«Голос України» в серії публікацій (19, 26 січня та 9 лютого поточного року) розповідав про історію хвороби одинокої пенсіонерки з Бучі Київської області. Жінка страждала на саркому (рак кісток), і з 1 січня 2013 року внаслідок реформи екстреної медичної допомоги перестала отримувати наркотичний знеболювальний препарат — ін’єкційний морфін. Редакція намагалася розібратися в ситуації, в якій опинилася пані Людмила, з’ясувати, хто винен у тому, що жінка вимушена терпіти страшний біль. Весь цей час морфін хвора не отримувала взагалі, як пояснили у Головному управлінні охорони здоров’я Київської області, через відсутність у невідкладної допомоги місцевої лікарні відповідної ліцензії на право використання та зберігання наркотичних препаратів.

 

У березні Людмила Омелянівна померла, так і не отримавши якісного знеболювального.

Доступ до знеболення в нашій країні — одна з найтяжчих тем для обговорення і вкрай важке завдання для вирішення. Насамперед для самого пацієнта, якому болить, але лікар неначе не звертає на це уваги. «Треба терпіти» — теза, з якою живуть більша частина вітчизняних пацієнтів. «Відмучився!» — думка, з якою ми прощаємося зі своїми рідними, після важної хвороби. Але ж біль лікується, і весь світ не боїться його лікувати... 

Ситуація, що сталася з пані Людмилою, на жаль, не поодинока. Визначити чітко одну причину, чому так сталося, — дуже складно. Це проблема комплексна, важка, яку розв’язувати слід усім разом, із залученням громадянського суспільства, пацієнтів, лікарів, держави. Україна на сьогодні залишається серед країн із найменшими показниками споживання наркотичних анальгетиків в медичних цілях.

У лютому 2013 року в Україні нарешті зареєстрували таблетований морфін. Дуже довго довелося тисячам пацієнтів та представникам громадських організацій виборювати право бути знеболеними не лише ін’єкційною формою морфіну, який має обмеження добової дози використання, а й болючі наслідки великої кількості ін’єкцій. І це лише один із пунктів списку зобов’язань, які має виконати наш уряд задля забезпечення доступу до знеболення та надання якісної, відповідно до міжнародних стандартів, медичної допомоги.

Цей список вимог було представлено у травні 2011 року уряду міжнародною правозахисною організацією «Нагляд за дотриманням прав людини», в окремому звіті, присвяченому Україні, під назвою «Неконтрольований біль». Нашій державі знадобилося два роки, щоб виконати один із семи необхідних пунктів — зареєструвати морфін у таблетках.

Інша рекомендація — «внесення змін та доповнень у порядок обігу наркотичних засобів для забезпечення можливості отримання пацієнтами або членами їх родин запасу сильнодіючих опіоїдних знеболювальних для використання вдома». Влітку 2011 року створено робочу групу для підготовки пропозицій щодо зміни в нормативно-правових актах, які регулюють обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в закладах охорони здоров’я України. До її складу ввійшли представники Державної служби з контролю за наркотиками, МВС, МОЗ, громадських та міжнародних організацій.

«Частиною третьою статті 21 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» визначено, що порядок обігу наркотичних засобів, психо-

тропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я (далі — порядок) має бути врегульовано нормативним актом Кабінету Міністрів України. Проте досі цей процес керується наказом МОЗ України від 21.01.2010 р. №11 «Про затвердження порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України», що містить процедури, які фактично унеможливлюють надання належного знеболення пацієнтам», — коментує ситуацію директор програми «Громадське здоров’я» МФ «Відродження» Вікторія Томашевська.

У листопаді 2011 року робоча група передала проект постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України». Його було розміщено на офіційному веб-сайті МОЗ та ДСКН для громадського обговорення.

А через рік цей доопрацьований проект передано до секретаріату Кабміну. У цей час неурядові організації, активісти та пацієнти не раз зверталися до представників уряду та Прем’єр-міністра щодо прискорення процедури погодження та затвердження цього документа, щоб змінити ситуацію, яка склалась з доступом до знеболення. Але й досі постанову не прийнято, а хворі продовжують терпіти нелюдський біль.

Дія морфіну триває чотири години, тож і наступна ін’єкція або прийом таблетки для ефективного знеболення має відбуватися кожні чотири години. Це один із п’яти фундаментальних принципів ВООЗ забезпечення адекватного знеболення. Більшість пацієнтів в Україні отримують ін’єкцію морфіну лише раз або двічі на день. Це пов’язано найчастіше із системою забезпечення цим препаратом через мережу медичних закладів — запас удома опіоїдних анальгетиків для пацієнтів лишати не можна. Проте й розраховувати на те, що медична сестра ходитиме кожні чотири години до хворого, теж не можна.

Із 1 січня 2013 року у зв’язку із набранням чинності Законом України про екстрену медичну допомогу, забезпечення знеболенням хронічних хворих — це вже не обов’язок бригад «швидкої». Отже, понад півмільйона пацієнтів залишилися без можливості втамувати нестерпний біль та отримати належне знеболення.

Довгоочікувана постанова уряду має дозволити формувати запас знеболювальних препаратів для таких хворих удома строком до 10 діб.

І ще одна складність, яка виникає на шляху отримання знеболювального, — це механізм його виписування. Постанова має скасувати обов’язкові комісії з призначення сильно діючих знеболювальних і віддати це право всім лікарям, включаючи сімейних. Тобто пацієнтові не треба буде довго чекати на отримання «комісійного» висновку або ж проходження консультації «профільного» спеціаліста. Він має лише потрапити до свого лікуючого терапевта.

Система контролю за обігом наркотичних речовин до сьогодні вимагає від медичного персоналу дотримання складної процедури «списання» пустих ампул з-під використаних препаратів. Очікувана постанова КМУ скасує таку необхідність. Адже якщо й надалі дотримуватися такої логіки «контролю» медичного обігу, то після використання пацієнтом таблетованої форми морфіну необхідно передавати на опис та списання пусті блістери...

А поки що затримка в перепогодженні та затвердженні цієї постанови призводить до того, що онкологічно хворі в нашій країні продовжують помирати в муках, і тим самим порушується право людини гідно піти з життя...

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.