Як і переважна більшість газет, «Голос України», для стимулювання передплати, практикує розіграш заохочувальних подарунків серед своїх передплатників. У кращі часи щасливчики вигравали автомобілі, міні-трактори, коней, поросят, побутові прилади, продуктові набори, мішки цукру тощо. Історія, про яку хочу розповісти, пов’язана саме з мішком цукру. І передплатником з Києва.
Того року щасливим власником одного з мішків цукру став 73-річний дідусь із столичної Борщагівки. Після оголошення в газеті підсумків розіграшу він приїхав у редакцію за подарунком. Зазвичай у газеті ми публікували фотографії тих, хто виграв подарунок, і коротеньку теплу розповідь про них. Отож я розпитав дідуся про його славне минуле, а фотокор зафіксував старенького на редакційному ганку з мішком цукру. Ми виділили ветерану редакційний автомобіль, завантажили у багажник мішок і зі словами: «Дивіться газету» відправили додому.Тож наступного дня я дуже здивувався, коли перед вранішньою планіркою з вікна побачив вчорашнього дідуся, який, спотикаючись, на всіх парах мчав до редакції. Мабуть, щось трапилось. Цього дня фото дідуся і текст ми запланували у поточний номер.
Прорвавшись через охорону, дідусь чекав на мене у приймальні. «Рятуйте! Не публікуйте в газеті моє фото і текст!». «Що, злякалися грабіжників, які можуть проникнути у квартиру, щоб поцупити мішок цукру? То ми адресу не вказуємо», — пожартував я. «Якби ж то грабіжники. Боюся гніву дружини. Корінь зла в тому, що газету я передплачую додому, а цукор вчора завіз до коханки». «???». «А скільки ж їй років?». «Сорок». «А якщо дружина побачить список тих, хто виграв подарунки?». «Та я вже спалив той номер газети». «Ну ви й підпільник!».
Звичайно, газета не стала провокувати сімейний скандал. При дідусеві я дав команду зняти з номера фото щасливчика і теплий текст до нього.
Уже проводжаючи дідуся, я не втримався і, очікуючи на ствердну відповідь, натякнув на суто платонічні стосунки між 73-річним кавалером і 40-річною кралею. Дідусь заперечливо хитнув головою. Справжній Берлусконі з ...Борщагівки. Ось така історія.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
