Багато повчального побачили і почули для себе учасники виїзного засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові Волинської обласної ради.
Під скляними куполами...
Іваничівський район, де відбулося чергове виїзне засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради, один із найбагатших в області. Землі тут родючі, переважно чорноземи, у надрах — поклади кам’яного вугілля. Всі шахти Волині розташовані на його території. Цікавий цей край ще й тим, що на заході межує з Республікою Польщею, а на півдні з таким же багатим районом сусідньої Львівщини — Сокальським.
Знайомство з Іваничівським районом учасники координаційної ради розпочали із села Старий Порицьк. Тут вони побачили як можна ефективно господарювати, трансформувавши старі «колгоспні» виробничі відносини в сучасні. Зміни на краще розпочалися 2010 року, коли серед уродженців села знайшлися люди, які на руїнах СВК «Порицьке», що вже дихало на ладан, вирішили створити абсолютно нове сільгосппідприємство.
Попри короткий термін — лише три роки — зроблено чимало. Взяти хоча б молочно-товарний комплекс. Таких просторих і світлих тваринницьких приміщень, як у ТзОВ «Старий Порицьк», ніхто з голів районних рад, а більшість із них свого часу очолювали великі сільгосппідприємства, ще не бачив. Великі вікна, скляні ліхтарі на стелі, і навіть засклені ворота, все не вписується в наше звичне уявлення про корівники. Вразив чистотою і доїльний зал з установкою, де одночасно можна доїти дванадцять корів.
Як розповів директор ТзОВ Геннадій Тищенко, тварини в таких комфортних умовах почуваються краще, рідше хворіють, зростає їх продуктивність. До речі, «Старий Порицьк» — господарство, яке виробляє органічну продукцію. У ньому не використовують мінеральних добрив, пестицидів, фунгіцидів... З бур’янами, шкідниками, хворобами рослин борються екологічно чистими методами. Поля ж підживлюють виключно органічними добривами: гноєм та сидератами. Виявляється, що і без «хімії» можна отримувати високі результати. Зокрема, за три роки тут зуміли значно наростити врожайність зернових і кормових культур, подвоїти продуктивність корів, довівши середній надій до 5336 літрів, жирність молока — до 4,2, а вміст білка — до 3,1 відсотка.
Органічна продукція господарства має у споживачів попит. У вересні в Києві відбувся ярмарок. Чверть тонни молока за ціною вісім гривень за літр на ньому розійшлося за дві години. Мед розкупили взагалі за 15 хвилин. Гречку в одному із столичних супермаркетів продають майже по 24 гривні за кілограм і покупців не бракує. Отже, виробництво органічних продуктів не тільки модне, а й рентабельне. Господарство у Старому Порицьку розвивається, будує нові тваринницькі приміщення. Його досвід, зауважили учасники координаційної ради, варто наслідувати й іншим сільгосппідприємствам області.
Подарунок від Микити Хрущова
Ще один позитивний приклад участі місцевих інвесторів у розвитку економіки регіону голови районних рад побачили в сусідньому із Старим Порицьком селі Павлівка (до війни — містечко Порицьк). Знане воно в області спорудженим ще за царських часів пивзаводом. Щоправда, в 1939 році радянська влада не відновила його роботи. Запрацював пивзавод лише в 1959-му «з великого повеління» самого Микити Сергійовича Хрущова. Трапилося так, що перший секретар ЦК КПРС під час відвідин нового тоді Львівсько-Волинського вугільного басейну зустрівся з шахтарями Нововолинська на міському стадіоні.
— Чого вам бракує? — запитав у гірників Микита Сергійович.
— Пива, — тисячоголосо прогудів стадіон. Відповідь дещо образила партійного лідера. Але він все ж допоміг, щоб пивзавод у Павлівці знову запрацював. Звичайно, підприємство у волинському селі не може конкурувати з такими гігантами, як «Оболонь», Львівський завод... Були часи, коли, здавалося, воно не витримає цього суперництва. Напевно, і пішло б на металобрухт, як багато таких невеличких броварень в Україні, якби у важкі 1990-ті його не очолив Микола Пікута. Якийсь заїжджий підприємець не витримав би тих психологічних навантажень, які довелося пережити Миколі Семеновичу. Та хіба міг він залишити без роботи понад сотню своїх земляків. Ризикував, брав кредити. Коли пиво погано розбирали, організував виробництво збагаченої природнім йодом столово-мінеральної води «Йоданка Павлівська». Тепер жодна важлива подія в області, жоден прийом гостей найвищого рівня не обходиться без цього смачного і корисного для здоров’я напою.
— Просто дивуєшся, як ще в ХІХ столітті люди могли відшукати таку унікальну для пивоваріння воду, — розповідає теперішній керівник заводу Юрій Пікута. — Її хімічний склад ніби спеціально підібраний під нашу продукцію. Хочемо розвивати виробництво, збільшувати його потужності. Адже нині можемо виготовляти за місяць максимум 325 тисяч літрів пива. Взимку цього достатньо, а ось улітку попит не можемо задовольнити. Адже пиво просять завозити навіть у Крим.
