Якщо сьогодні підходити до реформування ЖКГ так, як ми це робили всі 20 років незалежності, то ефекту просто не буде. Потрібно розраховувати на власні сили і ресурси, нехай навіть вони обмежені. Однак вкладати їх максимально ефективно. У цьому впевнений голова Комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики Спірідон Кілінкаров.
— Спірідоне Павловичу, будучи за освітою машинобудівником, ви очолюєте один із найскладніших Комітетів Верховної Ради з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики. Чи важко було входити в курс справи?
— Насправді я беру активну участь у житті того регіону, який представляю, тому ці теми для мене знайомі, а з комунальною сферою стикається кожний громадянин нашої країни й знає її часом навіть краще, ніж той чи інший фахівець. Те, що стосується безпосередньо роботи комітету, то тут дуже важливо організувати його роботу й розуміти, які завдання стоять перед комітетом і що потрібно вирішувати для того, щоб хоч щось зрушити з мертвої точки в питаннях реформування комунального господарства. У нас, на жаль, у країні ухвалюється багато різного роду програм, законодавчих актів, але насправді ми бачимо, що на місцях реальних зрушень немає.
Ситуація в житлово-комунальному господарстві тільки погіршується й пов’язано це з тим, що немає цілісного підходу у вирішенні цих питань. Наявна на сьогодні кількість програм залишається попросту не затребуваною. Тому треба провести ревізію цих програм, подивитися які з них першочергові й профінансувати їх у повному обсязі. Тобто одержати той ефект, який нам потрібний.
Якщо ми сьогодні підходитимемо до реформуванню так, як робили це всі 20 років, то ефекту від цього просто не буде. Потрібно розраховувати на власні сили і ресурси, нехай навіть вони обмежені, однак вкладати їх максимально ефективно. У тому напрямку, де вони дадуть максимальний ефект. Це стосується, зокрема, і житлово-комунального господарства.
Сьогодні в комітеті зібралися професіонали — колишні міські голови, люди з великим політичним досвідом роботи, тому в плані роботи комітету в нас жодних проблем не виникає навіть у найскладніших умовах політичного протистояння.
— Сьогодні сфера ЖКГ перебуває в критичному стані. Що, на вашу думку, потрібно міняти насамперед?
— Житлово-комунальне господарство — це не тільки труби, дахи... Це ще й люди. І тут потрібно розуміти: коли люди не на шкоду своєму здоров’ю оплачуватимуть комунальні послуги, і їх оплата буде порівнянна з рівнем доходів населення, тоді й проблем у комунальній сфері буде набагато менше. Наша основна проблема сьогодні полягає в тому, що з одного боку, ми маємо низький рівень доходів громадян, а з другого — високі ціни на енергоносії, що негативно позначається на їхній ціні. У цьому є проблема. Але гадаю, що, незважаючи на всі труднощі, нам удасться подолати цей період часу, і в остаточному підсумку ми вийдемо на якісь позитивні зрушення в цьому напрямку. У плані підвищення стандартів рівня життя людей, їх доходів у кожній родині, можливості оплачувати вчасно, і найголовніше, якісні послуги. Для цього необхідно вжити низку заходів. Наприклад, комітет уже розглянув у другому читанні проект закону про основні принципи впровадження й функціонування Єдиної державної системи моніторингу проведення, постачання, транспортування, споживання та плати за паливно-енергетичні ресурси й комунальні послуги. Йдеться про те, що сьогодні, маючи проблему з енергоносіями, ми повинні взяти під суворий контроль їх видобуток, транспортування, зберігання тощо. Сьогодні такий моніторинг проводять Міністерство палива та енергетики й частково Держстат. Але насправді дані, які дають ці відомства, не збігаються з тими цифрами, які маємо у своєму розпорядженні ми. Тому вважаємо, що енергоносії, які вартують країні дуже дорого, повинні бути під суворим контролем, і ми повинні їх максимально й ефективно використовувати. Сьогодні ефективність використання енергетичних ресурсів у нашій країні становить 41 відсоток. Тобто ті гроші, які ми платимо за дорогий газ, виробництво електроенергії, використовують неефективно. 41 відсоток — це не та цифра, яка дасть розвиватися, зокрема, і комунальному господарству. Тому сподіваємося, що найближчим часом парламент розгляне цей проект закону, і ми створимо єдиний центральний орган, який моніторитиме всі енергоресурси, які добувають усередині країни, заходять до нас ззовні й, найголовніше, їх транспортування, зберігання тощо. Вважаю це дуже важливим і необхідним для того, щоб все-таки вплинути на ту негативну ситуацію, яка склалася на енергетичному ринку.
