Накосив у лісі копу літ

З директором СЛАТ «Тур», заслуженим лісівником України Петром Смалем зустрічаємося не часто. Але у вересні, на День працівників лісу, обов’язково. Попри зайнятість, примхи погоди  завжди їду в Ковель, аби привітати цю щиру людину і його прекрасний колектив з професійним святом.

Майже п’ятдесят тисяч гектарів лісів доглядають працівники СЛАТ «Тур». Розташовані всі ці бори і діброви довкола Ковеля. Завдяки їм місто залізничників має чисте повітря і чудове довкілля. Фахівці кажуть, що доглянуті вони не згірш як у сусідній Польщі, яка має давні лісові традиції і веде цю справу на європейському рівні. А йдеться ж бо про колишні колгоспні ліси, які 38 років тому об’єднало підприємство «Тур». Тож скільки праці довелося докласти його працівникам, аби довести насадження до належного рівня.

Сьогодні ліси «Туру» славляться й тим, що в них збережена традиційна для Волині фауна. Є тут лосі, дикі кабани, косулі, зайці, можна навіть побачити рись. Кілька років тому Петро Петрович мав щастя зустрітися віч-на-віч з цим рідкісним для України хижаком.

Кілька разів на рік Петро Петрович бере  рушницю і з такими як сам відчайдухами вирушає в ліс чи на озера. Як зізнається директор, любить полювати, але не так заради здобичі, як задля дотримання своєрідного чоловічого ритуалу, де кожен виконує передбачену традиціями роль. Щодо нашого героя, то він, відклавши вбік рушницю, часто бере на себе чи не найвідповідальнішу справу — готує мисливський куліш. І робить це так, що навіть найпримхливіші гурмани пальці облизують.

Та найулюбленіша справа Петра Смаля все-таки садити і плекати ліс. Щороку лісовими культурами в «Турі» засаджується 200—300 гектарів. Підприємство має свій розсадник, де вирощує понад два мільйони саджанців дерев основних лісових порід, а також декоративні, для озеленення міст і сіл області.

Добре налагоджено в «Турі» й переробку деревини. Значна частина продукції йде на експорт.

Хотілося б згадати ще про один день, коли ми обов’язково зустрічаємося з Петром Петровичем. Це перша неділя серпня, коли в урочищі Нечимне на березі однойменного озера проходить обласний фестиваль поезії «Лісова пісня». Приїздить він сюди не лише як палкий шанувальник нашої славетної землячки Лесі Українки, а й як людина, котра чимало зробила і робить, щоб належно облаштувати цей чарівний куточок волинської природи. Саме завдяки старанням Петра Петровича і його колег з Ковельського держлісгоспу ми маємо сьогодні змогу спостерігати за поетичним дійством, сидячи на зручних лавках, а виступаючі — звертатися до нас з критої сцени. Є тут і альтанки, і вирізані з дерева скульптури героїв драми-феєрії «Лісова пісня», а також викладена дошками стежка до озера Нечимного. Доклав він рук і до зведеного тут за ініціативи колишнього голови Ковельської райдержадміністрації, а нині заступника голови облдержадміністрації Віталія Карпюка, єдиного в Україні музею одного поетичного твору — «Лісової пісні».

Добре слово про Петра Смаля і його колектив можна почути від багатьох парафіян Ковельщини, бо немає в районі жодного новозведеного храму, якому б «Тур» не допоміг будматеріалами. А скількох інвалідів, одиноких престарілих людей підтримало підприємство, важко навіть перелічити. Не раз спонсорські призи від СЛАТ «Тур» отримували і передплатники «Голосу України». Чимало добрих справ на рахунку ювіляра і як депутата Ковельської районної ради, одну з постійних комісій якої він очолює.

Чудової пори цвітіння садів відзначає ювілей Петро Смаль. За прожиті роки ним зроблено багато: виховано двох дітей, збудовано будинок, посаджено стільки дерев, що вистачило б на цілий ліс. А ще завойовано авторитет і повагу земляків, колег, членів трудового колективу. Чимало добрих слів і побажань буде сказано на адресу ювіляра. До святкових привітань приєднується й колектив «Голосу України». Адже Петро Петрович є постійним читачем нашої газети. Тож з роси і води вам, шановний друже, міцного здоров’я, хорошого настрою сьогодні і завжди.

Волинська область.