«Українське питання» у Страсбурзі

— Перше й головне — це не українське питання. Розглядалося питання розмежування політичної і кримінальної відповідальності міністрів для всіх країн — членів Ради Європи, а не тільки України. Це принциповий момент. Щоправда, доповідач, судячи з усього, прагнув побудувати свою доповідь на негативі по Україні. Однак і члени української делегації, і представники інших країн визнали це неправильним, адже йдеться про всі країни — члени Ради Європи.

Чому це питання взагалі таке резонансне? Та тому, що цьому юридичному(!) питанню намагаються надати політичного забарвлення. Не буду тепер займатися викриттями і говорити, кому це вигідно. Це й так очевидно.

Можу сказати, що доповідь — неоднозначна. Думки членів юридичного комітету були різні, було багато дебатів і суперечок. Забігаючи наперед, скажу, що в Резолюції Комітету ПАРЄ з юридичних питань і прав людини багато пунктів найбільш суперечливих, політично забарвлених і «поганих» для України було вилучено. Тобто, голосуючи окремо за кожен пункт документа, члени юридичного комітету ці пункти не підтримали. Понад те, комітет змінив значну частину положень, запропонованих доповідачем.

— Буває по-різному. Залежить від якості доповіді. Нещодавно я сам був доповідачем і в юридичному Комітеті ПАРЄ, і на самій сесії ПАРЄ. У мене була тема — реформування Європейського Суду з прав людини. Тому я чудово розумію всю складність, скрупульозність і відповідальність цієї роботи. Тоді, в грудні 2012 року, «за» мою доповідь одноголосно висловилися всі присутні на засіданні Парламентської Асамблеї парламентарії.

Я, як ніхто, розумію, як неприємно чути слова критики щодо цієї роботи. І, тим не менше, доповідь про поділ політичної і кримінальної відповідальності, підготовлену колегою з Нідерландів Пітером Омцигтом, різко критикували. Я також був серед тих, хто не підтримав багато пунктів цієї доповіді.

Поясню, чому. При цьому зупинюся тільки на юридичних аспектах.

Будь-яка тема доповіді починається з пропозиції, що вноситься членами ПАРЄ. Природно, тема повинна бути всебічно досліджена й висвітлена в доповіді. І, звичайно, там має бути закладено механізм розв’язання досліджуваної проблеми. Це, власне, і становить мандат доповідача.

Говорячи про доповідь, про розмежування політичної і кримінальної відповідальності, зазначу, що у пропозиції було зазначено, що Парламентська Асамблея Ради Європи вважає за необхідне провести розмежування між політичною і кримінальною відповідальністю. Політичні розв’язання повинні оцінюватися парламентом, а в підсумку — виборцями на наступних виборах. І лише злочинні дії дають підставу для судового переслідування, незалежно від того, ким вони були скоєні.

При цьому особливо підкреслювалося, що політичні діячі, які вчиняють або беруть участь у таких кримінальних злочинах, як убивство, викрадення, розкрадання, злодійство й корупція, не повинні залишатися безкарними.

Тобто від цієї доповіді всі чекали, по-перше, глибокого аналізу законодавства держав — членів Ради Європи в зрізі співвідношення політичної і кримінальної відповідальності на національних рівнях. А по-друге, — визначення чітких критеріїв розмежування політичної і кримінальної відповідальності.  

— Питання розмежування цих двох видів відповідальності справді складне, а межа між ними — надзвичайно тонка.

І складне воно насамперед для доповідача тому, що, розглядаючи політико-юридичні питання, потрібно зберегти рівновагу: не перейти у площину політики, а залишитися в рамках правової доктрини.

Адже основною метою майбутньої Резолюції, прийнятої юридичним комітетом за результатами доповіді, було, все-таки, визначення загальних критеріїв такого розмежування, єдиних для всіх держав — членів Ради Європи. Тому доповідь очікувалася більш масштабною і детальною.

Не прагну давати персональну оцінку доповіді. Скористаюся чіткою і гранично зрозумілою оцінкою юридичного комітету.

Багато промовців з різних країн негативно поставилися до доповіді. Вони критикували документ за відсутність у ньому чітких критеріїв розмежування відповідальності.

Приміром, член комітету депутат Майліз Репс, яка також є співдоповідачем Моніторингового комітету ПАРЄ по Україні, на засіданні виступила зі своїми зауваженнями до доповіді. Вона говорила про те, що в доповіді має бути ширше розглянуто законодавство держав — членів Ради Європи у сфері залучення посадових осіб до відповідальності. Депутат відзначила, що, описуючи судові справи колишніх українських чиновників, доповідач припустився низки помилок. Щодо питання використання в доповіді Резолюції ПАРЄ 1900 (2012) «Визначення політичних ув’язнених» пані Репс наголосила на необхідності розробки комітетом чіткого структурованого механізму використання цієї резолюції та вживання терміна «політичний ув’язнений».

