Заводи, які дуритимуть здавачів сировини, виженуть з ринку
Молокопереробні підприємства, які обдурюють селян, не працюватимуть на ринку закупівлі молока на Вінниччині. Такі жорсткі вимоги до власників заводів висунула обласна влада. Чим спричинено категоричність у ставленні до підприємців?
Корову доглядати — ні вихідних, ні свят не мати
— Коли буваю у магазинах у Вінниці, деколи дивлюся, почому продають молоко, — каже пані Галина з Липовецького району, в господарстві якої є корова. — Дешевше семи гривень за літр не бачила. А в нас, знаєте, почім купують? Це зараз стало трохи краще, дають по 2,3 і по 2,4 гривні, а було ж по гривні. Особливо влітку. Хоч виливай те молоко! Так тяжко натрудишся біля корови, без вихідних, без свят, робота з ранку й до смерканку, та заготівельників це не цікавить. Не хочеш здавати — не здавай. Їм все одно. Не кажу продавати, бо платять не одразу, а тільки два рази на місяць. Бувало, взагалі нічого не платили. Мені винні понад тисячу гривень.
Липовецький молокозавод, про який казала співрозмовниця, не повернув селянам 700 тисяч гривень. Найбільше заборгував Шаргородський маслозавод — три мільйони (!) гривень. Як стверджує співрозмовниця, за молоко платять так мало, що грошей не вистачає навіть на корми. Про прибутки можна тільки мріяти. Дивлячись на цінники у молочних відділах магазинів, нескладно здогадатися, хто збирає вершки.
Торік наприкінці літа Кабмін встановив мінімальну закупівельну ціну на молоко другого ґатунку на рівні 2,2 гривні за літр. Навіть після цього не на всіх заводах поспішали виконувати урядовий документ. В області працює 15 молокопереробних підприємств. Представники кожного з них прозвітували про запровадження нової ціни. Такий виховний метод дав позитивний результат. З осені 2012-го і донині заготівельники платять не нижче встановленої позначки. У квітні, приміром, середня ціна становила 2,35 — 2,4 гривні. Найбільше давали на Вінницькому молокозаводі — по 2,5 — 2,57 гривні.
Діалог влади й переробників триває. Бо у молочній річці «топиться» ще багато проблем.
Найперше треба вирішити питання про повернення боргів за вже здане молоко. Зробити це непросто. У власників корів зазвичай нема жодного документа на підтвердження того, що вони здавали молоко. Тому звертатися до суду — марна справа. Влада вирішила захистити селян іншими методами. Контролюючі органи отримали завдання відпрацювати кожне молокопереробне підприємство. Порушень знайшли стільки, що головний ветлікар області своїм наказом навіть зупинив роботу одного із заводів. Два підприємства досі не розрахувалися з боргами.
— Укладання договорів між заготівельниками і здавальниками молока є для нас чи не найважливішим завданням, — каже директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Микола Неїлик. — Переконуємо обидві сторони, що такий документ повинен мати кожен, хто продає молоко.
Усіх стрижуть під один гребінець
— Ще одне непросте завдання — створення молокоприймальних пунктів у селах, — продовжує Микола Неїлик. — Прилади, які маємо нині, дають можливість швидко визначати всі необхідні параметри продукції навіть у кожній дійниці. Відповідно платити одним більше, другим менше, залежно від якісних показників. Поки що за літр дають однакову ціну. Принаймні у межах одного населеного пункту, навіть району всіх здавачів молока стрижуть під один гребінець.
Хтось приніс молоко високої жирності, а хтось трохи розбавив водою — обом заплатять однакову ціну.
Створення таких пунктів — це вимога наказу №18 від 21.03.2002 року Державного департаменту ветеринарної медицини. Документом передбачено закуповувати молоко від корів, які утримуються в особистих селянських господарствах, лише на ветеринарно обладнаних пунктах. Порівняно з іншими регіонами, на Вінниччині, за словами співрозмовника, чи не найбільше таких пунктів. Але вони мають бути в кожному селі, де є череда. Проте заводи не поспішають їх облаштовувати. Як і укладати договори між селянином — здавачем молока і молокопереробним підприємством — збирачем молока. Здивування викликає інше — чому дехто з власників корів так само не має бажання будувати стосунки із заводами на основі договорів?
