Психіатрію реформують. Вона позбулася свого темного радянського минулого і стала відкритою й гуманною. Про це останнім часом багато кажуть і психіатри, і експерти, і правозахисники. Й ось на каналі «1+1» у програмі «Гроші» показують скандальний сюжет, знятий прихованою камерою. Журналіст приводить до лікаря-психіатра Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1 акторку, сказавши, що це — його теща, і просить «запроторити» її до психушки за винагороду в тисячу гривень. Лікар обіцяє, що жінка мучитиметься решту життя. Водночас у жахливих подробицях розповідає про знущання, які на неї чекають у лікарні. А інший медпрацівник одного з відділень Павлівки (так у народі називають цю установу) розповідає про те, що тут хворим бабусям не дають пити, годують самою кашею і не лікують зовсім.
«Голос України» попросив прокоментувати побачене головлікаря Київської психоневрологічної лікарні імені Павлова В’ячеслава Мішиєва.
— Є десятки психіатричних лікарень, куди стороннім потрапити просто неможливо. А ми завжди намагалися бути відкритими для преси й суспільства. Ні від кого не зачинялися. Можливо, те, що відбулося, — зворотний бік цього процесу.
Психіатрія — особлива галузь медицини. Ми маємо справу з божевіллям, з іншим мисленням. На одну медсестру й санітарку припадає сорок хворих. У психіатричній лікарні дуже специфічна робота й не кожен може її виконувати. Але це не виправдовує того, що зняли прихованою камерою.
На запитання, як пояснює те, що сталося лікар, «головний герой» сюжету В’ячеслав Мішиєв відповів, що той не каже нічого зрозумілого й тільки розводить руками. Натомість головлікар не може зрозуміти свого підлеглого ані як медик, ані як людина. Психіатрові, котрий потрапив у кадр, винесено догану, його відсторонили від пацієнтів. Прокуратура проводить своє розслідування, Департамент охорони здоров’я — своє.
— У показаному сюжеті багато фальсифікації і шматків, узятих з різних джерел. Наприклад, там один лікар розповідає, що психіатри задіяні у зловживаннях із квартирами хворих. Ця людина в нас не працює. Нібито він із Маріуполя. А змонтовано так, що йдеться про співробітників нашої лікарні, — каже співрозмовник.
Пан Мішиєв визнає: винний в інциденті людський чинник. Такі ситуації, мовляв, провокує саме життя...
— Ми старіємо. З віком приходять особливі хвороби. У людей похилого віку дедалі частіше розум згасає набагато раніше смерті тіла. Психіатрична лікарня — не місце для утримання таких бабусь і дідусів. У цивілізованому світі для цього є спеціальні соціальні центри. У нас їх немає. І не передбачаються, — коментує ситуацію президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман. — От і ходить родичі кабінетами головних лікарів психіатричних лікарень, благають: «Візьміть, хоч на якийсь час візьміть!». Беруть, іноді таким благанням відмовити неможливо. А там, у відділенні, все не пристосоване, персоналу мало, навіть памперси — проблема надзвичайна. Найчастіше діти й онуки категорично відмовляються забрати свою дорогоцінну бабусю додому. Так вона й зависає в лікарні. Серед схожих на неї божевільних бабусь. Погодьтеся, дуже зручний об’єкт для ледачого журналіста, котрий прихованою камерою знімає ці обличчя, ці руки... увесь цей жах особистості, що розпадається, раніше цілком адекватної, розумної, порядної людини, що мала нещастя постаріти в Україні.
Що стосується умов утримання пацієнтів у психіатричній клініці, їх харчування, то президент Асоціації психіатрів України вважає, що чого що залежить від головного лікаря, від його вміння й бажання шукати гроші на стороні.
— Кожен робочий день там — постійний пошук грошей для латання дахів, прання білизни, заміни каналізаційних труб і багато чого іншого, на що наша дуже гуманна й демократична, майже європейська держава грошей не передбачає. Вони, головні лікарі, не мають мужності лише на одне: сказати правду про гроші, котрі відпускаються на харчування хворих у психіатричних лікарнях. Скажуть правду — звільнять негайно. А я скажу: від 3—4 гривень на хворого на добу! У в’язниці — більше, у психіатричному інтернаті — більше. Є й інші цифри, звісно, все залежить від регіону: десь годують і на 16 гривень (це вже ресторан!).
