Його пісня — в душі, його доля — в культурі. Так можна сказати про заслуженого працівника культури України, начальника відділу культури і туризму Гощанської райдержадміністрації Анатолія Івасюка, який у 2011 році став переможцем рейтингу популярності «Гордість Рівненщини» в номінації «Культура і духовність».
А ще він — художній керівник та учасник народного чоловічого ансамблю «Терен». Цей колектив знаний не лише на Рівненщині, а й у Польщі, Білорусі, де йому аплодували за майстерний спів.
— Наш гурт завжди співає наживо, без жодних фонограм. До того ж ми не співаємо одні й ті само пісні, а постійно оновлюємо репертуар. Часто переробляємо народні пісні на свій лад, причому кожен із учасників «Терену» додає кілька своїх рядків, — розповідає Анатолій Івасюк. — Глядачі люблять жартівливі пісні, а я — задушевні, ліричні... Радію не лише за ансамбль «Терен», а й за те, що знову на творчому злеті наш хор «Чорнобривці», з яким ми побували з виступами не лише в різних куточках України, а й за кордоном.
Коли у 2009-му «Терен» виступав у столичному палаці «Україна» (тоді саме був звітний концерт майстрів мистецтв Рівненської області «Пісні бурштинового краю») пісня гурту «А я був козаком — козаком лишуся...» у його виконанні так сподобалася колегам, що після концерту вони просили дозволу включити її й у свої репертуари.
...Любов до пісні Анатолію Івасюку, мабуть, передалася спадково від мами Марії Андріївни.
— Коли я був малий, ми з нею співали вдвох, — згадує Анатолій Павлович. — Нашою улюбленою була пісня «Лебеді материнства», або, як її ще називають, «Виростеш ти, сину...». Батько дуже хотів, щоб я став музикантом. Коли я ходив у третій клас, батьки закололи кабана, продали його й купили мені баян. Придбали його в сільському магазині за 112 радянських карбованців...
— Отой баян і проклав мені стежку в культуру, — жартує Анатолій Івасюк, який починав свою трудову діяльність із посади художнього керівника в сільському клубі. Потім був директором районного будинку культури, який уперше в Україні реорганізували, створивши сучасну модель районного об’єднання культури і дозвілля, за що був удостоєний премії міністра культури. У 1998 році призначений на посаду завідувача райвідділу культури — зумів підняти цю галузь у Гощанському районі на найвищий щабель, об’єднати талановитих людей та запалити серця шанувальників мистецтва.
— Найбільшою нагородою, — каже культпрацівник, — є оплески глядачів. Ну а що стосується галузі, яку очолюю, то отримую задоволення від того, коли щось вдається зробити для розвитку закладів культури, дозвілля молоді, створити відповідні умови для аматорів сцени, яких у районі дуже багато.
У житті Анатолій Павлович — оптиміст, любить гумор, жарти. Тож охоче розповідає про комічні випадки із сценічної кар’єри. Розповів і про свої сценічні червоні чоботи, яким було понад тридцять років: малі, вузькі, тож, щоб їх узути, просив у дружини капронові шкарпетки.
Анатолій Івасюк пригадав, як проводили етноекспедиції в села Гощанського району, шукаючи не лише призабуті пісні, а й старовинні жіночі сорочки ручної роботи — справжні шедеври рукоділля, в які одягнені учасники хору «Чорнобривці».
— Ці сорочки всі різні, — каже Анатолій Павлович. — Хоч би куди ми їздили з концертами, скрізь їх розглядають із цікавістю й захопленням: є ж майстрині в нашому районі!
Рівненська область.
Учасники народного аматорського гурту «Терен» (зліва направо) охоронець Віталій Закліка, начальник відділу культури і туризму Гощанської РДА Анатолій Івасюк та перший заступник голови Гощанської РДА Сергій Марчук.
Фото Петра ЗУБКЕВИЧА.
