Об’єднані спільною метою, любов’ю до моря й Батьківщини

Нещодавно у Севастополі і на флоті відзначили 21-шу річницю від дня виходу Указу Президента України «Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України». За двадцять один рік своєї історії українські ВМС, розбудовуючись і розвиваючись, постійно трансформувалися. Якими, послуговуючись військово-морською термінологією, є тактико-технічні характеристики сьогоднішнього військового флоту України? Про це розмова з командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адміралом Юрієм ІЛЬЇНИМ (на знімку).

Ільїн: — Вітчизняний флот є, як відомо, найменшим за чисельністю видом українських Збройних Сил. Скажу більше: у суспільстві інколи побутує думка, що український флот — це штаб і «пара-трійка» кораблів. Це помилкова думка, адже насправді ВМС вбирають у себе надводні і підводні сили, морську авіацію, війська берегової оборони, морську піхоту, а також частини і підрозділи спеціальних військ, бойового і матеріально-технічного забезпечення. Тобто це, умовно кажучи, зріз флоту практично будь-якої морської країни. Українські ВМС — це багатотисячний колектив людей, об’єднаних спільною метою, любов’ю до моря й Батьківщини. Що стосується кількісних показників, то на сьогодні Військово-Морські Сили включають близько 70 бойових кораблів та суден забезпечення. У тому числі понад два десятки з них — бойові. Частини Військово-Морських Сил базуються і дислокуються у Севастополі, містах і населених пунктах Автономної Республіки Крим, Одеської і Миколаївської областей.

Призначенням флоту є насамперед стримування, локалізація і нейтралізація збройного конфлікту, а за необхідності — відсіч збройній агресії з моря як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, військовими формуваннями, правоохоронними органами.

Це якщо відповідати на поставлене запитання, як то кажуть, «по науці». Якщо ж брати ближче до життя, то практика останніх років переконливо доводить: морській державі без флоту просто ніяк не можна, бо він — її морський оплот. Більше того, потреба у Військово-Морських Силах з кожним роком зростає, і насамперед з огляду на активізацію таких загроз і викликів, як тероризм і піратство на морі. Тобто саме завдяки флоту держава здатна адекватно реагувати на зміни обстановки навколо неї, відвертати загрози безпеці з морського напрямку.

Наразі українські ВМС — вид Збройних Сил України, який виконує завдання за призначенням, успішно представляє українське військо на міжнародних навчаннях, в ході антитерористичних, миротворчих операцій, а невдовзі — і в операціях з протидії піратству на морі.

Підсумовуючи діяльність підпорядкованих сил, стверджую, що Військово-Морські Сили готові до виконання усього комплексу завдань, які стоять перед ними.

— Згадаємо, що на відміну від інших видів Збройних Сил, флот створювався практично з нуля, чи не так?

— Саме так. Розподіл Чорноморського флоту колишнього СРСР, як відомо, відбувся на початку другої половини 90-х років минулого століття. Завдяки старанням тих, хто стояв біля джерел відродження національного флоту, і насамперед офіцерів і мічманів організаційної групи, українські ВМС гучно заявили про себе ще до моменту підписання базових угод щодо ЧФ, яке відбулося наприкінці травня 1997 року. В період з 29 липня по 1 серпня 1996 року пройшли перші оперативно-тактичні навчання Військово-Морських Сил України «Море-96» під прапором Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, за участі 10 кораблів ВМС України, авіації та морської піхоти. У серпні-жовтні 1996 року відбулася ще одна історична подія: загін кораблів українських ВМС у складі фрегата «Гетьман Сагайдачний» та великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський» з підрозділом морської піхоти на борту здійснив перший трансатлантичний перехід до берегів США, в порт міста Норфолк. Після того походу у флоту було ще багато перемог, і про них можна розповідати довго. Головне, флот відбувся як вид Збройних Сил, нарощує свій потенціал. Тож слова подяки за вагомий внесок в розбудову і розвиток національних ВМС заслуговують колективи як надводників, авіаторів, військ берегової оборони, так і берегових ракетників, рятувальників, частин забезпечення та багато інших.

— Повернімося до сьогодення ВМС. Нещодавно ви сказали, що 2012 рік у справі відновлення технічної готовності корабельного складу та літальних апаратів морської авіації став визначальним. Що конкретно в цьому плані було зроблено?

— Це справді так. Отриманий минулого року фінансовий ресурс, а це понад 67 мільйонів гривень, вперше за двадцятирічну історію флоту дозволив перейти від підтримуючих до комплексних ремонтів кораблів. Фактично ремонтні роботи проведені або завершуються зараз майже на 50% бойових кораблів та катерів. Крім того, зроблено капітальний ремонт вертольота Ка-27 та підтримано технічну готовність ще 9 одиниць авіаційної техніки.

