Чим тільки не лякають довірливих українців? Європейською якістю життя — раз, підвищенням соціальних стандартів — два, поліпшенням соціально-економічного клімату — три, захистом інтересів громадян — чотири... Цей добродійний перелік можна продовжувати безкінечно. Чи не найповторюванішим з цих постулатів залишається «підтримка вітчизняного товаровиробника», без динамічного розвитку якого високі соціальні стандарти та процвітання — утопія, фантастичніша навіть за «Місто Сонця» Томмазо Кампанелли. За таких обставин українці дедалі частіше згадують старе прислів’я: збав нас, Боже, від таких друзів, а з ворогами вже якось самі розберемося.

 

Стара пісня на новий лад

Чи не перегинаю, бува, палицю? Якби ж то... Перед тим як сісти за написання цього матеріалу, запитав майже десяток сумських підприємців-виробників — будівельних матеріалів, устаткування, продовольчих товарів, товарів широкого вжитку та інших галузей: «Як працюється зараз?». Ось одна з відповідей: «Замість роздутої в пресі підтримки бачимо лише скручену дулю». Реакція інших була набагато міцніша та лаконічніша.

А тепер перейдемо до наочних прикладів.

Як відомо, нафта і газ — кров економіки. Так ось газові структури за будь-яку ціну намагаються багатьох вітчизняних споживачів припнути до олігархічних газових колісниць. Потрібні факти? Хоч греблю гати. Ось перший.

До прокуратури міста Суми надійшла заява від ТОВ Галузеве підприємство «Промсервіс»: «Щодо подій, які відбуваються у сфері газопостачання на Сумщині та загрожують паралізувати роботу багатьох промислових підприємств, які працюють на розвиток нашої області. З 8:00 1 березня 2013 року працівники Публічного акціонерного товариства «Сумигаз» (юридична адреса: м. Суми, вул. Лебединська, 13) розпочали роботу з відключення від газопостачання підприємств Сумської області».

Суть скарги: регіональний газовий монстр розпочав відключення «чужих» споживачів від газової труби, тобто газопостачання, буцімто... через відсутність у них газових лімітів. «Чужі» — це підприємства, які уклали угоди на постачання газу не з ПАТ «Сумигаз», а з незалежними газотрейдерами, зокрема і з ТОВ ГП «Промсервіс», яке співпрацює з понад 200 підприємствами-споживачами. Саме їх «доброзичливці» намагаються впрягти у свої колісниці. А коли не вдається це зробити по-хорошому — за допомогою пряника, у хід іде надійніший аргумент — економічний батіг. А проти лома, як відомо, мало прийомів. Причому виховні методи, до яких вдаються «благодійники», нагадують поведінку славнозвісного Солов’я-розбійника з великої дороги.

...І вовк ягнятко задушив

На початку лютого нинішнього року газові спритники знову посадили на голодну пайку (кого на кілька годин, кого на кілька днів — Авт.) п’ятірку «чужих» підприємств з дуже норовистими керівниками: зокрема, найбільшого виробника будівельних матеріалів північно-східного регіону — ТОВ «Керамейю», єдиного виробника лікеро-горілчаної продукції в регіоні ТОВ «Горобину», виробника насосного обладнання — ТОВ «Фрунзе-Профіль». Урок вирішили повторити для нетямущих на початку березня... У «Керамейї» про благодійне рандеву були попереджені завчасно, тож на зустріч з виконавцями, які хотіли тишком-нишком перекрити газопостачання, вийшло близько сотні працівників з досить рішучими виразами облич. Зрозумівши, що буде непереливки, гості позадкували. А щойно працівники розійшлися по робочих місцях, інспектори вилізли «з окопів» і зробили свою чорну справу: відключили подачу газу на підприємство. Тож, щоб не посадити виробництво на мілину, керівництво «Керамейї» змушене було пристати на вимоги: підписати лист-гарантію. Після цього, наче бабця пошептала: увечері того самого дня — 1 березня — «Керамейя» вже була з газом. Зате «Фрунзе-Профіль», «Горобині», «Охтирському пивоварному заводу» пощастило значно менше: підключили лише на четвертий день.

— Важко порахувати, яких економічних збитків зазнали підприємства, якщо «Керамейї» кількагодинний простій став у 150 тисяч гривень, — обурено говорить депутат Сумської обласної ради Анатолій Линник.

А ось тростянецькому ПрАТ «Хлібозавод «Залізничник», якого регіональні газовики в березні також долучили до норовистої компанії «чужинців» і яке забезпечує хлібобулочними виробами школи, дитсадки та бюджетні установи Тростянецького, а також ледь не половину сільського населення Охтирського районів, пощастило значно менше. Йому в пориві любові газові «доброзичливці» накинули на шию справжній зашморг.

— Куди не писали, куди не стукали — скрізь вказували на двері, — скаржиться керівник хлібокомбінату Іван Рєзнік. — Під час однієї зустрічі відверто порекомендували не роздувати щоки: якщо «Залізничник» не хоче в майбутньому мати клопотів з газом, потрібно відмовитися від співпраці з незалежним газотрейдером і укласти договір на поставку блакитного палива безпосередньо з їхньою конторою.

— Пристали на цю пропозицію?

— Не діждуться. Укласти угоду з цією конторою — усе одно, що зробити собі харакірі. З ТОВ «Промсервіс» розраховуємося за поставки газу поетапно, а «благодійникам» необхідно здійснювати місячну передоплату в повному обсязі. Звідки в нас такі кошти, якщо бюджетні організації, яким поставляємо продукцію, також бідні, мов церковні миші, і не розраховуються з нами в повному обсязі по кілька місяців...

