Збожеволіти можна від суму!»
(до 125-ї річниці від дня народження Остапа Вишні)
Цікаво, як би до свого нинішнього ювілею поставився сам Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко), неперевершений дотепник? На чому б зробив наголос — на гуморі як ознаці внутрішньої свободи чи на гідності як аксіомі людського життя попри всі негаразди? Адже і те й інше було йому притаманне...
Якось у червні 1949 р. правління Спілки радянських письменників України надіслало лист на ім’я першого секретаря ЦК КП(б)У М. С. Хрущова з проханням дозволити відзначити 60-річний ювілей Остапа Вишні. Відповідь партфункціонерів певною мірою була прогнозованою: «У зв’язку з тим, що за рішенням Союзного Уряду ювілеї відмічаються у такі дати, як 25, 50, 100 років... тов. Корнійчук О. Є. поставлений до відома про те, що прохання Правління Спілки письменників не може бути підтримано. Тов. Хрущову М. С. доповіли».
До згаданого листа Спілки письменників України додавалась творча характеристика Остапа Вишні, в якій ішлося про те, що літературну діяльність він розпочав у 1918 р. фейлетоністом у газеті «Трудова Громада». «З того часу, — зазначалось далі, — систематично (крім перерви з 1935 до 1944 р.) друкується в періодичній пресі Радянської України».
Мабуть, саме за цією «творчою перервою» криється справжня причина відмови партійного керівництва у проханні письменницької організації.
То були майже десять років, що вирвали з життя народного письменника у розквіті творчих сил. Його заарештували 26 грудня 1933-го. Письменник звинувачувався у приналежності до контрреволюційної «Української військової організації» (УВО), а також у підготовці замаху на секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева.
Рішенням Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 23 лютого 1934 р. Остапа Вишню засуджено до вищої міри покарання. 3 березня розстріл замінили на 10 років виправно-трудових таборів. Відбувати покарання відправили до Ухтинського табору (Республіка Комі, РФ). Далі влада застосувала відшліфований механізм викорінення всього, що було пов’язано з його ім’ям.
Відповідно до наказу Управління Уповноваженого РНК УРСР з охорони військових і державних таємниць у пресі (Головліту УРСР) за № 288 від 25 вересня 1938 року всі твори П. Губенка (Остапа Вишні) підлягали вилученню з книготоргової мережі та бібліотек громадського користування.
До творчого життя письменник зміг повернутись лише після звільнення з ув’язнення. Як свідчать документи з Центрального державного архіву громадських об’єднань України, у 1943 р. українські письменники, зокрема, П. Панч, М. Бажан, О. Довженко просили уряд УРСР про амністування Остапа Вишні, аргументуючи це тим, що він має великий авторитет серед населення і міг би направити свою роботу на викриття німецьких окупантів та «українських буржуазних націоналістів».
Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 25 вересня 1943 р. Строк покарання для Вишні був «зменшений до фактично відбутого», і вже 8 жовтня того ж року він вийшов на волю (якщо рахувати від дня арешту, то неволю зменшено лише на три місяці). Влада вимагала данину за збережене життя та «скорочений» термін ув’язнення і змушувала гумориста використовувати свій дар для висміювання її ворогів, зокрема ОУН та УПА.
У 1945 році Остап Вишня пише серію політичних фейлетонів і памфлетів «Самостійна дірка», яка мала у гострій сатиричній формі розвінчувати ідеологію націоналізму. Проте «Буржуазні націоналісти» й повстанці схвально відгукнулись на воскресіння Остапа Вишні і подякували йому за те, що він у своєрідній манері першим у радянській пресі поінформував широку громадськість про їх боротьбу.
25 жовтня 1955 року ухвалою Військового трибуналу Київського військового округу Остап Вишня був повністю реабілітований. Після реабілітації прожив менше року й помер 28 вересня 1956-го. У щоденнику писав: «Ой, як буде комусь соромно за мої страждання! Ой, як буде!»
Далі подаються документи (мовою оригіналів), які зберігаються в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, що висвітлюють драматичні епізоди життя Остапа Вишні.
Публікацію підготувала Ольга Бажан, заступник директора Центрального державного архіву громадських об’єднань України.
Остап Вишня і Максим Рильський. Початок 1950-х років.
Фото з фондів Дому-музею М. Рильського.
Витяг із замітки «Про Остапа Вишню, Сибірську дірку і сталінську чухавку», надрукованої у випуску газети Організації українських націоналістів «За Українську державу» за лютий-березень 1945 р.
Відомого українського письменника-фейлетоніста Остапа Вишню большевики недавно привезли назад із сибірського заслання та разом із іншими письменниками й ученими загнали у письменницький колгоспний хлів писати по указу згори «посланія» проти українського самостійницького руху. Недавно в большевицьких газетах появився фейлетон Вишні «Українсько-німецька націоналістична державна дірка».
