Володимир ОЛІЙНИК (Партія регіонів):
— Сьогодні це гарний вихідний, який дозволяє побути в колі родини, підготуватися до Великодня та 9-го Травня, завершити якісь роботи, бо в цей день не гріх працювати. Але раніше це, безперечно, було більш публічне свято: демонстрації, заяви про консолідацію тощо. Нині воно втратило актуальність, бо люди реагують на конкретні виклики. Приміром, прийняття Податкового кодексу, на що громадяни відреагували, і влада внесла відповідні зміни. Можливо, за радянських часів цей день був заідеалізований. Мені здається, що травневих свят у нашій країні занадто багато. Церковні свята та День Перемоги мають бути вихідними, а перше травня треба оголосити робочим днем. Напевно, ми ще не до кінця осмислили, що значна частина отриманого нами залежить від роботи. Чим більше працюватимемо ефективно, тим краще.
Якщо говорити про права, то маємо змінити застарілий Кодекс про працю. Але треба розуміти, що є дві сторони. Одна, яка працює, інша — дає роботу. Якщо не знайдемо прозорий баланс певних прав і обов’язків, то не створимо реальних діючих економічних стосунків між цими суб’єктами. Це теж велика відповідальність. Тому завжди було і є протиріччя між працею і капіталом. Можна почасову оплату праці вводити, але й треба добросовісно працювати. Якщо хочемо жити по-європейськи, треба і працювати по-європейськи. Там такої кількості свят немає.
Сергій ГОРДІЄНКО (фракція КПУ):
— Сто років тому американські робітники виступили за свої права. З кожним роком ця боротьба стає ще більш актуальною. Адже щороку, а ми фактично вже 20 років живемо в умовах буржуазного суспільства, з кожним новим законопроектом, який реєструється у Верховній Раді, поетапно забираються всі соціальні завоювання, які дала робітникові найманої праці радянська влада. Тому сьогодні маємо говорити не про святкування, а зосередитися, і не лише Першого травня, на боротьбі за соціальні права людини найманої праці.
У цьому контексті хочу відзначити проект Трудового кодексу, який нині перебуває на розгляді Верховної Ради. Це надзвичайно суперечливий законопроект, що має негативну оцінку Федерації профспілок. Фракція КПУ була й залишається проти його прийняття. Оскільки він надзвичайно звужує соціальні права працівників, натомість захищає інтереси роботодавців.
Сьогодні люди мають навчитися об’єднуватися, адже їхні права можна захистити лише згуртованою боротьбою. Цього нині бракує найбільше. Гуртуватися на рівні профспілок, політичних партій, трудових колективів, населених пунктів. Коли нехтують права трудящих, необхідно шукати будь-які форми боротьби, в тому числі протестні акції. А під час обрання влади всіх рівнів орієнтуватися на тих, хто справді захищатиме їхні інтереси. Форм і методів — надзвичайно багато. Віра в добру владу має зникнути зі свідомості людини. Крім самого працівника, ніхто не захистить його права.
Андрій СЕНЧЕНКО, ВО «Батьківщина»:
— Мені значно легше, ніж іншим, з вибором, як провести першотравневі свята, оскільки я — кримчанин. Тому із задоволенням проведу перші травневі дні в Криму. Для мене 1 травня — це просто весняне свято. Політичне підґрунтя воно втратило давно. Тема солідарності трудящих поки що в країні не відчувається. Тепер народ перебуває в такому стані, що кожен за себе й усі разом проти влади. У нинішній економічній ситуації в нас — надлишок вихідних і святкових днів, краще було б попрацювати.
Ірина СЕХ (ВО «Свобода»):
— Ні сьогодні, ні навіть у радянські часи 1 травня не було святом для українців. Додатковий вихідний — так. Нагода відпочити або, навпаки, попрацювати вдома чи на городі — звичайно. Але аж ніяк не свято. Якщо люди і йшли на парад, то зовсім не через свій душевний порив солідаризуватися з трударями всіх країн, а з примусу.
Сьогодні ніхто нікого не примушує марширувати з квітами й транспарантами, однак ми з вами є свідками, як українці виходять на мітинги, щоб обстояти свої права. От би ті політики, які так завзято демонструють свою солідарність з робочим людом 1 травня, підтримали протестні акції українців у будні.