— Значення пивзаводу для Павлівки важко переоцінити, — каже Павлівський сільський голова Микола Михняк. — По-перше, він дає роботу багатьом нашим мешканцям, по-друге, наповнює місцевий бюджет, по-третє, допомагає вирішувати багато соціальних питань. Підприємство посприяло в частковій заміні ліхтарів на вулицях села, утримує футбольну команду, підтримує розвиток спорту...
Довгобуди теж бувають корисні
Три роки тому «Голос України» розповідав про один із найвідоміших довгобудів області — Іваничівську центральну районну лікарню. Відвідали ми її з тодішнім народним депутатом України Анатолієм Горбатюком (13 травня 2010 року в «Голосі України» була надрукована стаття «З операційної в реанімацію... під дощем і снігом»). Торік за підтримки голови ОДА Бориса Клімчука об’єкт нарешті запрацював. Багато старань, аби це сталося, доклала також голова райдержадміністрації Лідія Томашевська. Спочатку як головний лікар, а згодом як керівник виконавчої влади району.
Гості оглянули операційний блок, відділення стаціонару, палати, розмовляли із медичними працівниками і пацієнтами лікувальної установи. Вони із задоволенням відзначили відмінну якість будівництва, високу технічну оснащеність відділень. Хтось навіть пожартував, що колективу пощастило, що лікарню здали в експлуатацію тепер, а не в 1990-ті, коли все робилося так-сяк.
Оптимізму додало й відвідання Іваничівської загальноосвітньої школи №1 — гімназії. Зокрема, голови районних рад відзначили хорошу оснащеність майстерень для трудового навчання, побували на уроці фізкультури, поспілкувалися з педагогами і учнями. Вихованці гімназії щороку стають призерами Всеукраїнських олімпіад і конкурсів. Серед її випускників доктори і кандидати наук, заслужені вчителі, тренери, артисти...
Допомагають «куркулям»
Цікавою інформацією з учасниками засідання координаційної ради поділилися голова Іваничівської районної ради Анатолій Стаднік та перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Матвіюк. Зокрема, гості дізналися, що сьогодні в Іваничівському районі є 208 родинних ферм, які утримують по три і більше корів. За рахунок державного бюджету 164 таким родинам відшкодовано вартість закуплених доїльних установок, ще 28 установок закуплено за кошти обласного та районного бюджетів і безоплатно передано селянам. Щоосені такі родинні ферми безплатно отримують по п’ять тонн жому з розрахунку на одну корову. Для збереження генетичного потенціалу і підвищення продуктивності великої рогатої худоби працює 31 пункт штучного осіменіння. Створено громадські пасовища на території Луковичівської, Риковичівської і Заставненської сільських рад.
Поступово нарощує обсяги виробництва приватне підприємство «Європацукор». За переробний сезон 2012 року було вироблено 23,3 тисячі тонн цукру. На території району працює чотири шахти, будується ще одна — №10 «Нововолинська». Своє перше вугілля вона має видати в 2014 році. Проектна потужність підприємства 900 тисяч тонн вугілля на рік.
Чимало робиться і для зміцнення матеріальної бази закладів освіти, культури та благоустрою сіл. За останні роки в 44 населених пунктах району встановлено 1884 ліхтарі вуличного освітлення.
Славиться Прибузький край і своїми спортсменами. Зокрема, вихованки заслуженого тренера України з вільної боротьби Івана Палія посідали призові місця на чемпіонатах світу, Європи, ставали чемпіонками України.
Район підтримує дружні стосунки зі своїми сусідами з Польщі, обмінюється делегаціями, вивчає досвід колег. Традиційними стали «Дні добросусідства», які влітку відбудуться вже вчетверте.
Волинська область.
Фото автора.
Цитата
Голова обласної ради Володимир Войтович:
«Проводячи це виїзне засідання, ми хотіли показати родзинки в роботі місцевої влади, яких, можливо, немає в інших районах. У місцевої влади є така хороша позитивна риса: ніколи і нікому не заважати в розвитку бізнесу. Інвестори з ТзОВ «Старий Порицьк», ПП «Європацукор», «Павлівський пивзавод» не стоять осторонь вирішення соціальних питань. Сподобалося також те, що знайшлися місцеві ефективні власники. Вони не кривитимуть душею, а будуть чесно з цими людьми працювати. Це найкращий варіант. Довіра до влади в районі дуже висока. Його керівники бачать майбутнє цього регіону. Добрих слів заслуговують районна рада, яку очолює Анатолій Стаднік, райдержадміністрація, головою якої є Лідія Томашевська. Обидві гілки місцевої влади працюють як чітко налагоджений механізм заради того, щоб людям жилося краще».
Наша довідка
Іваничівський район розташований на південному заході області. На території району знаходиться місто обласного підпорядкування Нововолинськ. Площа району 645 квадратних кілометрів, населення — 33,3 тисячі чоловік. Районний центр смт Іваничі (6,8 тисячі осіб). Населених пунктів — 59. На заході район протягом 24 кілометрів межує з Республікою Польща.
Учасники виїзного засідання координаційної ради в одному із тваринницьких приміщень ТзОВ «Старий Порицьк».
