Складно передбачати міграційні потоки як для України, так і для інших країн. Однак є кілька факторів, які дають підстави стверджувати: трудова міграція з України не зменшуватиметься, а навпаки — зростатиме. Про це заявив голова представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Манфред Профазі у Києві під час круглого столу, де обговорювалися родинні наслідки трудової міграції. Приводом для дискусії на актуальні для нашої країни теми заробітчанства та розриву комунікаційного зв’язку між батьками і дітьми стала книга «Мама по скайпу», що вийшла у «Видавництві Старого Лева».

— Одна з причин, що провокує проблему, — демографічна ситуація як в ЄС, так і в Росії. Зважаючи на старіння і зменшення кількості населення в цих країнах, вони і надалі закликатимуть трудових мігрантів до себе, зокрема з України, — зазначив представник МОМ.

Кілька років тому в нашій країні налічувалося більше 200 тисяч дітей, які росли без батьківського піклування, бо мами і татусі працювали за кордоном. За прогнозами фахівців, їхня кількість лише збільшуватиметься.

— 1,5—2 мільйона співгромадян працюють за межами країни, — зазначає головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Олена Малиновська. — Наші жінки-заробітчанки зазвичай мають вищу освіту і частіше, ніж чоловіки, роками і навіть десятиліттями перебувають на заробітках. Здебільшого працюють у домогосподарствах. Найчастіше в Італії і Греції. В Іспанії, Польщі, Росії — жінок і чоловіків порівно. Вирівнялася гендерна ситуація і в Португалії, хоча міграція туди починалася як суто чоловіча. Висока частка серед мігранток — розлучені жінки або вдови. Більшість з них мають дітей, турбота про яких є основною мотивацією для виїзду.

Експерти відзначили цікавий феномен, який побачили, коли проводили дослідження грошових переказів трудових мігрантів. Виявилося, що батьки, які працюють за кордоном, пересилають дитині гроші не залежно від її віку, фінансово підтримують навіть 40-річних чад.

— Приймаючи рішення їхати працювати за кордоном, варто порадитися зі своїми дітьми, — каже психолог Всеукраїнського благодійного фонду «Запорука» Мар’яна Нич. — А перебуваючи там і спілкуючись телефоном чи скайпом, потрібно бути максимально відвертими у розмовах, не перетворювати їх на формальність: «Привіт, як справи? — Та все добре. — А у тебе як? — Теж добре».

Мовляв, так вибудовується бар’єр у стосунках між батьками і дітьми, який після об’єднання родини буде тяжко зруйнувати.

Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.