Колись гарно цвіла Вишня на всю Україну. Хто з нас не пам’ятає чудових Вишневих фейлетонів, за які він пошкандибав покутувати в сибірську не державну, а тюремну дірку... Багато з тих фейлетонів не втратило своєї свіжості ще й сьогодні...»
З доповідної записки начальника Головного управління у справах літератури та видавництв при Раді Міністрів УРСР К. Полонника секретареві ЦК КП(б) У І. Назаренку «Про явища у творах українських письменників та про недоліки у редагуванні книжно-журнальної продукції УРСР, які відмічені цензурою за період з 1 січня по 1 червня 1947 р.» 5 червня 1947 р.
...За отчетный период Главлитом запрещены к печати или возвращены на переработку следующие произведения:
...2. Остап Вишня. «Не поможе святий боже і лойова свічка». Фельетон. Журнал «Перець», № 3. Редактор — Ф. Макивчук.
...2. В фельетоне Остапа Вишни «Не поможе святий боже і лойова свічка» полностью дан текст листовки украинско-немецких националистов. В этой листовке, в частности, сообщалось, что в июле 1947 г. начнется новая война. Вишня, правда, разоблачает авторов листовки, но это нисколько не улучшает положения: провокационная листовка бандеровцев, содержащая приписку «размножить и распространить среди верующих», будучи напечатанной в «Перце», сослужила бы службу не нам, а бандеровцам.
Фельетон [...] запрещен цензурой как политически вредный...
Доповідна записка відділу художньої літератури і мистецтва ЦК КП(б)У секретареві ЦК КП(б)У І. Назаренку про поведінку письменника Остапа Вишні. Квітень 1952 р.
[...] 29 березня редакція «Літературної газети» відзначала 25-річчя від дня заснування. Серед телеграм, які одержала редакція, була і телеграма від Остапа Вишні. В своїй телеграмі він писав:
«Літературній газеті». Найтепліший привіт в день її 25-ліття з побажанням всіляких успіхів в роботі. Остап Вишня.
P. S. Особливо вітаю всіх тих товаришів, яким на протязі 25 літ пощастило не бути редактором. Усім тим, хто її редагував, дай боже здоров’я і щастя в подальшім їхнім житті з попередженням — не кажи гоп, бо історія, кажуть, іноді повторюється». Остап Вишня».
Питання про поведінку письменника Остапа Вишні слід би розглянути на засіданні президії правління СРПУ (Спілка радянських письменників України. — Ред.).
Просимо Ваших вказівок.
Заява Остапа Вишні військовому прокурору Київського військового округу генерал-майору юстиції І. Бударгіну з проханням переглянути його справу і реабілітувати. 9 червня 1955 р.
Заявление
[...] 26 декабря 1933 года я был арестован органами ОГПУ УССР по обвинению в принадлежности к контрреволюционной группировке и в организации покушения на бывшего секретаря ЦК КП/б/У П. Постышева.
Следствие по моему делу вел следователь ОГПУ Бордон.
На второй день после ареста Бордон вызвал меня и заявил, что мой арест не недоразумение, что он, арест, санкционирован соответствующими органами, чтобы я, одним словом, не «брыкался».
Он показал мне на толстую папку и заявил: «В этой папке вся ваша жизнь. Нам все известно».
Я, улыбнувшись, ответил, что я очень рад, что вся моя жизнь известна органам ГПУ, и если в этой папке записана правда обо мне, мне не о чем беспокоится.
Бордон предъявил мне обвинение в принадлежности к контрреволюционной группировке и в организации покушения на П. П. Постышева.
Это бессмысленное обвинение вызвало с моей стороны категорический протест.
Отрицал я все предъявленные мне обвинения до применения ко мне мер физического воздействия и заявления, что признание мной вины необходимо для народа и большевистской партии.
Тогда я «сдался», заявив при этом, что в 1929 году я лечился в Германии от язвы желудка, был в Берлине и в санатории возле Берлина и логично было бы обвинить меня в измене родине, имея ввиду, что я мог быть завербован немецкой контрразведкой во время пребывания в Германии.
Бордон на это ответил, что по Германии я чист.
В результате психического и физического воздействия мне пришлось оклеветать себя, приняв на себя тяжелую вину организатора террористического акта против бывшего секретаря ЦК партии Украины Постышева.
По окончанию следствия я был вызван прокурором ОГПУ Крайним, где заранее предупрежденный Бордоном быть последовательным, подтверждая данные следователю показания.
Так было сфабриковано против меня обвинение.
[...] Я отбыл 10 лет заключения.
И после заключения я работаю в литературе, мои книги издаются, мои произведения перепечатывает прогрессивная пресса за рубежом нашей страны.
Не изменили моих взглядов и убеждений, не поколебали моей верности народу никакие, незаслуженные мной, репрессии.
Тяжело мне ходить с клеймом судимости.
Прошу Вас пересмотреть мое дело и реабилитировать меня.
П. Губенко /Остап Вишня/.