— Договір «прив’яже» здавальника молока до конкретного підприємства, — каже заступник директора департаменту агропромислового розвитку Володимир Мельничук.
— Дядько роздумує так: а якщо завтра приїде заготівельник з іншого заводу і запропонує більше грошей, тоді я опинюся у програші?
На перший погляд, з таким судженням можна б погодитися, — продовжує Володимир Мельничук. — Ринкові умови надають право вибору. Однак селянин наступає знов на ті самі граблі, позбавляє себе можливості захисту в тому разі, коли його спокусять пряником, а потім покажуть батога. Немає документів — немає кому висувати претензії.
Керівник області Іван Мовчан жорстко попередив власників молокозаводів: «Хто порушуватиме чинне законодавство на ринку заготівель молока, той не працюватиме в області». Селянам, які ігнорують підписання документів на співпрацю із заводами, теж радять задуматися, чи правильно діють у такому разі. І чи не доведеться їм згодом оббивати пороги в коридорах влади, шукаючи захисту від спритних заготівельників?
Собі вершки, іншим збитки
Чому молокопереробники так вперто не хочуть поступатися ціною? Адже вони, як ніхто, добре знають, що навіть при задекларованій урядом мінімальній вартості — 2,2 гривні за літр — власники корів залишаються у збитках.
— Щоб отримати 30 копійок прибутку на літрі молока, його треба продати не менш як за 2,5 — 2,6 гривні, — продовжує розповідь Володимир Мельничук. — Причому, це в літній період, коли корми дешевші, ніж взимку.
Зате ціни на готову продукцію заводи встановлюють, беручи до уваги найменшу деталь, що стосується якості. Якщо, наприклад, жирність продукту навіть на десяту частку відсотка вища, то й ціна буде більша. «Коли в нас молоко закуповують, не звертають уваги на жирність, усім платять однакову ціну, а вже як продають, то себе не обділять», — нарікають селяни.
— Несправедливо платити великі гроші за молоко низької якості, — каже керівник одного з молокозаводів. — Хай би що казали власники корів, у сільському хліві не такі умови, як на фермах сільськогосподарських підприємств. Тому й платимо господарствам більше. Бо є за що.
— Селянам треба об’єднуватися у молочні кооперативи, закуповувати обладнання і тим самим робити свою продукцію конкурентною, — каже представник ще одного молокозаводу. — Інакше з часом їх витіснять з ринку потужні виробники молока. — Розумію, що це віддалена перспектива, але все-таки...
На околиці Вінниці споруджують великий молококомбінат. Протягом доби на його технологічних лініях планують переробляти 600 тонн молока (нині загальна добова потужність усіх заводів, що працюють в області, становить дві тисячі тонн молока). Зросте потреба у сировині. Відповідно загостриться конкуренція із заготівлею молока. Можливо тоді за нього платитимуть більше? Поки що 70 відсотків прибутку від реалізації молочної продукції осідає у переробників і торгівлі, стверджують фахівці. Тим, хто утримує корів, залишають краплини на дні дійниці. Яким ще словом, як не обдиралівка, можна назвати такий «справедливий» розподіл доданої вартості?
Вінницька область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Цифра
Упродовж останніх років Вінниччина лідирує у валовому виробництві молока. За підсумками 2012 року вінницькі корівки дали 847,2 тисячі тонн молока.
ДО РЕЧІ
Станом на 22 квітня закупівельні ціни на молоко у господарствах населення зросли на 18 відсотків порівняно з минулим роком. Так, за інформацією Мінагропроду, середня закупівельна ціна на молоко від господарств населення становить 2554 гривні за тонну, що на 18 відсотків вище порівняно з цією датою минулого року. А від сільгосппідприємств молоко закуповується в середньому по 3629 гривень за тонну, що більше на 11 відсотків.
Довідка
Тільки у трьох районах області — Гайсинському, Томашпільському і Ямпільському — з ферм агропідприємств надходять приблизно такі самі обсяги молока, як і від корів індивідуальних господарів. У Жмеринському та Чернівецькому районах селяни поставляють на заводи молока приблизно у 40 (!) разів більше, ніж господарства. Торік за продане молоко індивідуальні власники корів отримали 630 мільйонів гривень.
