефони, але добре було б, щоб усім нам так «погано» жилося. І не тільки завдяки постійному накручуванню комунальних тарифів. Мабуть, щоб посаджене на трон «комунальне дитятко» не відчувало фінансового дискомфорту, міськрада за півтора року виділила йому з міського бюджету «підйомні» у розмірі понад 4 мільйони гривень: з них 2,5 мільйона безпроцентної позики і більше півтора мільйона до статутного фонду, плюс на додаток 10 тисяч квадратних метрів нежитлових приміщень.
І «дитя» розкошувало до неподобства. За інформацією Державної фінансової інспекції в Сумській області у порушення Закону України «Про здійснення державних закупівель», без проведення процедури тендерних закупівель обзаводиться комп’ютерною та іншою технікою на 10 мільйонів 687,5 тисячі гривень(!). У «дитинчати» апетит неміряний, і воно «по-скромному» ще й нагріло споживачів Сум «усього» на 4,6 мільйона гривень. Розплутати цю «невинну витівку» взялася прокуратура, яка розпочала кримінальне провадження стосовно посадових осіб КП «Сумижитло» і заодно управління ЖКГ Сумської міськради за ч.2 ст. 364 КК України — зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, і якщо воно спричинило тяжкі наслідки. А ще в Сумському окружному адміністративному суді проходить слухання справи за позовом прокуратури до виконкому міськради про проведення перерахунку за ненадані і надані не в повному обсязі або неякісно виконані послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій. Причиною подання позову прокуратури послужило рішення виконкому про відміну рішення №329 від 03.06.2010 р., згідно з яким визначалася процедура перерахунку і повернення грошей споживачам за ненадані послуги. І вчинив ці дії виконком, стверджують депутати, аби вивести протеже з-під удару. Мовляв, «громадяни» не обідніють, тож нехай утруться...
Тим часом комунальний монополіст так залив сала сумчанам за шкуру, що його «мистецьким доробком» паралельно з прокурорами предметно вирішила зайнятися створена у грудні спеціальна депутатська комісія Сумської міської ради. З огляду на те, що попередники — ЖЕКи — завжди працювали з прибутком, а новоспечене «комунальне немовля», принаймні у публічних виступах, увесь час «страждає від збитків». Однак, як з’ясували податківці, посадовці КП «Сумижитла» забрехалися ще до однієї кримінальної справи. Ними, зокрема, встановлено «... що посадові особи цього комунального підприємства упродовж 2011—2012 років з метою формування незаконного податкового кредиту та штучного завищення валових витрат укладали договори підряду та субпідряду з підконтрольними їм суб’єктами господарювання. При цьому підрядники не мали у штаті кваліфікованих кадрів, які б виконували вказані ремонтно-будівельні роботи, а лише управлінський персонал...». Тому усі заявки від населення на проведення робіт, які надходили до сервісних центрів комунального підприємства, одразу переадресовувалися безпосередньо підконтрольним приватним підприємцям, що знаходилися на спрощеній схемі оподаткування. «...При цьому, — стверджують податківці, — для розрахунків за тіньовими схемами використовувалися кошти сумської громади. До того ж серед засновників підконтрольних комерційних структур виявилися особи, раніше судимі за скоєння економічних злочинів. Злочинні дії службових осіб призвели до ненадходження до бюджету 5,7 мільйона гривень податків: 2,5 мільйона гривень податку на додану вартість та 3,2 мільйона гривень податку на прибуток...». Тож за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами комунального підприємства, слідчим відділом податкової міліції розпочато кримінальне провадження. Однак, як стверджують знаючі депутати, — це лише початок.
— Податківцям також варто дослідити ненадходження до міського бюджету податку з доходів фізичних осіб, які виконували роботи, але офіційно не були зараховані до штату, — підказує Юрій Шнітке.
Чи не тому, що народні обранці у курсі, де копати, комунальники їх уже чотири місяці на поріг «Сумижитла» не пускають?
— Зрештою, це не перший випадок, коли «Сумижитло», посилаючись на комерційну таємницю, категорично відмовляється ознайомлювати офіційних і громадських перевіряльників з фінансовими результатами роботи «доблесного» підприємства.
Тим часом терпіння сумчан досягло межі. Адже, по суті, біля комунальної годівниці міська влада на чолі з очільником Сум Геннадієм Мінаєвим пригріла зайду без роду і племені.
Постає запитання: з якої такої радості? Саме це намагаються сьогодні з’ясувати прокуратура, податкова та депутатська комісія...
Фото Володимира КОВАЛЕНКА.
ТИМ ЧАСОМ
Управління і відділи Сумської міськради готують пропозиції зі скорочення витрат у цьому році на загальну суму понад 40 мільйонів гривень(!). Найбільше від цього постраждають освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство та соціальний захист населення. Вони мають урізати свої «непомірні витрати»: освітяни на 15 мільйонів, медицина — 10 мільйонів, комуналка і соцзахист на 8 мільйонів гривень кожна.
За словами начальника міського фінуправління Світлани Липової, основна причина — ненадходження прибуткового податку у сумі 27,8 мільйона гривень. Міська влада Сум не раз заявляла, що доведений на нинішній рік Мінфіном України план надходжень до міського бюджету суттєво завищений і тому не буде виконаний. Утім Київ навідріз відмовився зайнятися його коригуванням. Ось тому вже сьогодні Суми опинилися у фінансовому проваллі.
Вл. інф.
