Нещодавно, під час відвідування ПрАТ «Донецьксталь», Голова Верховної Ради закликав: «Потрібно боротися за кожне робоче місце»1. Це тим важливіше, що безробіття в нас поки що високе.

Якщо поглянути на безробіття у країнах світу, то ми перебуваємо десь у середині за його рівнем. Середньосвітовий рівень безробіття в 2011 р. становив 8,5 відсотка. У той час як мінімальний його рівень — 0, відсотка — у Білорусі, а максимальний — в Іспанії — 21,6 відсотка. У Росії — 6,6 відсотка. Разом з тим, було б непогано згадати часи СРСР, коли безробіття дорівнювало нулю. Чи можна цього досягти? Важко сказати. Відповідно до чинної в нас Конституції (розділ 2) — нібито повинні ми це зробити: адже «Кожен має право на працю». Хоча не зовсім зрозуміло: а що таке право на працю?

1. Науково-технічний прогрес сприяє зниженню витрат на виробництво продукції. Внаслідок цього зростає прибуток, який може піти як на зростання поточного споживання (зарплату тощо), так і на нагромадження (модернізацію, розширення виробництва). Свого часу Карл Маркс встановив, що розширене виробництво можливе, якщо виконується нерівність:

V1+M1>C2,

де V1, M1 — зарплата й прибуток працівників І підрозділу економіки (виробництво засобів виробництва), C2 — матеріальні витрати у ІІ підрозділі (виробництво товарів народного споживання).

А якщо ні, то говорити про розширення економіки неможливо. Більше того, у цьому випадку при тому ж обсязі виробництва відбувається скорочення потреби в робочій силі, тобто створюється основа для зростання безробіття.

А як у нас із дотриманням цього основного закону економіки? Порівняно з 2000 роком у 2012-му ВВП зріс в 1,7 разу, а зарплата — в 3,7 разу. Тому що чисельність працюючих в 2000-12 рр. практично однакова (близько 20 млн. осіб), то порушено один з основних законів розширення економіки. Безсумнівно, це положення вимагає серйозного виправлення.

2. Останнім часом зроблені деякі спроби виправлення цього порушення за рахунок стимулювання створення нових робочих місць, тобто стимулювання розширеного виробництва. Зокрема, підприємцям, що працевлаштовують населення, державою надається щомісячна компенсація в розмірі мінімального страхового внеску, тобто близько 400 грн. Бажано було б підбити підсумок цього нововведення вже в 2013 р. Щоправда, у нас поки що не прийнято, як правило, оцінювати кількісно ефективність тих чи інших економічних заходів, хоча є й економічні НДІ, і непогані штати міністерств і відомств.

3. Усе-таки це, здається, слабкий захід. Це пов’язано з тим, що перед бізнесменом (підприємцем), який отримав прибуток, постає складний вибір: або дати прибуток на розширення виробництва, або побудувати собі (своїм) палац. Я думаю, що світова практика свідчить: спочатку палац, а потім, як вийде.

Ефективнішим було б посилення ролі держави в узгодженні трудових ресурсів з розширеним відтворенням. Це, звичайно, не просто. Інакше кажучи, проводити ті або інші заходи щодо скорочення (ліквідації?) безробіття, держава не тільки повинна накреслювати окремі ізольовані заходи, а й погоджувати їх між собою. Насамперед необхідно збалансувати попит та пропозицію з урахуванням трудових ресурсів. Для цього Мінекономіки повинно збирати прогнозні дані про вплив різних заходів на безробіття, на обсяги виробництва і споживання продукції в укрупненій номенклатурі та погоджувати їх між собою. Причому їх балансування мусить здійснюватися не тільки адміністративними методами, як у радянські часи, а за допомогою ітераційно уточнювальних цін відповідно до виявленого попиту та пропозиції. Про необхідність комбінування плану й ринку нещодавно в «Голосі України» висловився відомий учений-економіст А. Ємельянов, пропонуючи для цієї мети відновити Держплан України2.

4. Зростанню безробіття сприяє також стимулювання експорту, бо це автоматично веде до зростання імпорту. Особливо через слабку конкурентоспроможність окремих видів продукції машинобудування та легкої промисловості України. А це сприяє згортанню виробництва й, отже, зростанню безробіття. Це відбувається через сильний взаємозв’язок експорту й імпорту. Про це свідчить табл.2.

Крім того, через те, що 0-ставки ПДВ вимагає відшкодування ПДВ із бюджету, то через значні розміри експорту витрати бюджету на відшкодування також значні. Тож у 2010 р. відшкодування з бюджету України становили 27 млрд. грн. І це при зібраному ПДВ у бюджет України — 86 млрд. грн., тобто близько 30% від усього ПДВ. На 2012 р. було заплановано відшкодування ПДВ — 48 млрд. грн., а загальний його збір — 91 млрд. грн., тобто понад 50%. Так що рухаємося (не зовсім потихеньку) уперед щодо цього.

5. Мінімальна зарплата й субсидії (дотації). Треба зазначити, що безробіттю робить «послугу» Верховна Рада, призначаючи мінімальну зарплату. Зовні це має вигляд турботи про трудівників, але ця турбота обертається тим, що підприємці можуть виявитися змушеними скоротити «дорогих» працівників, щоб не платити їм високу мінімальну зарплату.

Заперечуючи проти цього, можуть послатися на досвід Заходу. Але може бути, що цей досвід у них просто рудимент. Крім того, і їхній досвід не є критерієм істини, а може бути хіба що гіпотезою, яка вимагає перевірки.

Власне кажучи, призначаючи субсидії за ЖКП, ми компенсуємо низьку зарплату. У цьому випадку, як згадувалося вище, було б набагато правильніше, щоб держава просто доплачувала субсидії працівникам, що працюють із низькою зарплатою (нижче мінімального рівня) або вводила тимчасово дотації слабким виробникам, що, як зазначалося вище, частково тепер і робиться.

Юрій АРХАНГЕЛЬСЬКИЙ, доктор економічних наук, головний науковий співробітник відділу проблем регулювання економіки Української академії держуправління при Президентові України.

1 Володимир Рибак: «Потрібно боротися за кожне робоче місце». «Голос України» від 26.1.2013.

2 Е м е л ь я н о в А. Ринку потрібна допомога... Держплану. «Голос України» від 9 лютого 2012 р., стор. 20.

 

Таблиця 1. Рівень безробіття 

(в % до економічно активного населення). 

Наведемо деякі дані 

з динаміки безробіття в Україні:

2000 2005 2011 2012

Рівень 

безробіття 

в середньому

за рік 

(методологія

МОТ), % 11,6 7,2 7,9 8

Зареєстровано 

безробітних 

на кінець 

року, % 4,1 3,1 1,8 1,8

 

Таблиця 2. Експорт — імпорт 

товарів і послуг України, млрд. дол. 

2000 2005 2011 2012 



Експорт  








Імпорт