У замку отаборилися «Гайдамаки»

Побачивши на території Дубенського замку хлопчину в яскравих шароварах та вишиванці, я запитав у нього:

— Як тебе звуть?

— Козак.

— Це в тебе прізвище таке?

— Та ні, це в мене місія така...

Відповідь, звичайно, здивувала. А ще більше — подальший лікнеп від, як з’ясувалося, 11-річного Максима Гребенюка з Рівного. Він під час нашої тривалої розмови, зокрема, захоплено розповів, хто і за яких умов міг колись стати козаком:

— От ви, можливо, думаєте, що в козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та казав, що вірує в Бога. Не зовсім. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти нелегку школу й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками. Тому новачка, незалежно від віку, приймали спочатку в «молодики». Він учився фехтувати, влучно стріляти, реп’яхом на коні сидіти, виконувати гопак, який колись був не танком, а різновидом бойового мистецтва... Загалом бути козаком вважалося почесним, але стати ним — непросто. Та й нині нелегко, але я, як бачите, став...

— І де ж ти, Максиме, пройшов такий вишкіл?

— Це не таємниця: у козацькому таборі «Гайдамаки»...

Ось так із вуст юного козака я вперше довідався про табір «Гайдамаки». Він, як з’ясувалося, діє у Рівному і не просто відтворює атмосферу життя козаків XVІІ—XVІІІ століть. Головне його завдання — виховання молоді у патріотичному дусі.

— Рівненським «Гайдамакам» уже три роки, — долучається до розмови ще один козак — Олександр Гребенюк, батько Максима, — і за цей час табір, який підпорядковується Українському вільному козацтву імені Северина Наливайка, залучив до відродження славних національних традицій щонайменше тисячу юнаків та дівчат. Щороку ми проводимо по два-три масові таборування. Одне з них — на славних «Козацьких могилах».

Традиційними тут уже стали змагання «Козацька звитяга», фестиваль «Покровський вітер». «Гайдамаки» бувають у шкільних, студентських колективах. Нині ж відкрили козацький табір у Дубенському замку, щоб навернути його відвідувачів до нашої історії, а заразом нагадати, що ми стали українцями саме завдяки козакам, які зберігали та боролися за мову, культуру, свободу, державність.

Відвідувачів у таборі чимало. Вони брали участь у різноманітних конкурсах, майстер-класах, куштували зварений у 300-літровому казані смачний куліш та пили запашний трав’яний чай. А найбільшу увагу люду привертала діюча козацька гармата. Вона, за словами Олександра Гребенюка, — невід’ємний атрибут табору. Витримує до 300 грамів порохового заряду, вистрілити може на півкілометра. Щоправда, стрільба ядрами з неї не практикується. Лунають лише салютові залпи. Гармата є точною (зменшеною) копією козацької, яка використовувалася у війську Богдана Хмельницького.

Рівненська область.