Окремо зазначу, що минулого року, після завершення заводських ремонтно-відновлювальних робіт, на ходові випробування у море вийшов великий підводний човен «Запоріжжя». Човен вперше за багато років здійснив декілька занурень на перископну глибину та успішно відпрацював елементи ходових випробувань. Перебуваючи у морі на борту субмарини, керівники Міноборони і Генштабу високо оцінили впевнені і грамотні дії екіпажу та переконалися у професійності наших моряків. Ця подія — величезний крок вперед на шляху введення підводного човна до бойового складу флоту.

Завдяки проведеній роботі з відновлення технічної готовності корабельного складу ми вже з початку цього року несемо бойову службу у визначених районах Чорного моря. Так, у лютому-березні протичовновий корвет «Тернопіль» у взаємодії з авіацією здійснював заходи, пов’язані з захистом інтересів України у виключній (морській) економічній зоні України, а також контролював судноплавство в рамках виконання завдань антитерористичної операції «Чорноморська гармонія». Значення цього заходу є винятково важливим — ми відновили постійну військово-морську присутність у тих районах, де Україна, як морська держава, має національні інтереси. Нещодавно естафету «Тернополя» прийняв морський тральщик «Черкаси».

Безумовно, процес забезпечення технічної готовності флоту є складним і довготривалим, потребує значних фінансових ресурсів. Сьогодні ми багато працюємо з судноремонтними підприємствами України зі створення ефективної системи ремонту кораблів. Впевнений, що спільними зусиллями та за державної підтримки ми забезпечимо належний технічний стан флоту.

— Наскільки активною є участь ВМС ЗС України в заходах міжнародного характеру, яким чином флот розвиватиме міжнародне співробітництво у поточному році?

— Уже протягом багатьох років Військово-Морські Сили гідно представляють Україну в міжнародних навчаннях. Зокрема — українсько-російських навчаннях «Фарватер миру», українсько-американських «Сі Бриз», щорічних активаціях Чорноморської групи військово-морського співробітництва BLACKSEAFOR та низці інших.

А сьогодні в українських ВМС є сертифіковані підрозділи, які у будь-який час готові до взаємодії з іноземними партнерами у складі багатонаціональних контингентів. Участь в міжнародних навчаннях дає нам змогу підвищувати рівень вишколу сил флоту, досягати оперативної взаємосумісності з підрозділами європейських держав і поглиблювати довіру між військовими моряками різних країн. І у цьому зв’язку я хотів би наголосити на запланованій на кінець поточного року участі фрегату «Гетьман Сагайдачний» з вертольотом та оглядовою командою на борту участі в операції НАТО «Океанський щит», а після цього — в операції ЄС з протидії піратству «Аталанта». Зараз екіпаж активно готується сам і готує корабель до участі в операції. У червні запланована участь протичовнового корвету «Тернопіль» в антитерористичній операції НАТО у Середземному морі «Активні зусилля».

З 5 по 23 квітня морський тральщик «Черкаси» бере участь в активаціях Чорноморської групи військово-морського співробітництва BLACKSEAFOR, а з 19 по 23 квітня оперативне з’єднання кораблів відвідає з візитом Севастополь. Додам, що наприкінці літа поточного року Україна за принципом ротації візьме на себе командування BLACKSEAFOR. Не можу не навести зовсім свіжий приклад. На початку квітня у Севастополі, на базі Академії ВМС імені П. С. Нахімова, розпочав практичну діяльність навчально-тренувальний центр морських операцій Військово-Морських Сил Збройних Сил України, призначенням якого є підготовка визначених національних підрозділів та підрозділів інших країн для спільних дій із силами НАТО, ЄС або в складі інших коаліцій антипіратської спрямованості на морі. Першими курси пройдуть визначені військовослужбовці з числа командного складу фрегату «Гетьман Сагайдачний», екіпаж вертольота Ка-27 та підрозділ доглядової команди, що сплановані до участі восени поточного року в операції НАТО з протидії піратству «Океанський щит». У подальшому курси проходитимуть інші українські військовослужбовці. А з отриманням центром відповідної акредитації, ми запрошуватимемо для проходження навчання на курсах й іноземних фахівців. До речі, інформацію про відкриття центру дуже позитивно сприйнято у Севастополі й інших приморських містах, де живуть і працюють українські цивільні моряки.

Тож, думаю, тепер вам і самому неважко зробити висновок про активність флоту в міжнародному військовому співробітництві.

— Незважаючи на те, що військові моряки за визначенням мають бути поза політичними процесами, деякі вітчизняні і закордонні політики намагаються розігрувати цю карту. Як Вам вдається протистояти таким спробам?

— Я не сказав би, що ми намагаємося в даному питанні якимось чином протистояти. Ми не втручаємося у політику, бо це не наша справа. Якщо військові займатимуться політикою, то до добра це не приведе. Мабуть, ви помітили: представники командування, а тим більше інші військовослужбовці флоту, не коментують питання, які не входять до кола їх компетенції. Які це питання? Ну, скажімо, пов’язані з перебуванням Чорноморського флоту на території України та його функціонуванням. Як відомо, є відповідна міждержавна комісія, працюють експерти... До речі, українські військові моряки також залучаються до цієї роботи, але — на рівні експертів.

