Господарі надолужують згаяний через негоду час, долаючи страх утратити врожай через підтоплення

Чимало мешканців села Прутівки, що у Снятинському районі, спеціалізуються на ранніх овочах. Та через холодну весну городники потерпають: висіяні в парниках огірки ось-ось переростуть, а висаджувати їх до теплиць ризиковано. Те саме стосується і перцю. У родині Фроляків насамперед узялися рятувати капусту: тільки-но можна було вийти на грядки, саджали розсаду просто в болото. Ґрунти тут піщані, тож просохне швидко. А ще для захисту від можливих заморозків натягували поверх грядок поліетиленову плівку. Вирощування під накриттям ще й уберігає рослини від шкідників, тож дає економію. Щоб робота пришвидшилася, Калина Фроляк (на знімку праворуч) із родичкою Ганною наповнювали розсадою ящики. Торік 15 березня розсада вже була на городі, то і врожай мали наприкінці травня, коли капуста коштувала по п’ять гривень за кілограм. А тепер, очевидно, терміни зсунуться.
Та, крім затяжної весни, клопоту додає й річка Прут. Під час водопілля вона має норовливий характер і часто виходить з берегів. До неї від садиби Фроляків — десь із кілометр. Дамба неміцна, тож квітневі дощі нагнали страху. Від нього місцеві мешканці не можуть досі оговтатися, пригадуючи липневий паводок 2008 року. Тоді велика вода не лише наблизилася до хат (32 будинки зруйнувалися), а й накрила більшість земельних угідь населеного пункту. Втрачено було практично весь урожай, і селяни отримали майже півмільйона гривень компенсації від держави. Присадиби довелося відчищати від нанесених річкою гілок та всякого непотребу, що сплив під час паводка. Добротний цегляний будинок Фроляків витримав, хоч усередині вода піднялася на 130 сантиметрів. Пропали меблі, одяг. Господарі заново білили стіни, замінювали підлогу, упорядковували територію.
Але ці втрати — ніщо порівняно з тим, що довелося пережити самій Калині Павлівні. Стихія заскочила її на дорозі, тож вирішила добратися до своєї хати на околиці човном, який плив вулицею, наче річкою, ще з чотирнадцятьма односельцями. Та плавзасіб серед утвореного «моря» перекинувся. Загинуло тоді восьмеро людей, а сімдесятитрирічна бабуся якось добралася до дерева. Аж через три години її визволили з води рятувальники. Нині Калина Павлівна радіє кожному прожитому дню й дякує Богові, що ще може господарювати.
Секретар Прутівської сільської ради Галина Терентюк розповідає, що цьогоріч люди також стривожилися — на початку квітня вода в річці мало не вийшла з берегів. Дамба неміцна, а ще її утрамбовують великі машини, що забирають із Прута пісок та гравій. Не раз викликали міліцію, екологічну інспекцію, адже в руслі річок така діяльність заборонена, бо може призвести до нової біди. Не залишати ж своїх домівок селянам, які з діда-прадіда господарювали біля Прута. Ось і тепер вийшли на поля з надією, що зберуть таки врожай. Але власними силами зі стихією не поборешся, сподіваються, держава допоможе відновити надійний заслін від великої води. Це, мабуть, дешевше, ніж виплачувати опісля компенсації за втрачене.
Івано-Франківська область.
Фото автора.