У підсумку проект резолюції голосувався постатейно, що буває нечасто. Багато положень цього документа, запропонованих доповідачем, не були підтримані депутатами і, як наслідок, з остаточного документа були виключені.

— Я і мої колеги, представники української делегації, говорили про те, що текст доповіді й проекту резолюції значно перевищував мандат доповідача, що призвело до викривлення реальних фактів і відсутності неупередженого юридичного аналізу. Доповідь просто «кишіла» політичними судженнями й необґрунтованими заявами. Хоча не думаю, що це збентежило українських опозиційних політиків.

Хочу зазначити, що нас підтримали 15 делегацій з 47 країн —учасників Ради Європи. Усі вони погодилися з нашою позицією. Адже справа не в країні, якої ця доповідь стосувалася, справа в самому підході.

— Так, саме так. Повторюю, це був саме той випадок, коли комітет голосував за проект резолюції постатейно.

У результаті було вилучено висновок про те, що межа між законною й незаконною кримінальною відповідальністю політиків була вочевидь пройдена у випадку осіб, які підпадають під визначення «політичний ув’язнений». Також були вилучені конкретні вказівки нашій країні відносно колишніх політиків. Вилучені були й конкретні висновки доповідача по Ісландії та Естонії.

Ще раз акцентую увагу на тому, що, причина таких змін одна — питома вага політичних питань у жодному разі не повинна перевищувати припустимої межі.

— Я виступав на засіданні юридичного комітету й можу повторити, що хоча доповідач представляє юридичний комітет, а це значить, що на першому місці повинна бути оцінка юридичних фактів, після ознайомлення з доповіддю склалося враження, що доповідач виступає принаймні в трьох іпостасях. По-перше, він чомусь дає оцінку конкретним правовим ситуаціям і робить висновок про дотримання положень Конвенції з прав людини. Таке відчуття, що він виступає від імені Європейського Суду з прав людини. Бо таке тлумачення положень Конвенції — це виняткові повноваження ЄСПЛ.

По-друге, я цілком згоден з пані М. Репс, яка виступає від імені моніторингового комітету й дуже часто буває в Україні, детально займається питаннями, пов’язаними в тому числі зі справами, які були детально описані в доповіді й при цьому містили багато помилок і неточностей.

І останнє: я хоч якось сприйняв би цю доповідь, якби доповідач виступав від імені Комітету з політичних справ. Але у цьому випадку доповідач виступає, я підкреслюю, від імені юридичного комітету, і це передбачає зовсім іншу спрямованість — суто професійну.

Я радий, що юридичний комітет укотре залишився вірний своїй репутації та поставив за основу питання права, а не політики.

— Знаєте, дивлячись на такий відмінний висновок Венеціанської комісії, можна було тільки «позаздрити» доповідачеві. Бо йому на допомогу такий серйозний і авторитетний орган підготував настільки професійний і глибокий висновок! Потрібно було всього лише відкласти вбік усе зайве та скористатися цією інформацією.

Адже Венеціанська комісія розглянула питання про розмежування політичної і кримінальної відповідальності з погляду порівняльного конституційного права. І відмінно зробила порівняльний огляд правил «кримінальної» відповідальності міністрів у таких країнах, як Великобританія, Ірландія, Німеччина, Португалія, Франція, Польща, Данія, Норвегія, Фінляндія, Ісландія, Бельгія, Австрія, Естонія, Греція, Італія, Ліхтенштейн, Литва, Нідерланди, Румунія, Словаччина, Словенія, Швеція, Туреччина, Франція, Албанія, Андорра, Росія, а також і Україна.

Безперечно, окремі положення доповідачем були використані, але мені здається, що якби їх було більше — виграла б не тільки ця окремо взята доповідь, а й усі держави — члени Ради Європи, які в першу чергу самі зацікавлені в існуванні єдиних критеріїв розмежування політичної і кримінальної відповідальності.

— Усе буде за процедурою. Відповідно до регламенту ПАРЄ визначиться день розгляду проекту резолюції на сесії в Асамблеї. Потім буде термін для внесення пропозицій до проекту для депутатів. Далі їх усі розглянуть на засіданні юридичного комітету і вже після цього всього винесуть на розгляд Парламентської Асамблеї Ради Європи.

У жодному разі, я сподіваюся, що хоча ПАРЄ — це насамперед міжнародна арена для політичних дебатів, у цьому випадку питання права візьмуть гору.