або Чи зазвучить стара пісня на новий лад

Моя знайома пенсіонерка торік загорілася ідеєю реалізувати мрію свого життя: розжитися на квартиру для внука та доньки, котра хоче повернутися з-за кордону. Великих заробітків у неї там нема. На перший внесок — не менше 25 відсотків вартості помешкання, а це 45 тисяч гривень за однокімнатку за програмою «Доступне житло» — заробітчанка все ж наскладала. Але необхідної довідки про доходи, отримані в Україні, звісно, надати не могла. Це й зупинило розмріяну небагату бабусю. Махнула вона рукою, та й згадала стару пісню про хату з лободи...
 
Місто-піонер
Так могли б повторити ще тисячі людей із квартирної черги в Кам’янці-Подільському, та й інших містах, бо багато з них таки не здатні нашкребти того внеску, якщо живуть на скромні зарплати вчителя, медика чи культпрацівника. Не кажу вже про статки інвалідів, ветеранів праці, багатодітних, які гостро потребують житла. Дешева іпотека — розкіш не для бідних. А якщо в останніх є платоспроможні родичі, котрі працюють за кордоном чи мають добрі доходи в Україні, держава мала б узяти до уваги це заради розв’язання однієї з найболючіших проблем країни — житлової. Тільки й клопоту, що в договорах з’явиться ще одна сторона. Тоді програма, започаткована у відповідь на реалізацію соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича, здатна стати повнокровною. Може, це знайде відгук у низці законодавчих пропозицій, що їх розробляє наразі у рамках згаданої держпрограми Комітет Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і ЖКГ та регіональної політики?!
— Кам’янець-Подільський посідає сьогодні перше місце в Україні за кількістю оформлених пільгових кредитів за програмою «Доступне житло», — хвалиться міський голова Михайло Сімашкевич. — У нашому місті з часу її реалізації здано 20 квартир, по Хмельницькій області — 55, а по всій країні — 1200. Однак у нас у 2012 році темпи розвитку житлового будівництва дещо знизилися. Причини — зменшення обсягів інвестування та низька активність на ринку нерухомості. Влада міста співпрацює з будівельними компаніями в рамках реалізації вищезазначеного проекту. Якщо доступні квартири торік здала лише одна фірма «Рокор ЛТД», то нині презентували свої об’єкти, що можуть бути використані для зазначеної програми, ще й «Віват», «Будмонтажсервіс» та інші. Лише новачки спроможні запропонувати понад сотню квартир. У Мінрегіонбуді у лютому обговорювали питання зведення цілого мікрорайону доступного житла в Кам’янці. Подолян особливо цікавлять підготовлені майданчики з усіма комунікаціями.
Увесь світ живе в кредит, тож і для українців спокусливо скористатися нагодою, коли держава бере на себе повернення 13 відсотків позики, а громадянину залишається всього три... Саме такими є переваги «Доступного житла». Проте люди часто запитують: «А що буде, якщо зміниться уряд? Чи не припиниться фінансування програми?» Нестабільність у країні, політичні протистояння привчили до обережності. Начальник місцевого відділення «Укргазбанку» Наталія Полянська розповідає: «Відшкодування по Мінрегіонбуду щомісяця приходять вчасно. Нині вже є шість об’єктів, житлових будинків, які схвалено до участі у програмі. Банк уважно працює з кожним, хто потребує житла. Аналізуємо конкретну ситуацію, йдемо назустріч».
Родина кам’янчанки Наталії Галагодзи отримала доступну квартиру. «На зиму не заселялися, — каже молода жінка, — бо хочемо ще гарно облаштуватися. Відшкодування перераховують, щоправда, останнім часом буквально в останній день. Щомісяця сплачуємо 1100 гривень, а якщо б не встигали з перерахунком, довелося б вносити 2800. Сподіваємося, збою не станеться. До речі, в черзі ми залишилися, бо сім’я — з чотирьох осіб.
Три життя на... чергу
Якщо доступне житло і надалі здаватимуть у місті минулорічними темпами, останньому з черги доведеться чекати аж... 190 років. Нові наміри влади скорочують термін до сорока літ. Та й це немало. Не встигнеш озирнутися, як і життя мине...
У черзі не так багато платоспроможних. Кредит навіть під 3 відсотки на доступну квартиру їм не по кишені. Для бідняків порятунок — хіба що соціальне житло (щоправда, мало хто знає: його не можна буде приватизувати). З 2011 року місто очікує надходження коштів на реконструкцію аварійної дев’ятиповерхівки на вулиці Нігинське шосе, 1а. Попередніх мешканців відселили, а тепер їхні 72 квартири мають пристосувати під соціальне житло. За підрахунками спеціалістів, потрібно 10 мільйонів гривень. Цю суму керівництво міста й області сподівалося отримати з Резервного фонду. Під час візиту Президента України на Кам’янеччину в 2011 році питання обговорювали. Нині міська влада інформує: з січня 2013-го розпочато роботу з органами влади вищого рівня щодо виділення коштів із державного бюджету на капітальний ремонт із підсиленням конструкцій та утепленням фасадів згаданого будинку в сумі 694 тисячі гривень. В очікуванні державної підтримки дім уже три роки охороняють, бо мародери можуть рознести його вщент. І на це теж ідуть гроші...
Дійти до людей
Торік у країні здали в експлуатацію понад 1200 доступних квартир. «А як звучатиме цьогоріч згадана стара пісня?!» — цікавляться українці. Чули, як один урядовець передрікає скорочення «Доступного житла», другий обіцяє його нарощування. «Якщо згорнуть — стане вся будівельна галузь, — каже Олександр Конюшенко, керівник кам’янець-подільського підприємства «Рокор ЛДТ», яке одним із перших в Україні долучилося до програми й отримало торік відзнаку «Соціальний проект року» — «Доступне житло». «Вірю в краще та успіх, адже віце-прем’єр Олександр Вілкул пообіцяв цьогоріч розпочати індустріальне будівництво житла та вийти на цифру 30—50 тисяч квартир на рік. Інтерес до програми в Хмельницькому дуже великий, — ділиться заступник міського голови обласного центру Анатолій Нестерук. — Зараз оформляємо договори з 40 учасниками».
У працівників кам’янець-подільського міського відділу обліку, розподілу та реалізації житла дуже скрутно з часом, бо доводиться проводити багато зустрічей у трудових колективах, докладно інформувати людей, розтлумачувати умови. До слова, в країні діє аж шість житлових програм, тож громадянам справді дуже важко розібратися, що й до чого. Скажімо, чи може молода багатодітна сім’я з Кам’янця звернутися до регіонального фонду молодіжного будівництва, якщо з місцевого бюджету туди роками не перераховують ні копійки, а умовою є співфінансування?! Тим часом однойменний район регулярно робить внески й поліпшив житлові умови вже 12 родинам. Нині лунають пропозиції об’єднати всі такі проекти в один під дахом Мінрегіонбуду, що вважають вельми доцільним бодай із метою економії апаратних витрат.
Хмельницька область.

ТІльки цифри

Сімей, які перебувають у черзі на житло в Кам’янці-Подільському, — 3800, перша родина очікує ще з 1974 року.

 

Авторитетно

Заступник начальника управління регіонального розвитку та будівництва Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Хмельницької ОДА Світлана Пасічник: «Доступне житло» — це вирішення одразу трьох проблем: насамперед — житлової, пожвавлення житлового будівництва через формування платоспроможного попиту та ліквідація довгобудів. За кількістю наданих пільгових кредитів Хмельниччина посідає сьогодні сьоме місце в Україні».