Тамара Дубинець (на знімку) з Вінниччини під час перебування в регіоні Віктора Януковича звернулася до нього з проханням помилувати її 50-річного сина Юрія Зубка, який, за словами жінки, помирає у в’язниці.

— Президент сказав: «Я розберуся», — розповідає журналістам «Голосу України» Тамара Іванівна. — Попросив помічника записати мою точну адресу. Подивився клопотання про помилування і ще раз сказав: «Я розберуся, а ви йдіть відпочивайте».

Тамара Іванівна почула по радіо, що у Вінниці буде глава держави, і вирушила з містечка Калинівка до обласного центру. «Коли під’їхала машина, — розповідає жінка, — я щосили стала кричати: «Вікторе Федоровичу, підійдіть, прошу, до мене!» Він почув і поміж людьми, які його оточували, пішов прямісінько до мене. Отак і відбулася наша зустріч. 

Я заради сина готова на все. Тільки б дитину відпустили, бо він помирає у тюрмі. Пояснила Віктору Федоровичу, що син нікого не вбив, не зарізав, ні в кого нічого не вкрав. Він дуже хворий. Йому треба бути в лікарні, а не за гратами».

В тому, що Президент справді доручив розібратися у ситуації, Тамара Іванівна переконалася вже наступного дня. До неї додому приїхав чиновник із Вінницької облдержадміністрації. Жінка каже, що ознайомила його з медичними документами. Розповіла, що її син Юрій переніс п’ять операцій на шлунку. Причому дві з них — під час перебування у Лук’янівському СІЗО. Має рекомендації лікарів з Інституту ім. Шалімова про те, що йому потрібно перебувати під наглядом в умовах стаціонару.

Ще через день з Києва телефонували її онукові Олегові. Сказали, що з Адміністрації Президента. Повідомили, що документи на Юрія Зубка передали на розгляд комісії з питань помилування засуджених.

Після двох років перебування у Лук’янівському СІЗО Юрія Зубка перевели у виправну колонію №123, яка розташована в райцентрі Літин на Вінниччині. Чоловік не може пересуватися без сторонньої допомоги. Він користується інвалідним візком,  милицями. Йому потрібна постійна медична допомога. Тому з колонії засудженого направили у лікарню при виправній установі №81, що в селищі Стрижавка під Вінницею. Там мати через два роки розлуки побачилася з сином.

— Людоньки добрі! — голосить жінка. — Я не впізнала його. Думала, що переді мною якийсь старий дід, а не мій Юра. Що вони з ним зробили? Я вже тоді серцем відчула, що він помирає. Гасне, як свічка, в усіх на очах, і ніхто не хоче допомогти врятувати людину. Знаю, не можна таке казати. Але, згадаєте моє слово, він довго так не витримає. Допоможіть його відправити в лікарню.

Син засудженого Олег каже, що в перший день перебування батька в лікарні у Стрижавці його оглянув лікар, потім минав час, а медичного огляду ніхто не робив.

— Я звернувся до начальника медичної частини колонії, його прізвище Литвинчук, прошу: «Робіть щось», — розповідає Олег. — Спочатку сказали перерахувати гроші на рахунок батька, бо огляди лікарів з волі платні. Я вніс 500 гривень. Далі мені сказали, що маю домовитися в обласній лікарні про проходження огляду на МРТ. Приїхав у Вінницю в лікарню, а там дивляться на мене здивовано. Мовляв, а де ж направлення? Потім ще разів чотири намагався знову зв’язатися з Литвинчуком, щоб взяти направлення, але викликати його із колонії непросто. Нарешті 14 квітня він дав мені на руки направлення, я поїхав з ним у Вінницю в обласну лікарню імені Пирогова. Там на цьому документі зазначили дату огляду — 17 квітня, з 13-ї до 15-ї години, і я відвіз документ назад в Стрижавку Литвинчуку.

Результатів проведеного огляду Олегові не видали. Пізніше він зрозумів, чому. 

Коли в лікарні все-таки добився копії документа, з’ясувалося, що про хворобу шлунка і п’ять хірургічних операцій не сказано жодного слова. Хлопцеві пояснили, що досліджували тільки те, про що йшлося у направленні з в’язниці.

Разом із бабусею Тамарою Іванівною Олег добився прийому в начальника Департаменту з питань виконання покарань у Вінницькій області В’ячеслава Люха. «Під час розмови ми переконалися, що там також нічого не знають про хвороби шлунка, — каже Олег. — Навіть запрошений начальником один із підлеглих, який, наскільки ми зрозуміли, відповідає за питання медицини, теж був здивований, коли ми показали висновки з інституту Шалімова. Однак нам натякнули, що батька готують відправити в Дніпропетровськ, де утримують в’язнів з інвалідністю, адже в нього друга група. Тим самим хочуть позбутися головного болю, аби, коли щось станеться, не нести відповідальності».

Нагадаємо, що Юрія Зубка затримали 11 листопада 2008 року. З його слів, він став заручником конфлікту між СБУ та МВС. Мовляв, знайомий Юрія підполковник міліції В. Н. попросив його отримати та передати йому від власника однієї із фірм папку з документами. А вже через декілька хвилин чоловіка схопили близько 10 працівників СБУ. Йому пред’явили звинувачення в скоєнні злочину за ч. 4 ст. 190 ККУ («шахрайство в особливо великому обсязі») і застосували запобіжний захід у вигляді ув’язнення під вартою. 12 жовтня 2010 року Оболонський районний суд засудив чоловіка до 8 років позбавлення волі.

Вінницька область.

Фото Віктора СКРИПНИКА.