Пам’яті Станіслава Івановича Гуренка

Фракція Компартії України у Верховній Раді України із сумом сповіщає про те, що 14 квітня 2013 року на 77-му році життя після тяжкої хвороби помер депутат Верховної Ради УРСР X—XI скликань, народний депутат України I, III і IV скликань, народний депутат СРСР (1989—1991 рр.), вірний син Комуністичної партії і нашого народу, видатний політичний і державний діяч, колишній Перший секретар Центрального Комітету Компартії України Станіслав Іванович Гуренко, і висловлює глибокі співчуття рідним і близьким покійного.

Пішов із життя Станіслав Іванович Гуренко — вірний син Комуністичної партії, членом якої він був понад півстоліття й виріс до видатного політичного й державного діяча, Першого секретаря Центрального Комітету Комуністичної партії України, члена Центрального Комітету КПРС і його Політбюро.

С.І. Гуренко пройшов велику життєву і виробничу школу в славному шахтарському краї — Донбасі, одержав політичне загартування в одній з найбільших організацій КПРС. Після закінчення в 1958 році Київського політехнічного інституту понад 16 років трудився на Донецькому машинобудівному заводі імені Ленінського комсомолу України, де пройшов шлях від інженера-технолога до директора підприємства. На цій посаді пропрацював понад шість років. Близько двох років був викладачем Донецького політехнічного інституту. У 1975 році захистив кандидатську дисертацію й здобув учений ступінь кандидата наук.

У 1976 році Станіслава Івановича висунуто на партійну роботу — обрано секретарем Донецького обкому партії, а в 1980 році — заступником Голови Ради Міністрів Української РСР, займався питаннями важкої промисловості, науково-технічного прогресу. На цій посаді пропрацював більш як сім років. За ці роки індустрія Радянської України набула великого розвитку, а наша країна увійшла до десятки найрозвиненіших держав Європи.

1987 року С.І. Гуренко обирається секретарем, а потім другим секретарем Центрального Комітету Компартії України.

Він брав найактивнішу участь у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи, зокрема, займався локалізацією джерел радіоактивного зараження, організацією будівельно-монтажних робіт зі спорудження саркофага навколо реактора 4-го блока. Це не могло не позначитися в подальшому на стані його здоров’я.

У важкий, трагічний для нашої партії, Радянської Батьківщини час Станіслав Іванович Гуренко очолив Українську партійну організацію. Тоді ж його обрали до складу Центрального Комітету КПРС і його Політбюро. Він послідовно захищав завоювання соціалістичного ладу, виступав за здійснення на соціалістичній основі перетворень у нашому суспільстві, яких потребував час, за збереження єдності партії, її позицій, проти наступу антисоціалістичних, націонал-радикальних сил і зрадництва горбачовсько-яковлєвської кліки в керівництві КПРС і Радянської держави, руйнівної діяльності перевертнів на місцях.

Після незаконної, позбавленої будь-яких підстав заборони зрадниками й боягузами в Президії Верховної Ради України діяльності Компартії України С.І. Гуренко разом зі здоровими силами в партії й суспільстві мужньо боровся за відновлення історичної справедливості, чесного імені партії.

Ця боротьба, що тривала понад десять років, завершилася переконливою перемогою: у грудні 2001 року Конституційний Суд України визнав укази Президії Верховної Ради України про заборону діяльності Компартії неконституційними. Усі ці роки Станіслав Іванович Гуренко залишався першим секретарем ЦК незаконно забороненої Компартії. Водночас він брав найактивнішу участь у легалізації діяльності комуністів України, створенні й діяльності Компартії України, утвореної в 1993 році. До слова, з’їзд, на якому було проголошено створення цієї партії, був проведений на заводі, де до висування на партійну роботу Станіслав Іванович працював директором.

Змістовним періодом у житті С.І. Гуренка була його діяльність як народного депутата України І, ІІІ і ІV cкликань, якій передувала його робота у двох скликаннях Верховної Ради Української РСР і як народного депутата СРСР. В українському парламенті він плідно трудився в комісії з питань Чорнобильської катастрофи (І скликання) і в Комітеті з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, який С.І. Гуренко очолював шість років (ІІІ і ІV скликання), у фракції Компартії, від якої він обирався народним депутатом.

Багатий життєвий досвід, ґрунтовна інженерна, економічна, політична підготовка, високий інтелект і компетентність, почуття відповідальності давали йому змогу компетентно й успішно вирішувати важливі державні питання в інтересах трудового народу. Він надавав велику допомогу товаришам в оволодінні вмінням поєднувати депутатську діяльність із проведенням у життя лінії партії. Його відрізняли відкритість, скромність, висока політична і загальна культура.

Станіслав Іванович Гуренко завжди і в усьому був прикладом, зразком безмежної вірності справі партії комуністів, її марксистсько-ленінському прапору, більшовицькому товариству. Переконаний комуніст, патріот, інтернаціоналіст, невтомний трудівник і боєць — таким він назавжди залишиться в пам’яті всіх, хто його знав, хто з ним разом працював, боровся за торжество соціалізму на нашій землі.