— І що, є шанси ухвалити такий закон?
— Упевнений, що парламент його ухвалить. По-перше, його уже розглянуто в першому читанні й підтримано більшістю депутатів, які представляють різні політичні сили. По-друге, усі розуміють, що на ринку енергоресурсів потрібно наводити лад. Не голосуватимуть за цей законопроект ті, хто контролює енергетичний ринок і заробляє на ньому шалені гроші, а таких у парламенті меншість. Не відкрию великої таємниці, якщо скажу, що всі без винятку олігархи, які є в нашій країні, зробили свої капітали не на якомусь ноу-хау, а на енергетиці — вугіллі, газі, нафті. Тобто усі великі гроші крутяться саме в енергетичному секторі, він найнепрозоріший. Тому, щоб змінити ситуацію, ми повинні ухвалити цей закон.
— Спірідоне Павловичу, реформа ЖКГ потребує чималих коштів. Де брати гроші на її проведення?
— Насправді це питання пріоритетів. Я один з небагатьох, хто жорстко критикував позицію нашої держави щодо проведення Євро-2012. Здавалося б, на сьогодні для того, щоб повністю реформувати житлово-комунальне господарство, потрібно близько 150 млрд. гривень. Гроші начебто великі й виникає запитання, де їх взяти. Але ж на проведення Євро держава знайшла 126 млрд.! Побудовано абсолютно безглузді, на 20—30-річну перспективу об’єкти, витрачено колосальні фінансові ресурси й при цьому не отримано очікуваного ефекту. Євро закінчилося, а ми продовжуємо зазнавати прямих збитків від того, що побудували. Мені часто доводиться літати, повірте, у Донецькому аеропорту більш як 50—60 людей я ніколи не бачив. Це величезна споруда, побудована за мільярди українських гривень. Їх можна було вкласти в ту саму комунальну сферу й забезпечити енергетичну безпеку, створити нормальні умови для життя людей, поміняти застарілі мережі, дати можливість людям пити нормальну чисту воду.
І якщо ми сьогодні не зрозуміємо, що є для нас пріоритетом, то так і надалі вбиватимемо своїх людей брудною водою, гробитимемо їхнє здоров’я й робитимемо на цьому бізнес.
Насправді це питання безвідповідальності й неефективного використання фінансових ресурсів. У країні ресурси є. Питання в їхньому слушному розподілі й визначенні пріоритетів. Як політик вважаю, що на сьогодні є два напрямки, які необхідно реалізувати — сільське господарство й комунальна сфера.
— Останні кілька років часто виникають скандали навколо недобудованих об’єктів. У підсумку гроші інвесторами витрачено, а квартир як не було, так і немає. Як ви ставитеся до цієї проблеми? Чи має намір комітет розглядати законопроекти, які захистили б інвесторів від недобросовісних забудовників?
— Що стосується недобудованих об’єктів, то сьогодні багато скарг на забудовників. Якщо говорити про держпрограми, то там особливих проблем немає. Здебільшого дорікання на адресу приватних інвесторів, які брали гроші й при цьому реалізовували відверто шахрайські схеми. Це питання контролю, і насамперед, з боку органів влади й місцевого самоврядування, які виділяють землю під ці проекти. Це питання недосконалості законодавчої бази. У цьому плані комітет працює. Буквально недавно ми розглядали проект закону про внесення змін до Закону «Про фінансово-кредитні механізми й управління майном при будівництві житла й операціях з нерухомістю». Його спрямовано на те, щоб інтереси інвесторів, людей, які вкладають гроші в будівництво, були гарантовані. Тобто забудовник довів справу до логічного завершення. Думаю, ситуація, яка мала місце раніше, це результат недосконалості законодавства й безвідповідальності контролюючих органів. Плюс ми живемо в такий час, коли гроші лише одним натисканням клавіші, в одну секунду, летять в інші країни. Проконтролювати це досить складно. Тому на стадії укладання договору, особливо там, де задіяно приватний інвестор, має бути особливий контроль з боку прокуратури та інших контролюючих органів. Вони повинні чітко бачити можливості компанії, її кредитну історію, і захищати інтереси людей. Ми намагатимемося максимально прописати в законопроектах, щоб таких випадків у нас більше не виникало.