З іншого боку — військовослужбовці такі само громадяни своєї країни, як і всі інші, тому повністю з політичних процесів вони не можуть бути виключені. Хоча б тому, що мають право голосу, беруть участь у виборах. В родинному колі обговорюють життя суспільства, життя держави. В законах України чітко прописано, що військовослужбовці — поза політикою, перш за все мають виконувати свій основний і конституційний обов’язок: захищати Батьківщину.

Можу сказати, що за час моєї служби в Севастополі мене жодного разу і ніхто не намагався втягнути в політику. І як командувач наполягаю на тому, щоб і мої підлеглі займали таку громадянську позицію, котра не дозволяла б їм бути втягнутими політиками до вирішення вузькопартійних інтересів.

— В усі часи військовий флот був предметом особливої гордості та особливого піклування не тільки з боку держави, але й громадян країни. Чи задовольняє Вас особисто і Ваших підлеглих рівень шефської співпраці з регіонами України?

— Справді, шефська допомога флоту є суттєвою, ми постійно відчуваємо підтримку збоку регіонів, міст і селищ. На сьогодні 109 підрозділів ВМСУ мають шефів.

Основними напрямками шефської співпраці є: відновлення технічної готовності кораблів та військової техніки; ремонт об’єктів у військових містечках; вирішення житлових проблем сімей військовослужбовців; поліпшення соціально-побутових умов та медичного обслуговування особового складу; організації дозвілля і культурного відпочинку моряків.

З 1995-го по 2012 рік флоту було надано шефської допомоги на загальну суму майже 122 мільйони гривень. За весь період шефські організації побудували та передали для сім’ям військовослужбовців 714 квартир. Але я хочу підкреслити, що ми розглядаємо шефську роботу — як дорогу з двостороннім рухом: назустріч один одному. Якщо, наприклад, взяти такий напрямок, як військово-патріотичне виховання молоді, то тут флот, на мій погляд, робить все від нього залежне, щоб спільними зусиллями виховувати свідомих захисників Вітчизни. Минулої осені при Академії ВМС України імені П. С. Нахімова розпочала роботу «Школа юнг». Це гурток військово-патріотичного спрямування. Головним завданням у програмі навчального року визначено дати юнгам знання з основних віх історії українського військового флоту, призначення і класифікації озброєння та технічних засобів ВМС.

З ініціативою підхопити досвід Севастополя ми звернулися до керівників українських приморських міст. Вже прийшли листи з підтримкою нашого заклику від очільників Одеси, Керчі, низки інших міст. З підтримкою не на рівні ідеї, а на практиці: визначено приміщення для проведення навчання, джерела фінансування. З нашого боку «рух назустріч» виражається в наданні навчальних планів, офіцерів для проведення лекцій та практичних занять.

— На який розвиток флоту розраховують українські військові моряки у цьому році і на подальшу перспективу? Коли на Чорному морі з’являться сучасні українські кораблі?

— Сьогодні керівництво держави вживає заходів для докорінної перебудови як Збройних Сил у цілому, так і Військово-Морських Сил зокрема. Ми визначили основні шляхи оптимізації організаційно-штатної структури та чисельності Військово-Морських Сил, удосконалення системи управління, системи базування сил флоту, оснащення новітніми зразками озброєння та військової техніки.

Майбутня модель Військово-Морських Сил України значною мірою залежить від рівня державної підтримки. В цьому питанні національний флот відчуває турботливе ставлення з боку Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, Уряду і керівництва оборонного відомства.

Завдяки безпосередній підтримці Президента Віктора Януковича 17 травня 2011 року закладено перший корпус перспективного багатоцільового корвета. Цей корабель стане основою майбутнього бойового складу флоту. Приємно зауважити, що його будівництво стає справою всенародною — завдяки діяльності «Фонду відродження українського флоту», створеному за ініціативи групи ветеранів ВМС України.

Безумовно, знаковою подією стало закладення в жовтні 2012 року на ПАТ «Завод «Ленінська кузня» двох броньованих артилерійських катерів «Гюрза-М».

Сьогодні ми багато працюємо над створенням ефективної системи базування та дислокації корабельного складу і берегових частин. Наше головне завдання в цьому — при зменшенні кількості військових містечок забезпечити належні умови для розміщення особового складу, організації його бойової підготовки та дозвілля.

Уже розпочали створювати Севастопольську військово-морську базу. А у найближче п’ятиріччя плануємо реалізувати масштабні проекти зі створення бази морської піхоти в селі Перевальне та сучасного навчального комплексу в Академії ВМС.

Тож, як бачите, планів вдосталь. У моряків є велике бажання втілити їх в вжиття. Але, зрозуміло, кінцевий результат залежатиме не лише від нас, а й від дружньої роботи всього українського суспільства з подальшої розбудови нашої країни.

З командувачем ВМС України розмовляли капітан 1 рангу Олег ЧУБУК та власкор «Голосу України» Микола МАГДИЧ.

Фото Василя БАТАНОВА.