У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності підготовлено низку законопроектів, які дадуть змогу пожвавити фондовий ринок в Україні. Про це розповідає перший заступник голови комітету Олексій АЗАРОВ:

— Фондовий ринок в Україні, на жаль, нині перебуває в депресивному стані. Недостатній обсяг торгів, недовіра населення до банків змушує сьогодні зосередитися на пожвавленні сфери цінних паперів і особливо на захисті прав малих інвесторів. Більшість людей свого часу одержали приватизаційні ваучери, вклали їх в акції, та багато хто нині не знає, де вони. Тому необхідно вирішити питання захисту прав усіх акціонерів, у тому числі й малих. Усі акціонери повинні одержувати дивіденди.

— Маються на увазі приватизаційні сертифікати, які люди отримували на початку 1990-х років?

— Так. На початку 1990-х років багато людей обміняли ці сертифікати на акції. Та підприємства не звертають уваги на права невеликих акціонерів, не виплачуючи їм дивіденди. Це питання потребує вирішення на законодавчому рівні.

Хотів би також звернути увагу на прийнятий у першому читанні законопроект, який було підготовлено у нашому комітеті, — про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів.

Право на використання фінансових векселів передбачене з метою вдосконалення адміністрування податків і зборів в Україні.

Прийняті зміни передбачають запровадження нового фінансового інструмента — фінансового векселя.

Законопроект, який прийняв парламент, визначає, що є фінансовим векселем, і встановлює його види (казначейський, банківський).

Прийнятий документ пропонує лише обмежити час використання фінансового векселя.

Для платників податків це, безумовно, набагато краще, бо до 2014 року використовуватимуться облігації внутрішньої державної позики або векселі виплачуватимуться грішми. Тобто цим законопроектом лише обмежується термін дії фінансових векселів, які можуть бути використані за згодою платника податку. Це не примусовий захід. Тобто якщо платник податку хоче відшкодовувати позику грошима, він може це робити. Якщо він захоче відшкодовувати за допомогою фінансового векселя, він теж це зможе зробити.

Дуже важливо, що фінансовий вексель разом з погашенням заборгованості може перепродаватися, тобто буде ліквідним інструментом з обмеженим терміном дії до 2014 року.

Крім того, комітет рекомендував до прийняття в першому читанні проект закону про внесення змін до Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», який дозволить міжнародним фінансовим організаціям (МФО), зокрема, таким, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) проводити емісію цінних паперів в Україні. Так, у нашого населення є недовіра до банків і цінних паперів, але гроші треба десь зберігати, і краще не у «заначці». Сьогодні стоїть питання про те, щоб дозволити міжнародним фінансовим установам проводити емісію акцій в Україні й пропонувати населенню свої облігації. Це також дасть змогу залучати МФО додаткові грошові ресурси для кредитування в Україні. Водночас для нас є принциповим не дозволяти міжнародним фінансовим структурам вкладати кошти, залучені в Україні, в об’єкти інфраструктури інших країн, скажімо, у Китаї чи в Німеччині. Додаткові ресурси, залучені МФО від розміщення облігацій, згідно з положеннями законопроекту обов’язково мають використовуватися в національній валюті в Україні й спрямовуватися перш за все в інвестиції в реальний сектор економіки. Що, безумовно, позитивно вплине на загальний інвестиційний клімат в Україні.

Ще один законопроект, підготовлений комітетом, — про внесення змін до деяких законодавчих актів України з емісії цінних паперів, внесений Кабінетом Міністрів. Метою цього законопроекту є підвищення ефективності та надійності функціонування ринку цінних паперів, розвиток ринку облігацій і створення умов для забезпечення ефективного захисту прав власників корпоративних облігацій. У законопроекті вводиться таке поняття, як «корпоративні облігації», які введуть на заміну існуючого зараз поняття «облігації підприємств», що виглядає доречнішим, зокрема, у контексті банківських облігацій. Серед інших новел законопроекту — класифікація цінних паперів, створення біржових, інфраструктурних і концесійних корпоративних облігацій, урегулювання їх емісії та обігу, визначення всіх нюансів за статусом власників цінних паперів. Біржові цінні папери — це ті, якими торгують на біржі, а кошти від залучення інфраструктурних облігацій спрямують на серйозні інфраструктурні об’єкти — будівництво залізниць, вокзалів, доріг і т. д. Законопроектом також пропонується створити законодавчі механізми для впливу власників корпоративних облігацій на їх емітента через запровадження інституту загальних зборів і представника власників корпоративних облігацій. Вперше в законодавстві введено такий механізм, коли власники корпоративних паперів зможуть впливати на діяльність підприємства та брати участь у його управлінні. Також проект пропонує врегулювати питання дефолту по корпоративних облігаціях.

Безумовно, ще маємо провести велику роботу на етапі підготовки законопроектів до другого читання. Необхідно погодити всі питання й із представниками опозиційних фракцій, щоб прийняти закони переконливою більшістю.

— А які будуть гарантії того, що при купівлі цінних паперів вкладені гроші не пропадуть і не виникне чергова фінансова піраміда, яка будь-якої миті може розвалитися або зникнути з українського ринку?

— Питання довіри — це психологічне питання. Цінний папір — це завжди достатньо ризиковане вкладення, в якому важливий ступінь довіри, кому більше довіряєте — українському банку чи міжнародній фінансовій організації, європейському банку.

— Як, на Ваш погляд, можна підвищити довіру українських громадян до ринку цінних паперів?

— Підвищення довіри населення як до цінних паперів, так і до банків нині є одним із ключових питань, яке сьогодні стоїть перед НБУ та урядом. Про це неодноразово говорив і Президент, і перший віце-прем’єр Сергій Арбузов, і керівництво Національного банку. Це не раз обговорювалося й на засіданнях нашого комітету. Необхідний цілий комплекс робіт з поліпшення іміджу країни. Це питання стабільності економіки, адже будь-яка криза — суто психологічне явище. Люди знімають кошти з депозитів і витрачають, тому що не довіряють. Буде вищий рівень довіри — буде більше вкладень у розвиток економіки.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.