20  березня по обіді зі столиці до Запоріжжя надійшла радісна звістка. Під час дуже представницької наради тут оголосили, що «будівництво мостових переходів через Дніпро у Запоріжжі очолює список ключових об’єктів дорожньої інфраструктури, які фінансуватимуть у 2013 році». Зважаючи на те, що перший термін закінчення спорудження мостів (згідно з титулом будівництва) сплив 31 грудня 2009 року, другий — вже за новим титулом — теж 31 грудня, але 2012-го, кореспондент «Голосу України» одразу поспішив на об’єкт. Адже у світлі чергових оптимістичних заяв не проґавити б ті історичні миттєвості, які дадуть змогу хоч щось завершити вже поточного року.
Мертвий пріоритет
І ось — 21 березня. Природні катаклізми, яких з острахом чекають українці, ще десь попереду, а поки що яскраво сяє сонце, і на Хортиці справжня весна. А ще... мертва тиша на безлюдних будмайданчиках мостів і через Старий Дніпро, і через просто Дніпро (на знімку). Непорушні стріли кранів, на Правому березі біля вагончиків кілька легковиків... На Хортиці — біля мосту, що має з’єднати острів з Лівим берегом, — схожа картина. Як мовиться, і вилаяти нікому...
Довелося шукати правди в Запорізькій облдержадміністрації. Там до справи поставилися професійно і дуже швидко видали довідочку. Що все (це як завжди у нас) іде за планом. Станом на 1 березня проводиться низка робіт. Серед найголовніших — буріння свердловин під фундамент опор у руслі Старого Дніпра, арматурні роботи на пілоні, який пройшов позначку 134 метри (із 165), облаштування тимчасових опор на воді під будівництво моста через Новий, чи,  як кажуть тутешні будівельники, власне Дніпро. І найголовніше (тут ми процитуємо відповідь): «Замовлено і оплачено німецькому виробнику ванти у кількості 48 шт., з яких 4 шт. надійшло на Запорізьку митницю та ще 
8 шт. вже відправлено. Розміщення 1 вант на автомобілі».
Щоб зайвий раз не заморочувати людей своїми уточненнями, із тієї не дуже зрозумілої гри слів у тексті виокремимо основне: із 48 вант (тобто потужних стальних канатів, які утримуватимуть міст над Дніпром) 13 — на підході. І це найкраща новина запорізької «будови століття» щонайменше з 2009 року. Адже вже тоді в Запорізькому управлінні капітального будівництва (нещодавньому замовнику мостів) почали бити на сполох. Мовляв, не забувайте там, у Києві, що роботний час німецького заводу — 18 місяців. Завалене замовленнями з усього світу підприємство саме в такі строки постачає готову продукцію після повної її попередньої оплати. Тому лише єхидну посмішку викликали чергові обіцянки проїхатися запорізькими мостами чергового Нового року, коли на згадані ванти і копійки не виділялося.
Що у відповіді Запорізької облдержадміністрації непокоїть, якщо не тривожить? Іще один пункт. «На споруду №10 (власне міст через Дніпро — 660-метрову так звану нерозрізну балку між двома його берегами. — Авт.), — йдеться в документі, — необхідно виготовити 5400 тонн металоконструкцій балок прогонових будов. Є попередня домовленість із вітчизняними виробниками металу та металоконструкцій щодо виготовлення у 2013 році (завод «Ленінська кузня» в Києві, завод імені Бабушкіна в Дніпропетровську, Павлоградський завод металоконструкцій тощо). Термін постачання залежить від початку фінансування».
З останнім твердженням ми ніяк не можемо погодитися. Адже профільний в СНД з виробництва таких конструкцій завод у місті Курган (Росія) теж оголосив роботний час після попередньої оплати (7—8 місяців). І пов’язані його вимоги були не з вередуванням, а з тим, що й виробникам металоконструкцій спочатку потрібно замовити спеціальні сталі, відповідно за них заплатити, і лише потім розпочати свою частину роботи. Можна бути впевненими, що вітчизняні виробники витратять на цю процедуру часу аж ніяк не менше.
