Ми звикли вважати історію нудним шкільним предметом з датами, які потрібно обов’язково вивчити. А якщо воскресити її у власних очах і стати учасником бойових дій, спробувати пожити певний час у минулій епосі, щоб відчути її побут? Машину часу, звичайно, ще не винайшли, але кожен з нас має можливість перенестися в минуле за допомогою історичної реконструкції.
В останні 15 років цей відносно молодий вид хобі став популярним і серед української молоді. «Фішка» поспілкувалася із справжнім лицарем сучасності, представником школи історичного фехтування «Айна Бера» Миколою Авеніровим.
— Як ти почав займатися історичною реконструкцією?— У житті я — студент, закінчую Київський політехнічний інститут. Реконструкцією почав займатися майже три роки тому, у серпні 2010 року. Одного разу прийшов друг і почав розповідати про людей, які б’ються одне з одним в обладунках, про рольове моделювання (тобто ігри).
Зацікавився, почав шукати в Інтернеті, читав про різні клуби і згодом знайшов «свою» школу історичного фехтування. Зацікавила можливість одночасно займатися спортом і багато подорожувати. Крім того, важливу роль при цьому відіграє вивчення історії, одержання живої інформації, а не сухого матеріалу, як у школі або інституті.
— У яких заходах ти брав участь? Як готувався до них?
— Брав участь у багатьох заходах, як в Україні, так і за кордоном. Пощастило, що потрапив у клуб із гарною матеріально-технічною базою, тому почати виступати було не проблемою, усім необхідним одразу нас забезпечили. Думаю, це дуже важливо, тому що не потрібно кілька місяців займатися шиттям одягу і збиранням екіпірування для участі в заході.
Минулого сезону був у Росії, Білорусі, Польщі й на багатьох заходах у нас, в Україні. У цьому сезоні, у травні, збираємося на черговий чемпіонат світу з історичного середньовічного бою «Битва націй» на півдні Франції. Звичайно, різних заходів дуже багато, тому іноді доводиться обирати між двома—трьома щовихідні.
— Відтворенням історії займаються реконструктори і ролевики. До кого б ти відніс себе?
— Вважаю, що поділ нашого руху на реконструкторов і ролевиків є неповним. Те, чим займаюся я, — історичне фехтування (нині активно використовують також назву «історичний середньовіч бій») і це насамперед — спорт. Звичайно, заняття реконструкцією посідає далеко не останнє місце, але все-таки я сприймаю своє заняття як спорт.
— Чи згоден ти з тим, що реконструкцією займається один соціальний прошарок?
— Не можна віднести наше заняття до певного соціального прошарку. Історичною реконструкцією й історичним середньовічним боєм займається багато хто: студенти, школярі, бізнесмени, комірники, банківські працівники, кухарі, люди розумової праці, програмісти й інші. Я особисто бачив, як у бою зійшлися студент і його викладач.
— Як поділяються люди за своєю ієрархією в середовищі реконструкторів?
— Поділ здебільшого залежить від клубу. Наприклад, у нас є люди, які цілеспрямовано займаються історичним фехтуванням, їх більшість. Але є й ті, які відтворюють реконструкцію середньовічного побуту. Чимало серед нас і таких учасників, які з різних причин не можуть приділяти достатньо часу цьому заняттю. Вони шиють собі «мінімальний» костюм і з задоволенням їздять з нами на різні заходи. Зрештою все залежить від клубу, в якому ви почнете займатися.
— Чи часто бувають травми під час турнірів?
— Учасники травмуються вкрай рідко. Я маю на увазі справжні травми, а не різні синці. Трапляються вони здебільшого з двох причин. Перша — недбале ставлення до захисного екіпірування і власної фізичної підготовки. Справді, якщо людина навмисно виходить на арену без певного захисного елемента й через це одержує травму, то це її провина, а не організаторів турніру.
