Саме стільки триває міжнародний фестиваль сучасної академічної музики, який щороку проводиться в квітні в Одесі. Чи багато в світі акцій, де академічна музика звучала б без перерви десять і більше годин?
На цьогорічному фестивалі відчувалася деяка обмеженість виконавського складу. Так, кілька концертів другого дня формувалися тими само музикантами, що й першого. Окремі з них грали досить однотипні твори. Отож доводилося іноді боротися з відчуттям дежавю. Можливо, причина — в організаційних складнощах. Але деякі виконавці так захопили своєю майстерністю, що їх хотілося слухати без упину. Йдеться про швейцарську скрипальку Ґабріелле Бруннер, канадського флейтиста Роберта Моріса Айткена, швейцарського гобоїста Матіаса Артера.
Закордонні гості фестивалю показали високий клас гри. Хоча виконання одеською баяністкою Валентиною Солоненчук твору німця Ґеорґа Катцера «Наперед! — куди?» справедливо викликало бурхливі овації, а натхненна технічна гра київського піаніста Євгена Громова дала змогу прослухати рідко виконувані в Україні твори французьких митців ХХ століття А. Жоліве та П. Булеза.
Позиціонуючи себе як фестиваль сучасної академічної музики, «Два дні та дві ночі» вдало поєднує найновіші музичні п’єси з давнішими композиціями класиків світового музичного авангарду на зразок Е. Вареза, П. Булеза, К. Штокгаузена. Це важливо для українського слухача, обмеженого в доступі до такої музики.
На фестивалі домінувала інструментальна музика. Майже зовсім не було вокалу. Зате один із концертів другого дня був цілком присвячений хоровим творам. Публіка дуже добре сприйняла його завдяки таким близьким українському серцю фольклорно забарвленим творам композиторок Ганни Гаврилець (фрагмент фолк-концерту «Кроковеє колесо») та Ірини Алексійчук (містерія-дійство «Потойбічні ігри» на вірші О. Степаненко). Але найдивовижніше в концерті було те, що до процесу залучили дітей (зразковий дитячий хор школи педпрактики ОНМА «Solo musіca») та аматорський колектив (молодіжний жіночий хор «Оріана»). Одеські непрофесійні виконавці зробили те, за що часто відмовляються братися професіонали, і це вражає!
Окремою цікавинкою фестивалю став виступ нідерландського дуету Мартіна та Роя Ґрунефельдів, які привезли до України велетенський ксилофон заввишки 2,66 метра! Пан Мартін славиться як винахідник виняткових музичних інструментів, він сам сконструював і цей ксилофон. На відміну від традиційного, цей велетень ставиться вертикально, і, щоб дістатися до найвищих нот, музикантам доводилося забиратися на верхівку по клавішах, наче по сходах. Концерт з поетичною назвою «Музика для кращого світу» дуже розважив слухачів.
Американка Дженіфер Гаймер приїхала на фестиваль з іграшковим фортепіано. Але твори, нею підібрані, являли собою удари по клавіатурі бейсбольними м’ячами, «п’ятою точкою», гру на кількох інструментах водночас. Усе це швидше нагадувало прості циркові трюки, далекі від музики.
Окрему частину щорічної акції займають сольні та ансамблеві виступи перкусіоністів Фрайбурзького музичного університету. Цього року особливо захопив твір «Цербер» американки Сідні Модкінсон у виконанні Жерома Лепті.
Виступи фрайбуржців завжди відзначаються хорошим володінням ударними інструментами, акторською грою, відкритістю до нових музичних прийомів. Велика заслуга в цьому їхнього наставника диригента Бернгарда Вульфа, він водночас є й президентом «Двох днів і двох ночей», його ідейним натхненником.
У підсумку зазначимо, що керівники фестивалю — Бернгард Вульф, арт-директор українська композиторка Кармела Цепколенко та директор Олександр Перепелиця — постаралися на славу.
Одеса.
