Українка вперше отримала шанс підкорити найвищу точку землі. Команда проекту «Донбас — Сніжний барс. Еверест — 2015» планує зійти на вершину за власним унікальним маршрутом, і серед членів експедиції обов’язково буде жінка. Кандидат номер один — донецька альпіністка Ольга Гуз.

Камінь, лід і папір

Сергій Ковальов, президент Донецької обласної федерації альпінізму, пояснює: «За 30 років після першого «жіночого» сходження на Еверест там встигли побувати представниці різних країн, і це непорозуміння, що серед них немає жодної українки. Підготовка до сходження розрахована на три роки, і ми нікого не називаємо членами команди, ми всі — кандидати. В Олі чудова спортивна форма, досвід, тому вона — кандидат номер один».

У гори спортсменка прийшла з... печер. «У сусідньому під’їзді жив викладач природознавства, запросив у гурток з туризму — ми й записалися з братом. Після школи я «пішла» у спелеологію, а він — в альпінізм», — згадує Ольга. Згодом спортсменка «перемкнулася» на гори, а от її брат Валентин Сипавін захопився льодолазінням. Там показав себе «на висоті»: за підсумками Кубка світу-2013 — третє місце світового рейтингу.

Екстремальний вид спорту захопив і Ольгу: «Займаюся льодолазінням другий рік, друзі затягли. Успішно виступила на всеукраїнських змаганнях, і мені запропонували поїхати на чемпіонат світу. Брат був трохи проти: адже я не тренувалася спеціально. Спробувала — бронза в командному заліку!» Наразі у спортсменки планів — гора: «У сезоні 2013—2014 хочу взяти участь у всіх етапах Кубка світу з льодолазіння. Також є можливість поїхати на презентацію льодолазіння як виду спорту на зимовій Олімпіаді в Сочі».

Печери і крижані скелі чергуються з горами паперів. Ольга — заступник президента Донецької обласної федерації альпінізму. Гуз перелічує свої обов’язки: «Оформляю альпкнижки, займаюся підготовкою змагань, роблю звіти в спорткомітети. Ще наша федерація намагається, щоб Україна визнала льодолазіння офіційним видом спорту».

Мрії та грози

Витримати навантаження на землі й у горах допомагає крос. «Намагаюся бігати щодня, в середньому 50 хвилин — година, у гарному темпі це 10 кілометрів і більше: треную витривалість», — ділиться Ольга.

Найкращий відпочинок — спілкування з дочкою Поліною. Дівчинці лише три роки, але вона вже подорожує з мамою: «У лютому їздили в печеру Млинки в Тернопільській області. Все пройшло на «відмінно», дочці сподобалося, тільки вона засмутилася, що кажанів не зустріли», — сміється співрозмовниця. В горах Поліна побувала ще до народження: вагітна Оля їздила на навчальний збір на Кавказ — щоправда, в останню мить вирішила залишитися в тренувальному таборі.

Ще б пак, адже навіть рюкзак альпініста розміром як гора: у походах спортсменка носить за плечима від 15 до 35 кг. Добре, що навколо — справжні чоловіки: «У горах ти насамперед спортсмен. Хоча, незважаючи на суворі умови, жінок оберігають: дають менший вантаж, спальню кращу, першу гарячу чашку чаю...», — з гордістю каже Ольга. Але тепла й світла однаково мало: «У горах холодно, і часто сняться море, дельфіни. І дочка, звичайно. Відволіктися допомагає читання: фантастика, книги Стругацьких і Булгакова», — перелічує альпіністка.

Оля ще не була першопрохідником у горах — тільки під землею. «Одного разу відкопали в Криму невелику печеру. На мені були нові гумові чоботи, строкаті, у квіточку, а на устілках написано «Королева краси». Хлопці побачили, невідомо як, і дали печері робочу назву «Королева краси», — посміхається Гуз.

Нині альпіністка мріє підкорити «королеву висоти» — Джомолунгму — і Чогори, найпівнічніший восьмитисячник світу. Буйство стихій «нагорі» тільки захоплює спортсменку: «Гроза в горах — дуже страшно, адже ти весь у металі. Але видовище фантастичне: свинцеві хмари, дощ, залізо аж дзенькає... А ще красиве сходження лавини — щоправда, коли це далеко: падають тонни снігу, льоду, гуркіт. А про себе думаєш: аби тільки туди не потрапити, аби тільки нікого не знесло. Аби тільки всі завжди поверталися».

Анатолій Вовченко, керівник проекту «Донбас — Сніжний барс. Еверест — 2015»:

«Новий проект є логічним продовженням попереднього — «Вугілля Донбасу на вершинах світу». В нас створена єдина у світі шахтарська альпіністська команда: представники гірницьких колективів обов’язково були у складі всіх експедицій. Зокрема, підкорювачем Евересту в 2008 році став Віталій Кутний, який має 17 років підземного стажу. 2009 року команда альпіністів Донбасу зробила сходження на вершину Тянь-Шаню, якій по праву першосходжувачів дали назву пік Шахтарів України. А в 2010 році спортсмени піднялися на нескорену раніше вершину Антарктиди, привласнивши їй ім’я пік Донбас. Коли починався наш проект, альпінізмом займалися в області півтори сотні людей. Сьогодні — близько двох тисяч. Ми переживаємо сплеск інтересу до альпінізму, скелелазіння, гірського туризму. Такий важливий проект пропагує здоровіший спосіб життя й дозволяє краще дізнатися про Донбас у всіх куточках світу. Однак досягти поставленої мети можна тільки за умови достатнього фінансування експедиції. Ми розраховуємо на допомогу підприємств, компаній і всіх, хто небайдужий до зухвалого й захоплюючого проекту».

«Голос України» є інформаційним партнером проекту «Донбас — Сніжний барс. Еверест — 2015». Ми повідомлятимемо читачам про хід підготовки експедиції, яка включає сходження на п’ять «восьмитисячників», і про кандидатів у команду, що представляють шахтарський край.

Донецька область.

Біографічна довідка

Ольга Гуз народилася 19.09.1981 у Чугуєві Харківської області. Закінчила Харківський національний економічний університет за фахом «Інформаційні системи і технології». Бронзовий призер Чемпіонату світу з льодолазіння (у командному заліку), кількаразовий призер українських змагань з льодолазіння. Брала участь у зимових сходженнях на Ельбрус і Казбек, проходила кримські маршрути 5А и 5Б категорій складності, на Кавказі — маршрути 5А категорії складності.

На презентації проекту «Донбас — Сніжний барс. Еверест — 2015».

Два роки тому Ольга Гуз захопилася скелелазінням і завоювала «бронзу» в командному заліку на чемпіонаті світу.

Фото Марії ПРОКОПЕНКО та із сайту borash.co.ua.