Про свої враження він розповів під час прес-конференції в медіа-центрі «Днепр Пост». Подорож була присвячена 100-річчю першої російської експедиції на Північний полюс під керівництвом Георгія Сєдова. Стартувала вона 16 січня минулого року і завершилася 26 березня 2013-го. Пройдено маршрут: селище Сєдове Донецької області—Харків—Новгород—Кем—перетин району басейну Північного Льодовитого океану (Біле море)—Соловецькі острови—Онезький півострів—Архангельськ—Вологда—Ярославль—Іваново—Суздаль—Володимир—Рязань—Липецьк—Воронеж—Ростов-на-Дону—Таганрог—селище Сєдове. Основну частину маршруту було пройдено пішки, Біле море мандрівник подолав на каяку. Вся експедиція тривала рік і чотири місяці.
«Моєю головною темою є техніка і психологія виживання, а також міграціологія. Майбутнє нашої планети — непередбачуване, у будь-який момент ми можемо змінити своє місце проживання, — розповів професійний мандрівник, історик, член ЮНЕСКО, член географічних товариств України, Росії, США, дійсний член Міжнародної академії сталого розвитку суспільства і особистості, академік Всеросійської академії дитячо-юнацького туризму і краєзнавства, доцент Київського університету туризму, економіки і права Сергій Гордієнко. — Тому я готую матеріали, які допоможуть у майбутньому не тільки ДСНС, а й багатьом службам, а також простим громадянам долати великі відстані без техніки і шкоди здоров’ю».
Учений зазначає, що долаючи значні відстані, не користуючись технікою, людина поступово адаптується, харчуючись тим, що є довкола. Звичайно, вона хворіє, але зовсім небагато і без серйозних патологій.
«Мені особисто доводилося перетинати території, заражені енцефалітом, і мене неодноразово кусали енцефалітні кліщі, але я залишився живий, — згадує Сергій Гордієнко. — Цю тему я викладу в майбутньому підручнику з міграціологія — це те, що я викладаю у ВНЗ. Завжди зустрічаюся зі школярами, студентами та громадськістю, для того, щоб донести головне: страх смерті є завжди, важливо жити так, ніби ти безсмертний. Травми для мене не рідкість, за період моїх експедицій у мене 11 разів було запалення легенів».
За час подорожі академіку довелося пережити і 40 градусів морозу, і 40 градусів спеки, а також сильні зливи, коли постійно доводилося спати в мокрому спальнику. У раціоні були в основному змії, риба, гриби та ягоди. Але найекстремальнішим випробуванням виявилося подолання 300 кілометрів шляху з милицею: у травні мандрівника збила машина, і на місяць він змушений був припинити свій похід. Прихистила і виходила його чеченська сім’я.
«Як не дивно, найбільшу небезпеку в подорожах становлять люди, — вважає С. Гордієнко. — Експедиціонери є бажаною здобиччю, адже в них — хороше спорядження, обладнання тощо. Цілком імовірний напад. Це рідко відбувається в європейській частині, в основному — в Індокитаї та Африці. Африка — найнебезпечніший регіон для подорожей і туризму. Щодо тварин, то раджу не виказувати свій страх, а також не розводити багаття, бо не тільки люди, а й тварини можуть вистежити за димом.
А тим часом на наступний рік мандрівник уже запланував старт дворічного переходу від селища Сєдове до Північного полюса.
Дніпропетровська область.
 
 
Фото з сайту pohodushkі.org.