А це означає, що монтаж головної споруди мосту через Дніпро (між Лівим берегом та островом Хортиця) в поточному році не почнеться. З цього і треба виходити, не беручи до уваги обіцянки і гучні заяви. Адже вже одна така, що «рух мостами розпочнеться до кінця поточного (тобто 2012) року, викликала у городян лише сміх. Дійшло до того, що постійні причіпки з цього приводу журналістів так допекли міського голову Олександра Сіна (який 2 серпня 2012-го мовчки вислухав згадану голослівну обіцянку), що він дуже сильно образився. «Люди, — заявив О. Сін 19 листопада 2012 року, — які влаштовують дискусії з приводу того, буде чи ні відкрито рух новими мостами, не люблять Запоріжжя». Ось так: не більше і не менше...
Не вистачає зацікавлення, а не «освоєння»
Зауважимо, що пропагандистські помилки минулого року вже частково враховано. Принаймні, обіцяючи «попросити у Президента мільярд на мости», голова Запорізької облдержадміністрації Олександр Пеклушенко у своєму виступі 14 березня досить обережно заявив, що вони будуть добудовані протягом двох років.
Власне, щось мають завершити і цього року. Зокрема, йдеться про 11 штучних споруд, які становлять першу чергу будівництва. Щоправда, в 2011-му згаданою чергою вважалося щось зовсім інше — три смуги мосту через Дніпро, переобладнані в чотири, якими мав початися рух із Лівого берега до Хортиці. До того ж не пізніше 31 грудня 2012 року. Для цього хоча б у серпні 2011-го потрібно було надання державних гарантій на 740 мільйонів чи фінансування з бюджету на таку само суму. 
Замість того, щоб дати гроші, у міської влади Запоріжжя взагалі відібрали будівництво (щоб менше розмов було). Тепер замовник і балансоутримувач — Служба автомобільних доріг у Запорізькій області. Змінено й генпідрядника — замість знаного не лише в Україні ПАТ «Мостобуд» ним став «Уманьавтодор»...
За мало не півтора року успішної праці останнього освоєно величезні гроші. Зокрема, лише 2012-го згідно з 
тією-таки довідкою Запорізької облдержадміністрації — 770 мільйонів гривень. Ще раз підкреслимо: ОСВОЄНО. А будівництво і освоєння — це, зауважимо, зовсім різні речі. Бо перше — це коли видно хоча б обриси кінцевого результату, а друге — коли підрядник шукає і знаходить, куди витратити виділені кошти. Щодо результату, то він, навпаки, у ньому абсолютно НЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ! Бо що довше споруджуємо, то довше маємо роботу! Під час справді героїчної (без жодної іронії) минулорічної праці сотень людей на запорізькій будові справді дуже багато зроблено. Покладено асфальт на Хортиці (і він нормально перезимував), і на дорозі в нікуди — тобто на шляху до естакади і на самій естакаді через залізницю в Хортицькому районі Запоріжжя — теж. А на острові вздовж приватної і громадської забудови з’явився височенний металевий паркан. Зроблено й багато інших славних справ. Одна біда — мостів нема!
Адже вони (і про це вже якось доводилося писати) — це, умовно, хоч якась «кладка» з одного берега на другий. Такого і через старий Дніпро, і через просто Дніпро НЕМАЄ!
Можливо, чергові заяви про головний інфраструктурний пріоритет України хоч якось просунуть справу у правильному напрямку. Адже в 2014-му виповниться 10 років запорізькому довгобуду, для доведення якого до розуму не так уже багато й треба. 
Просто вивчити і застосувати досвід підготовки до того ж Євро-2012. Не в частині штурмівщини і плану за будь-яку ціну, бо строки обмежені, а стосовно того, що головною на сучасній будові є ТЕХНОЛОГІЯ. І саме вона диктує все: і підрядника, і строки фінансування, і навіть заяви та обіцянки політиків. Доки цього не зрозуміють там, де приймаються рішення, ще не раз і не два нам доведеться писати критичні матеріали. А так хочеться про щось хороше. Про міст на одному з головних стратегічних перехресть України. Про місто без заторів і важких аварій. І просто про гарну споруду над Дніпром, яка прикрашає Запоріжжя. Але коли це все ще буде...
Запоріжжя.
Фото автора.