— Як складаються ваші, як голови комітету, взаємини із профільним міністром Геннадієм Темником?
— У нас абсолютно нормальні ділові взаємини. Проблем у нас жодних не виникає. Згідно з нашою домовленістю, практично на всіх засіданнях комітету присутній перший заступник міністра. Ми не раз проводили спільні заходи, пов’язані з розробкою й уніфікуванням законодавства в сфері ЖКГ. Ми проводимо досить багато зустрічей із представниками органів місцевого самоврядування, міськими головами. Намагаємося зібрати максимальну кількість інформації для того, щоб розуміти, де в нас слабкі місця, які закони потрібно ухвалювати, у яке міністерство або відомство потрібно звернутися, щоб зняти ту або іншу проблему.
Якщо буде злагоджена робота органів місцевого самоврядування, нашого комітету й міністерства, то в найближчі два-три роки ми зрушимо питання реформування ЖКГ із мертвої точки. Але це повинна бути не ілюзія роботи, а конкретні законопроекти, рішення й постанови, які допоможуть зняти проблемні питання, що заважають сьогодні нормально розбудовуватися житлово-комунальному господарству.
— Які основні завдання стоять перед комітетом на 2013 рік? І яких законодавчих ініціатив слід очікувати безпосередньо від вас?
— Завдання комітету випливають із наявних на сьогодні проблем у галузі. Річ у тім, що її діяльність базується на 13 законах, однак деякі їхні положення дублюються, а іноді й прямо суперечать один одному. Різні закони навіть термінологію визначають по-різному. У зв’язку із цим, створення єдиного базового закону, можливо Житлово-комунального кодексу, і є одним із пріоритетів діяльності комітету на цей рік. Новий базовий закон має закріпити системні соціально-економічні та правові підходи до регулювання комплексних житлових відносин, створити баланс різних інтересів, що існують у суспільстві.
Що стосується моєї ініціативи, то разом з народними депутатами Петром Симоненком та Валентином Матвєєвим ми подали дуже важливий, на нашу думку, соціальний законопроект про введення мораторію на примусову реалізацію житла.
Не секрет, що сьогодні в Україні є значна заборгованість у виплаті заробітних плат, стипендій тощо. Станом на 1 листопада 2012 року вона становила 896 млн. 906 тис. грн. і продовжує зростати. За такого стану речей люди фізично не в змозі оплачувати непомірні ціни на енергоносії й житлово-комунальні послуги. Звідси й заборгованість — станом на липень 2012 року ця сума становила 2 млрд. 231,8 млн. гривень.
Тому ми й пропонуємо ввести мораторій на примусову реалізацію житла. Такий крок передусім захистить найбільш соціально незахищену частину населення.
— Дякую за бесіду.
Інтерв’ю записала Олена ГОРБУНОВА.
Із досьє «Голосу України»
Спірідон Павлович Кілінкаров (на знімку) народився в Луганську 14 вересня 1968 року. В 1992 році закінчив механічний факультет Луганського машинобудівного інституту. Трудовий шлях розпочав у 1993 році — вів бізнес — ремонт машин і автобусів. Із середини 1990-х очолював відділ у справах сім’ї та молоді в Жовтневому районному виконкомі Луганська.
1998—2006 рр. — помічник-консультант народного депутата від КПУ Сергія Дорогунцова. З 2001 року — член Компартії України. У 2004-му — перший секретар Луганського обкому КПУ. Народний депутат від КПУ V, VІ і VІІ скликань. Одружений, має трьох дітей.
