«Я пам’ятник собі створив...»

Для достойної адаптації країни в системі цих змін, що неоднозначно сприймаються людством, потрібна спільна генеруюча думка державних діячів, політиків та науковців.

У цьому зв’язку хотів би привернути увагу до унікальної для нашої країни особистості, як кажуть, «двоголового доктора» (економічних і сільськогосподарських наук), професора, заслуженого діяча науки і техніки України В. Власова. Нещодавно він прославив Україну у світовому фаховому середовищі як фундатор нової теорії міжнародної торгівлі — теорії глобалізаційного впливу, що, безперечно, має вагоме практичне значення для нас, адже Україна — один із провідних у Європі експортерів сільськогосподарської продукції.

У березні нинішнього року, в день 75-річчя професора В. Власова, було презентовано першу у світі двотомну монографію з історії нової меганауки глобалістики*.

Про що йдеться? Нині людство є свідком дивовижного явища — народження нової науки глобалістики, яка зусиллями сотень дослідників багатьох країн набуває зримих рис меганауки, вбираючи в себе методологію філософії, історії, економіки, соціології, політики, інформатики, екології, ноосферизму тощо і водночас формуючи свою особливу методологію для оцінки й аналізу процесів глобалізації, що охопили всі сторони життя людини.

Людство не просто свідок, а й активний учасник формування та розвитку глобалізаційних процесів, це підштовхує дослідників прискореними темпами створювати теорію, методологію, поняття нової меганауки, спрямованої не тільки на аналіз та оцінку сьогоденного буття людства, а й на прогнозування його розвитку з опорою на запобігання подій і напрямів процесів, які можуть привести рід людський на край прірви, за яким — небуття.

Народження глобалістики — річ дивовижна, адже від її виникнення і до визнання минуло лише кілька десятиліть, інші фундаментальні науки витрачали на це століття. Однак, хоча ця меганаука й молода, вже є потреба в проведенні історичного аналізу, узагальненні величезного масиву накопичених знань. Учених, здатних робити це, завжди було небагато. А в українських наукових колах знайшлася така людина, як професор В. Власов, котрий здійснив спеціальне історичне дослідження глобалістики.

Трирічна наполеглива робота із залученням понад 150 монографій, сотень статей та інтернет-ресурсу завершилася публікацією двотомної монографії.

У першому томі привертають увагу матеріали, присвячені генезі поняття «глобалізація», еволюції поглядів на глобальні трансформації на планеті, формуванню глобалізму, антиглобалізму та альтерглобалізму, обґрунтуванню появи глобалістики та її методичних основ. Фактично цей розділ є посібником для тих, хто хоче знати, що є глобалізація та глобалістика, і бажаючих займатися науковими пошуками у цій сфері.

Автор також навів оцінку діяльності ООН з розвитку людства при аналізі всіх «Доповідей», починаючи з 1990 року — від формування концепції та методології виміру людського потенціалу до «Сталого розвитку та рівних можливостей на «краще майбутнє для всіх» з обґрунтуванням періодизації діяльності ООН у цій сфері.

Захоплююче висвітлено історію створення Римського клубу й основних його «Доповідей», від першої, яка приголомшила світ — «Межі зростання» — і містила оцінку стану розвитку людства, окреслила основні глобальні проблеми, які необхідно вирішувати для потреб розвитку людства. Проведений аналіз інших «доповідей», що привернули увагу політиків, керівників держав, дослідників, пересічних громадян щодо глобальних проблем, і на фоні Евересту дифірамбів на адресу діяльності Римського клубу наведено матеріали нищівної критики з боку кадрового офіцера розвідки Дж. Колемана, який вважає, що у світі діє потужна група людей, відповідальних перед так званим «Комітетом 300», що займається дестабілізацією у світі, плануванням і реалізацією військових дій, а Римський клуб — це офіційне прикриття організації змовників, англо-американських фашистів і старих родин «Чорної аристократії Європи». При цьому «Рух зелених» виник за підтримки Римського клубу з метою загальмувати й повернути назад промисловий розвиток країн, що розвиваються. У свою чергу, український журналіст А. Ваджра вважає, що реалізація ідеї «нульового зростання» Римського клубу керується західною олігархією, яка створила «новий світовий порядок», при формуванні умов для консервування злиденності й убогості незахідного світу заради того, щоб розвивалася та збагачувалася західна цивілізація.

У цілому аналіз досліджень західних глобалістів, за оцінкою В. І. Власова, показав, що на Заході існує кілька підходів: геополітичний, цивілізаційний, історичний, соціологічний, економічний, екологічний, політологічний. Показано, що серед західних дослідників поширені думки щодо сумнівів у глобалізації, необхідності її захисту.

Розуміючи, що активізація всіх сторін життя людини при наростанні глобальних проблем потребує роз’яснення глобальних подій і перспектив їх розвитку, українські та російські вчені підготували низку посібників для молодого покоління, якому, власне, й доведеться ці проблеми розв’язувати.

Автор, розкривши широку панораму поглядів на глобалізацію вітчизняних і зарубіжних дослідників, показує: нині людство як казковий герой стоїть на роздоріжжі перед каменем, на якому не написано, яким шляхом іти. А видатні дослідники світу, об’єднані спільним наміром знайти цей шлях, шукають відповіді на запитання: «Що робити? Яким шляхом іти?» На ці запитання кожний зацікавлений може знайти відповідь після ознайомлення з двотомником. У ньому також докладно висвітлено внесок українських учених-глобалістів на чолі з академіком О. Білорусом та їх переконання щодо майбутнього України в глобальних інтеграційних процесах.

Є ще один аспект, що підвищує цінність праці професора Власова для сьогодення. Адже академічну науку в Україні, особливо — аграрну, на всіх рівнях нищівно критикують, мовляв, у неї немає майбутнього — бо до кінця не визначені нові ідеї, а у світі не сприймають зробленого за останні роки вітчизняними вченими (і в практиці, і в теорії). Кажуть, усе це — насамперед, через геронтологічні, або, як кажуть, вікові проблеми наших учених. Але ж і Володимир Іванович Власов — не юний! Однак оця нова його праця змушує забути про це. І з’являється оптимізм. А він ще збільшиться, коли двотомник В. Власова, який зараз перекладається російською та англійською мовами, знайде свого читача у провідних країнах світу.

Не можу не погодитися із висловом Вернадського: «У науковій творчості завжди повинні існувати окремі особистості, які у своєму житті або на даний момент перебувають вище середнього рівня. І ці видатні люди не можуть бути замінені в більшості наукових відкриттів колективною роботою багатьох».