Недавнє повідомлення ЗМІ: у Києві через прорив магістралі холодного водопостачання провалився припаркований на газоні автомобіль «Hyundaі Grandeur». Аварія сталася тому, що лопнула труба водогону діаметром 50 см. Потік води, який вирвався з неї, підмив землю під авто, котре провалилося в яму, розміром 3х4 м, глибиною 2 м.
Хоч і не дивина — подібні випадки в столиці, але цього разу мене здивувала реакція громадян на нього. Від «Уряд у відставку, комунальників — під суд!», «Чого ще чекати від наших керманичів?» до «Нехай «Київводоканал» відшкодує 20-річній студентці, власниці авто його вартість — 35 тис. дол.». Одне слово, кінця-краю гніву співвітчизників і звинуваченням влади не було. Зрештою, експертиза з’ясує, хто саме в цій історії винен. Таки правда, що ми живемо в країні суцільного ризику: то тут, то там у нас щось падає, вибухає, спалахує, провалюється. «Київводоканал» (так само, як і водоканали всіх українських міст. — Авт.) — не виняток. А в столиці, за даними цього підприємства, 35% водогінних мереж давно потребують заміни, зношеність каналізаційних — ще вища: 56%. Звісно, якщо їх лише латати, то з часом неприємностей буде ще більше.
У колишньому СРСР у таких мереж була не лише гарантія на певний термін роботи, а й запаси міцності, які вже вичерпалися. Але нині, навіть за серйозних аварій, спричинених їх зношеністю, і не йдеться про серйозне оновлення та реконструкцію. Цікаво, що значна частка з них прокладена саме під газонами. Тому будь-яка машина, застерігає «Київводоканал», може піти під землю за кілька хвилин разом з пасажирами...
Я переглядала телесюжет, у якому власниця постраждалого авто розповідала: «Як завжди, поставила машину на газоні...» Тобто на місці, не призначеному для паркування, бо правила дорожнього руху це забороняють. А виконала б правила, то нині не було б про що й говорити — усе дуже просто.
Не хочу звинувачувати студентку на зразок: «Він першим почав». Але, якби не тільки держава, яку звинувачують у невиконанні правил гри — нашого існування, а й громадяни їх дотримувалися, то хіба не поменшало б нещасть і трагедій? До речі, випадок, що стався з «героїнею» інциденту, — не перший у цьому місці: торік тут трубу проривало двічі. Щоправда, ніхто не постраждав...
Тим часом студентка має намір судитися з «Київводоканалом». Саме підприємство на себе відповідальність не бере, посилаючись на порушення постраждалою правил дорожнього руху.
До речі, ліквідація таких аварій, як ця, коштує в середньому до 30 тис. грн. Цього разу довелося обмежувати рух на дорозі, на місце пригоди прибули рятувальники, які намагалися витягнути машину за допомогою лебідки, однак це не вдалося, тож викликали підйомний кран. Про пошкоджену зелену зону та незручності годі казати.
У зв’язку з цим я вже передбачаю обурення деяких читачів. Мовляв, автор хоче зробити винною власницю машини в руйнації водогінної труби та зобов’язати її компенсувати всі витрати на проведення аварійних робіт і вартість пролитої води. А також сплатити штраф за неправильне паркування. І щось у цьому таки є. Цілком можливо, що в такому разі міські газони не перетворювалися б на автопарковки...