— Отже, хлібокомбінат і досі на замку?

— Ні, потроху працюємо. Однак через відсутність газу змушені були перейти на електроенергію. Дороге задоволення, тому обсяги виробництва зменшилися майже наполовину.

— Подаруєте свавільникам їхнє безчинство?

— У жодному разі. Подаємо на них позов до суду...

— «Залізничник» — не виняток, — стверджує депутат Сумської обласної ради Анатолій Линник.

Співрозмовник знає, що каже, адже донедавна близько п’яти років займав посаду першого заступника керівника ПАТ «Сумигаз» і нині залишається акціонером компанії.

— Наше керівництво ніколи не чинило такого свавілля щодо споживачів, а тим більше не ділило їх на «своїх» і «чужих». Для нас усі вони були своїми: незалежно, брали газ у «Сумигазу» чи в інших газотрейдерів. Ми завжди, навіть за форс-мажорних обставин, давали кожному шанс працювати. Уміли слухати і чули їх, і спілкувалися з ними не зверхньо, а на рівних. Адже будь-який споживач газу — не тільки годує і утримує себе, а ще й тритисячний колектив «Сумигазу». Тож обов’язок постачальника — якісно і своєчасно виконувати покладені на нього функції, працювати у правовому полі, передбаченому законами України. І баста. Немає лімітів, добивайся від столиці пояснень, чому не виконують постанови уряду і накази міністерства, а не викручуй руки клієнтам за чиєюсь вказівкою...

Переконаний, що за нинішньою ситуацією стоять потужні газові ієрархи. Замість служити, знай — лише прислужують. Не державі, а олігархам. Звідси — і обов’язкові місячні передоплати за газ. І байдуже, що цією передоплатою заганяють більшість споживачів у глухий кут. Цікаво знати, якої заспівав би український газовий монополіст, коли б його російський друг — «Газпром» — також зажадав від нього передоплати за ненаданий газ? Напевно, помчався б з позовом до міжнародного суду. І правильно зробив би. Адже це тільки в «12 стільцях» спритники вимагали гроші зранку, а товар доставляли ввечері. Але ж ми живемо в правовій державі, а не в книжковому романі. Та, бачимо, для тих, хто сьогодні присмоктався до вітчизняних газових вентилів, — закони не писані. За можливості представники «доброзичливців» давно пригорнули б до свого серденька «Горобину», «Керамейю», «Фрунзе-Профіль» та сотні інших безгоспних підприємств. Пригорнули б до посиніння. Адже не раз і не два пропонували багатьом непідвладним перейти під їхнє тепле крило. Однак абсолютна більшість споживачів чинить спротив.

Ворон ворону — друг і товариш...

У своєму зверненні до першого віце-прем’єр-міністра України Сергія Арбузова голова Громадської ради при Сумській облдержадміністрації Володимир Демура зазначає:

«З невідомих причин НАК «Нафтогаз України» затвердив планові ліміти природного газу для споживачів усієї України на березень лише близько 16:00 1 березня 2013 року. До вказаного часу було примусово припинено газопостачання наступним підприємствам:

— ТОВ «Керамейя» — найбільший виробник будівельних матеріалів північно-східного регіону України;

— ТОВ «Горобина» — єдиний виробник лікеро-горілчаної продукції в Сумській області;

— ТОВ «Фрунзе-Профіль» — виробник металевих виробів та насосного обладнання;

— ПрАТ «Хлібозавод «Залізничник» — виробник, що забезпечує своїми хлібобулочними виробами місто Тростянець, шкільні та дошкільні заклади, інші бюджетні установи, сільське населення Тростянецького та Охтирського районів Сумської області.

Наведений перелік не є вичерпним, проте красномовно свідчить про небезпеку подібних дій газових чиновників».

Це при тому, що ПАТ «Сумигаз» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012 року визначений гарантованим постачальником природного газу для суб’єктів господарювання на території Сумської області. За наказом того самого Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №920 від 26.11.2012 року оператор має формувати місячний плановий розподіл обсягів постачання природного газу споживачам не пізніше 27 числа місяця, що передує місяцю постачання газу. Тобто ліміти на газ повинні затверджуватися не 3 і навіть не 1 числа поточного місяця, а на три-чотири дні раніше. Ст. 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу в Україні» зобов’язує уряд розмежувати обов’язки газопостачальних та газорозподільних підприємств. Тримайте кишеню ширше. Від часу ухвалення закону минуло вже понад два роки, а віз і нині там.

Важко повірити, що про газові війни, які тривають не лише на Сумщині, не знають у вищих владних структурах держави. Знають, і тим не менш ситуація не покращуються.

До речі, безлімітний концерт з боку «Нафтогазу» повторився й у квітні. Уявіть собі, він не надав планових лімітів на природний газ споживачам навіть до обіду 3 квітня. Причина? З’ясувати її, либонь, можуть компетентні органи.

Не все ж газовим котам Масляна. Час уже спільноті виступити єдиним фронтом проти засилля та підступів представників можновладно-олігархічного альянсу.

 

Сумська область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

P.S.

Водночас керівники названих і неназваних у цій публікації підприємств просять у народних обранців підтримки в боротьбі проти газових свавільників, які через вседозволеність і потурання з боку можновладних друзів давно втратили відчуття міри у гонитві за надприбутками. Сумські підприємці добре усвідомлюють, що без втручання Верховної Ради України, їм не вистояти у двобої з олігархічною кастою, яка змітає все на своєму шляху.