Проблема захисту персональних даних, з одного боку, може стати втручанням у приватне життя людини, а з другого, — може позбавити конституційних прав. А тому ще потребує законодавчого врегулювання. Про це йшлося під час парламентських слухань у Комітеті Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин на тему «Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини».
Голова комітету Валерій Пацкан наголосив, що персональні дані є однією зі складових прав людини, які регламентують право на приватне життя. І вагомою частиною цього права є захист персональних даних особи. Таке право гарантується Конституцією, чинним вітчизняним законодавством та міжнародними угодами. З 1 червня 2010 року в Україні діє закон про захист персональних даних. У державі є безліч баз персональних даних — від бази ДАІ, платників податків до списків мешканців у ЖЕКах. Однак із проблемою захисту наших персональних даних зустрічаємося на кожному кроці, навіть інколи не задумуючись над нею. Скажімо, якщо через банкомат або термінал сплачуємо за комунальні послуги чи телефон, там висвічується вся інформація про власника. Так, за номером телефону можна легко дізнатися дані про особу, її адресу. Хоча ніхто у нас не брав жодних дозволів на обробку персональних даних. Так само активно використовуються персональні дані на сайтах соціальних мереж, в інтернет-магазинах. Водночас в українському законодавстві ніяк не врегульовано порядок збирання, зберігання та поширення інформації персонального характеру через «всесвітню павутину». Нині на розгляді в комітеті перебуває декілька альтернативних законопроектів щодо вдосконалення захисту прав персональних даних — урядовий і депутатські. Урядовим законопроектом, зокрема, передбачається передати функцію контролю за захистом персональних даних від Держслужби з питань захисту персональних даних до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
За словами голови Держслужби з питань захисту персональних даних Олексія Мервинського, питання захисту персональних даних сьогодні таке складне, що виникає безліч проблем. Ще дрібниці, коли вам телефонують на мобільний і, називаючи по імені та по батькові, нав’язливо пропонують придбати квитки на концерт чи почистити килими у квартирі. Якщо людина не дасть згоду на обробку персональних даних, скажімо, з релігійних переконань, то вона не зможе отримати субсидію на комунальні послуги чи після закінчення університету їй не видадуть диплом. Досить дивною є система реєстрації баз персональних даних: за даними Держслужби, надійшло близько трьох мільйонів заяв про реєстрацію баз персональних даних, тоді як до держреєстру внесено лише 50 тисяч баз.
— Потрібно 150 років, щоб впоратися з цим завданням і зареєструвати всі бази персональних даних, — зауважила Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська.
«Виникають запитання: який сенс у такій реєстрації і яка мета такої реєстрації? На це має відповісти законодавчий орган влади», — вважає Омбудсмен.
В інституті Уповноваженого підтримують ідею взяти на себе відповідальність за порушення захисту персональних даних, при Омбудсмені вже створено експертну раду. В. Лутковська переконана, що треба змінювати державну політику в захисті персональних даних у контексті прав людини, щоб «не поставити воза попереду коня»: не позбавляти людей їхніх гарантованих Конституцією прав — на соціальний захист, освіту тощо, наблизивши політику в цій сфері до європейських стандартів.
Учасники слухань зійшлися на думці, що проблема захисту персональних даних ще потребує вдосконалення. Профільний комітет рекомендував парламентові направити всі внесені законопроекти на тему персональних даних на доопрацювання на повторне перше читання.
На знімку: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська, голова Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Валерій Пацкан, перший заступник голови комітету Андрій Шевченко.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Буква закону
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
Стаття 32 Конституції України.
