З характером переможця

Луганчанин Роман Гончарук став чемпіоном Європи з самбо. На Кіпр у складі української збірної курсант третього курсу факультету економічної і громадської безпеки Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. Дідоренка Роман Гончарук потрапив після одержання двох золотих медалей у розрядах спортивного й бойового самбо на чемпіонаті України серед молоді. Свій фінальний бій на Кіпрі проти спортсмена із Грузії Роман провів так, що вразив не тільки коментаторів і суддів континентального чемпіонату, а й усіх присутніх у кіпрському спортивному залі імені Спіроса Кіпріяну. Річ у тім, що в ході двобою за золоту медаль у вазі понад 100 кг луганський самбіст програвав своєму опонентові з Грузії чотири бали. До того ж у Романа було серйозно травмоване коліно, проопероване роком раніше. Рахунок на табло за такої ситуації не передбачав нічого іншого, як перемогу грузинського самбіста. Однак подиву не було меж, коли Роман здійснив коронний прийом важковаговиків (кидок через спину із захопленням руки під плече) на два бали і втримав грузинського самбіста ще на чотири. Коли до кінця сутички залишалося три секунди, Роман вів з рахунком 6:4 і в результаті виграв її. Таку перемогу луганського самбіста кіпрський глядач прирівняв до подвигу.

Боротьбою Роман займається із шести років. У секцію його привів батько, переконавши сина в тому, що справжній чоловік повинен бути фізично здоровим, витривалим і мотивованим. Батько свого часу займався самбо, любив цей вид спорту, але чемпіоном йому стати не довелося. На першому плані в Гончарука-старшого були родина, робота, кар’єра. А от на єдиного сина надії покладав. Спочатку Рома зайнявся дзюдо, але потім, як батько, вирішив освоїти самбо. Тренування продовжував і в школі Харцизька Донецької області, де жила його сім’я, і в ліцеї. В 11 років він уже став призером чемпіонату України із самбо, а в 14 — завоював титул чемпіона України у своїй вазі. Це стало для підлітка величезним стимулом для серйозних тренувань і цілей. Роман розуміє: самбо — не командний вид спорту, тому треба сподіватися тільки на себе, свої сили й можливості. Він каже, що в нього ніколи не виникало думки кинути спорт, навіть коли він дістав серйозну травму і після проведеної операції півроку ходив на милицях. Навіть батько здався, бачачи муки сина, запропонував кинути самбо. Але тут Роман його не послухав і, наскільки дозволяв його тодішній стан, пробував тренуватися.

Ставши студентом Луганського університету внутрішніх справ, Роман знайшов гарного тренера в особі старшого викладача кафедри спеціальної фізичної і вогневої підготовки підполковника міліції Олега Сопіна. Новий тренер поклав в основу фізичну підготовку спортсмена, став шліфувати його техніку, характер. Утім, що стосується характеру, то його, як мовиться, Роману не позичати. Він хлопець серйозний, і якщо поставив собі за мету, обов’язково йде до досягнення наміченого. Так було й на чемпіонаті Європи на Кіпрі. Саме характер, сильна мотивація допомогли спортсменові сконцентрувати всі свої сили і «закинути за пояс» серйозних грузинських противників.

— Мені хотілося не просто перемогти. Для мене було важливим порадувати свого тренера, батьків. Мені дуже хотілося, щоб був піднятий прапор України і пролунав гімн моєї країни, — говорить сьогодні Роман.

А ще хотілося, щоб ним пишалася його дівчина Інна. Вона теж займається самбо й уже стала другою на чемпіонаті України серед молоді. Інна живе в іншому місті, зустрічаються молоді люди не часто, але стежать за спортивними досягненнями одне одного і радіють перемогам.

— У нашому університеті сьогодні створена чудова команда самбістів, серед яких Роман, звісно, один із кращих, — розповідає тренер Олег Сопін. — Це завзятий боєць. Перемога на чемпіонаті Європи його анітрохи не розслабила, а, навпаки, змусила сконцентрувати сили. Мушу зазначити, що на останньому європейському чемпіонаті серед важковаговиків Рома був найменшим за інших по вазі та на зріст. Ця обставина, очевидно, на думку деяких суддів, позбавляла нашого спортсмена шансів на перемогу. Але судді не знали характеру нашого Роми. Тому були дуже здивовані й захоплені його перемогою.

Сьогодні Роман готується до Чемпіонату світу із самбо серед молоді, який відбудеться у жовтні. Суперники в нього очікуються серйозні. Європейська школа дуже сильна, тож варто побоюватися й росіян, і вірмен, і казахів. У всіх у них сильна мотивація — стати першим. Така само мотивація і в Романа: щоб піднімали прапор України і звучав гімн країни. Нехай пощастить нашому.

 

Луганськ.