Хвороба недовиробництва загрожує бюджетному організму

Чимало експертів розраховувало на економічне пожвавлення уже в другому кварталі, але набутки промисловості за січень—березень ставлять ці очікування під велике запитання. Оптимісти, й уряд у тім числі, списали березневий провал на примхи погоди: мовляв, підприємства не були готові до холодів. Напрошуються паралелі: до них не були готові й наші дороги, з яких раптом зійшов асфальт разом зі снігом. Може, заковика не в погоді?

У березні порівняно з аналогічним періодом минулого року істотного спаду виробництва зазнали більшість галузей. Найдошкульніший — зафіксовано у виробництві електричного устаткування, хімічної продукції, машинобудуванні, металургії. Темпи будівництва уповільнилися майже вдвічі, а зростання у роздрібній торгівлі — більше, ніж на відсоток. І що зовсім дивно — скоротився навіть випуск горілки та цигарок!

Звісно, з огляду на структуру нашої економіки, фундаментальною причиною промислового падіння є звуження попиту на наш традиційний експорт на зовнішніх ринках і його відсутність — на внутрішньому. Але чим пояснити різке (на понад 8 відсотків) скорочення кредитування реального сектору економіки минулого року і зниження на цьому тлі ділової активності? До такої міри «помірковане» кредитування зумовила, на мій погляд, монетарна складова у боротьбі з інфляцією. Нагадаю, що вона вивела на нульовий приріст нових кредитів у економіку вже минулої весни. На додачу, вкрай нераціональне інвестиційне забезпечення промислового виробництва (якщо не на користь об’єктів під Євро-2012, то на користь добувних галузей) загальмувало розвиток вітчизняних підприємств, які виготовляють високотехнологічну продукцію, з високою часткою доданої вартості. У машинобудування, приміром, інвестували значно менше, ніж у будівництво мостів і доріг. Було й таке, що банки пропонували кредити, але за такими відсотками, що підприємства ховалися від таких пропозицій. У першому кварталі цього року банки кредитували промисловість активніше, але явно недостатньо для виправлення ситуації. Є і більш ґрунтовні причини, як-то низькі доходи громадян, котрі через низьку купівельну спроможність, не викуповують достатньою мірою промислову продукцію.

Зрештою, згортанню промислового виробництва неабияк посприяли і заходи, які можна назвати монетарними лише умовно, бо йшлося про збирання податків наперед і декларації великих компаній про оптимізацію та скорочення персоналу і, звісно, про перегини у контролерській діяльності.

Спілка роботодавців України підрахувала: щорічні втрати бізнесу від зупинки виробництв через усілякі перевірки сягають 27 мільярдів гривень. Вочевидь цієї суми було б достатньо для створення кількох сотень тисяч нових робочих місць. Але чи будуть вони — велике запитання. 

Додаткові робочі місця у промисловості — це найкращий інструмент для економічного розвитку, а відтак — підвищення доходів державного і місцевих бюджетів. Для багатьох то аксіома. Поза тим, приміром, торік бізнес «перевіряли» близько двох мільйонів разів, і мало не кожна п’ята перевірка закінчувалася вимушеним простоєм виробництва.

Прямо кажучи, з підприємств вилучаються кошти, які йому потрібні на формування фондів заробітних плат, сплату численних податків, утримання і закупівлю матеріально-технічної бази для свого розвитку. Звітного місяця роботодавці склали дуже поміркований реєстр контрольних служб, які мають законні повноваження «входити» на підприємство. Але не виключено, що його незабаром треба буде розширяти і уточнювати. Міністерство доходів і зборів уже узгодило з профільним комітетом парламенту урядовий законопроект про запровадження контролю за трансфертним ціноутворенням. У ньому передбачається, що на міністерському рівні контролюватимуть операції (від 50 мільйонів гривень) між пов’язаними особами всередині групи компаній і зовнішньоекономічні угоди з резидентами країн з низьким рівнем оподаткування. Ці правила планують запровадити і на внутрішньому ринку для уникнення маніпуляцій зі збитками і податковим кредитом. Тож навіть за того, що законодавці схвалять низку винятків і преференцій, можна не сумніватися у тому, що контролерська діяльність виходить на нову орбіту приватно-державного партнерства.

Очікується, що позитивним результатом такого партнерства може стати додатковий бюджетний ресурс, який, зокрема, потрібен для дотування Пенсійного фонду. До речі, у квітні привели у відповідність до коефіцієнту зростання середньомісячної заробітної плати за 2012 рік пенсійні виплати. З усіх поглядів — до речі. Передусім - для людей похилого віку.

Водночас парламент відмовився скасувати пенсійну реформу. І це розумно, її треба не скасовувати, а доводити до розуму. Нехай малопомітне підвищення (для 348,72 тисячі осіб — 35 гривень, для чорнобильців — 116, для військовослужбовців — 78 гривень), але воно стало додатковим аргументом для Прем’єр-міністра Миколи Азарова у парламенті, де опозиція спробувала влаштувати йому вихід у відставку. Прем’єр у відповідь перераховував, скільки разів він підвищував заробітні плати і пенсії... Хіба то був не слушний момент, щоб спитати: «Чому неодноразові покращення соціальних стандартів, їх не покращують, а купівельна спроможність громадян не зростає?»

Згідно з дослідженнями Gfk Ukraіne, оприлюдненими звітного місяця, споживчі настрої українців погіршуються уже третій місяць поспіль, найбільший песимізм демонструє середній клас, ті, кому за 45. У березні на погіршення індексу споживчих настроїв найбільше вплинули відмова респондентів здійснювати великі покупки, прогнозувати зміни на краще своїх фінансових можливостей, а також позитивні переміни в економіці країни на найближчі п’ять років. Дослідження показує, що люди швидше готуються до безробіття, ніж до нових робочих місць, до інфляції, ніж до цінової стабільності. Але, сказав мені по секрету один чиновник, як буде треба, то і це можна списати на непогоду. Виходило, що зараз не треба. Я відчував, як щось всередині мене закипає. Споживчі настрої цього разу перегукнулися з економічними реаліями в унісон. Бо падіння виробництва тягне за собою бюджетні проблеми, які, чого доброго, уряд візьметься вирішувати за рахунок грошової емісії, закривши очі на інфляційні наслідки. За стагнацією промисловості стоїть скорочення валютної виручки, а відтак тиск на курс гривні. За простоями промисловості бовваніють бовваніють безробіття і секвестрування найнеобхідніших суспільству видатків — на освіту, науку, охорону здоров’я, культуру. 

Якщо хворобу запускати, вона шкодить усьому організму.