Друга — це порушення правил. Можливо, ви здивуєтеся, але в боях без правил теж є обмеження. Ми — не виняток. У зведенні правил строго заборонені дії, які можуть призвести до негативних наслідків: удари мечем по ліктях, колінах, шиї. Удари по відкритих місцях строго заборонені й караються. Проте таке іноді трапляється, але серйозних травм, на щастя, майже не буває.
— Чи є місце в історичній реконструкції для дівчат?
— Звичайно. Насправді все залежить лише від бажання дівчини займатися. Заняття реконструкцією? Без проблем. Відтворення побуту, костюмів тощо не має жодних обмежень. Понад те, в історичному фехтуванні майже немає обмежень щодо статі, на багатьох турнірах є жіночі номінації, та й у чоловічі номінації дівчат допускають. В Україні є не менше 20 представниць прекрасної статі, які займаються фехтуванням, і деякі з них цілком можуть дати чосу хлопцям. Головне — це бажання людини займатися, а решта — дрібниці.
— Скільки грошей іде на екіпірування, навчання, чи важко самому виготовити зброю й обладунки?
— Самостійно виготовити екіпірування неважко, адже у більшості клубів є власні майстерні й люди, які можуть показати що і як. Але це зовсім не обов’язково. І справді, не усім хочеться працювати в закуреній майстерні, щоб зробити собі якийсь елемент обладунків. Є багато професіоналів, які за розумну суму зроблять усе, що потрібно, і вам не доведеться витрачати час і власні сили. Більшість представників нашого руху так і роблять. Таким чином, можна більше часу приділяти своїй роботі й заняттям фехтуванням як спортом, і при цьому мати гарний вигляд на заходах.
Ціни на комплекти екіпірування залежать від дуже багатьох факторів: регіон і період обладунків, матеріали і якість виготовлення, строки виконання.
— Жива історія, відтворення побуту, турніри потребують багато часу, сил і фінансів, а що одержуєш натомість?
— Що одержую? А що одержує людина, яка займається улюбленою справою? Величезне задоволення, звичайно. Крім того, постійно перебуваю в гарній фізичній формі. За час, проведений у клубі, навчився багато чого. Можна навіть сказати, змінився, виріс: отримав величезну кількість інформації з історії й навчився працювати руками. Дуже багато подорожую — щороку кілька десятків різних поїздок. Я одержав практичні навички, корисні й у сучасному побуті.
Кожен великий фестиваль — це свято й прекрасний відпочинок. Ця атмосфера й відрізняє наше заняття від звичайного, побутового туризму.
Будь-яка справа потребує певних витрат, питання у тому, чи одержує людина від цього задоволення. Я б нізащо не проміняв той час, який приділяю цікавій для мене справі. Ніколи не знаєш, чому навчишся у майбутньому, особливо в такому багатогранному занятті, як історична реконструкція.
— Чого б ти побажав нашим читачам?
— Звичайно, іти й пробувати! Адже, сидячи вдома, дуже складно дізнатися, вийде у тебе чи ні. Подорожі, пізнання нового, знайомства із цікавими людьми — гарна життєва практика.
Розмовляла Аліна КУЧЕРЕНКО.
Фото надані Миколою Авеніровим.
ДОВІДКОВО
Історична реконструкція — відтворення матеріальної й духовної культури тієї або іншої історичної епохи і регіону з використанням археологічних, образотворчих і письмових джерел.
ПОЯСНЕННЯ
Реконструктори — люди, що займаються відтворенням побуту, ремесел, традицій і бойового мистецтва конкретної епохи конкретної держави. Реконструктори досліджують історичні матеріали про виготовлення зброї, одягу, предметів побуту для того, щоб відтворити ці предмети за тими технологіями, за якими їх виготовляли.
Ролевики — люди, які займаються певним чином частковою реконструкцією історичних реалій на рольових іграх. Найчастіше ролевики, починаючи серйозно цікавитися історією, ідуть із рольових ігор і захоплюються історичною реконструкцією й фехтуванням.
