У вересні минулого року до «Голосу України» звернувся наш постійний читач із Житомирщини Леонід Малецький. Він скаржився, що з його рідного села Симони не ходить рейсовий автобус до районного центру Ємільчиного. Туди можна добратися лише кількома транспортними засобами, роблячи пересадку в селі Бараші на маршрут Ємільчине—Бараші. А для людей похилого віку їхати в одне село, щоб пересісти на інший автобус до райцентру, зовсім незручно.
Тоді, у вересні, скаргу читача ми надіслали до Житомирської облдержадміністрації і отримали відповідь, яка була надрукована в рубриці «Діалог» (16 жовтня 2012 року). В ній заступник голови ОДА Віктор Куницький повідомляв, що функціонує міжміський маршрут Симони—Житомир через Бараші, який обслуговує ФОП Лисицький Й.С. Цим маршрутом виконується три оборотні рейси щоденно. Також функціонує приміський маршрут Ємільчине—Бараші, який обслуговує ВАТ «Ємільчинське АТП-11852» із виконанням двох оборотних рейсів щоденно. На момент звернення «Голосу України» до ОДА головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації було внесено відповідні зміни до паспорта маршруту Ємільчине—Бараші, де передбачено заїзд до села Симони двічі на тиждень — у середу та п’ятницю. Питання автобусного сполучення села Симони із районним центром (за словами Віктора Куницького) перебуває на контролі в облдержадміністрації.
Проте чи то контроль такий слабенький у облдержадміністрації, чи то за темними вікнами комфортного службового авто не видно наявності чи відсутності автобуса, але через чотири місяці, 22 лютого 2013 року, ми отримали нового листа від нашого читача. І в ньому Леонід Малецький написав: «Мушу з сумом повідомити, що обласний чиновник злукавив та ввів в оману читачів «Голосу України» і мешканців нашого села. До сьогодні (а лист до редакції пишу 13 лютого) зв’язку з райцентром як не було, так і немає. Цікаво, яка відповідь надійде тепер?»
Що ж, нам нічого не залишалося, як знову звернутися до Житомирської облдержадміністрації. По-перше, нам також цікаво, яка буде відповідь нині, а по-друге, є надія, що державні чиновники, які свою зарплату отримують із наших гаманців, все ж прислухатимуться до проблем народу та намагатимуться їх вирішувати. Отож відповідь не забарилася, щоправда, від іншого чиновника — заступника голови адміністрації Миколи Дейсана, в якій він повідомив нам, що ще 17 вересня 2012 року(!) департаментом промисловості, розвитку інфраструктури та туризму, на який покладено функції організатора пасажирських перевезень в області, було внесено зміни до паспорта маршруту Ємільчине—Бараші, а саме — передбачено заїзд до с. Симони двічі на тиждень (середа та п’ятниця). Крім того, на даний час функціонує міжміський маршрут Симони—Житомир через Бараші, який обслуговує ФОП Лисицький Й.С., із виконанням трьох оборотних рейсів щоденно. Проте перевізники визнають, що функціонування двох маршрутів загального користування на відрізку маршруту Бараші—Симони є недоцільним у зв’язку із відсутністю пасажиропотоку. А тому перевізник самовільно припинив заїзд до с. Симони на маршруті Ємільчине—Бараші.
Також у відповіді від Житомирської ОДА «Голосу України» зазначено, що основний потік пасажирів, зокрема жителів с. Симони, з метою доїзду до районного центру користується послугами маршруту Симони—Житомир через Бараші з подальшою пересадкою у селі Бараші на маршрут Ємільчине—Бараші.
Департамент зобов’язав керівництво ВАТ «Ємільчинське АТП-11852» терміново відновити перевезення пасажирів згідно із затвердженим розкладом руху за маршрутом, а також попередив про можливе розірвання договору на право обслуговування маршруту у випадку повторного порушення Правил надання пасажирських послуг.
А ми, у свою чергу, сподіваємося, що проблему з перевезенням пасажирів із села до райцентру буде нарешті вирішено остаточно. І хочемо отримати від пана Малецького наступного листа вже з радісною звісткою про наявність автобуса. А ще, на останок, так і кортить дати пораду чиновникам усіх рівнів: намагайтеся вирішувати питання, з якими до вас звертаються люди, не в стінах кабінету. Зазвичай на вікнах — жалюзі, а вони закривають вам світ навколо. Поїдьте, приміром, у село Симони, поживіть хоча б з тиждень, тоді там, можливо, не тільки прямий транспортний зв’язок з’явиться. Тільки своє авто не забудьте залишити вдома...
Ірина ТИЩЕНКО, завідувач відділу соціальних питань та листів.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Житомирська область.
