У минулому випуску «Фішки» ми розповіли про найпопулярніші субкультури —шанувальників різних стилів музики. Сьогодні поговоримо про прихильників пост-панку, репу та ще деяких напрямків, а саме про готів, реперів та скінхедів.
Готи та їх загадкова романтика
У чорному плащі з широким коміром а-ля Дракула, з підведеними очима, дуже помітними на білому від пудри обличчі, з волоссям кольору воронячого крила і непривітним холодним поглядом. У такому вигляді поширюється світом субкультура готів. Пересічний громадянин, як правило, дивується їх екстравагантному одягу, неординарним інтересам і містичним місцям зустрічей, бо не знає, що таке готика.
Готична субкультура зародилася в Англії, де на межі 1970—1980-х років стара формація панк-культури почала активно видозмінюватися, унаслідок чого з’явилася музична течія — пост-панк. Цей стиль диктував нове, більш атмосферне, частково темне і депресивне сприйняття світу. Звідси й виник новий тип — темні панки. Це були фактично перші готи, які створили доволі цікавий імідж: чорні ірокези, рвані панчохи та грубий макіяж. До середини 1980-х років виник термін «готична субкультура».
Сучасний стиль готів досить різноманітний. Із гами кольорів переважає чорний, а одяг здебільшого схожий на костюми з історичних постановок.
Традиційно — довгий плащ, штани з «вінілу» і великі блискучі черевики чи гостроносі чоботи. Волосся фарбується у колір воронячого крила і зачісується назад чи збирається у хвіст.
У готів сформувався оригінальний макіяж, поширений серед обох статей: за допомогою пудри обличчю надається блідий відтінок, очі густо підводяться, губи та нігті можуть бути нафарбовані у чорний колір. Актуальними залишаються татуювання та пірсинг. Інші характерні деталі вбрання — шкіряні ошийники та металеві чи срібні прикраси з готичною символікою: зображенням кажанів, хрестів та символів смерті.
Філософія життя гота полягає в абсолютному індивідуалізмі та симпатії темній романтиці. Готи — одинаки, які віддаляються від суспільства: замкнуті, депресивні, захоплені самотністю. У них своя музика і література, яким притаманні загадковість, містичність і непізнанність. Фільми жахів, похоронні ритуали, натхненність культом смерті — усе це характерно для їхньої субкультури. Темні теми на кшталт магії, релігії, містики і все те, що викликає страх у звичайної людини, дуже поширені. Улюблене місце прогулянок та зустрічей — руїни чи старі цвинтарі, де краса старовинної архітектури надгробків поєднується з тишею, спокоєм і відсутністю метушні. Готи черпають натхнення з депресій, відчаю і душевного болю та сприймають світ у чорних кольорах.
Репери: ті, що несуть ідеї свободи та унікальності
Занадто широкі і довгі джинси, спортивна футболка чи балахон, одягнена козирком набік чи назад кепка, зручні кросівки — саме такий вигляд мають представники субкультури реперів, а точніше — хіп-хопу.
Ця субкультура зародилася у 1970-х роках у районі Нью-Йорка — Броксі, де вихідці з Ямайки почали організовувати популярні тоді дискотеки для бідної чорношкірої молоді. Вечірки відбувалися за сприяння діджеїв, які працювали на примітивній техніці, та їхніх помічників, яких називали еМеС. Саме вони представляли композиції і спілкувалися з публікою. З часом діджеї почали створювати на основі чужої музики свою, а еМеСники виробили власний стиль побудови фраз і ритмічну техніку вимови. Так сформувався новий музичний стиль — реп, який ліг в основу субкультури хіп-хоп. Її пріоритети: брейк-данс, графіті, екстремальні види спорту і реп, який посідає чільне місце, тому представників цієї субкультури називають реперами. До середини 1980-х років реп перестав бути музикою дискотек і вечірок, натомість став засобом самовираження афроамериканців, яким було що розповісти про свій соціальний статус і політичні права.
Репери сформували власний стиль одягу. Вони носять широкий спортивний одяг, найчастіше на декілька розмірів більший потрібного. З аксесуарів поширені довгі масивні ланцюги на шиї та сережки у вухах. З зачісками особливо не експериментують.
Основою субкультури хіп-хоп є захоплення стилем музики — репом, в основі якого лежить швидке начитування тексту на ритмічну основу. Справжні представники цієї субкультури не лише слухають, а й пишуть реп. Через свою творчість вони прагнуть донести ідею свободи, поваги й унікальності кожної людини. У переліку найпопулярніших захоплень — брейк-данс як форма танців і пластики тіла, малювання графіті як особливий вид настінного малюнка, захоплення екстремальними видами спорту та гра у стрітбол (вуличний футбол) та баскетбол.
Скінхеди: слабкі не мають права на життя
Скінхеди, яких скорочено ще називають «скіни», вважаються найагресивнішими з усіх представників молодіжних субкультур. Виділяються вони виголеною головою, носять одяг, схожий на військову форму, і важкі армійські черевики — берци. Поширеними є випадки нападів скінхедів на людей різних рас та представників інших субкультур.
Субкультура скінхедів розвивалася у три хвилі. Перші скіни з’явилися у 1960-х роках в Англії як сплав бідних англійських робочих та емігрантів з Ямайки. Більшість з них тяжко працювали на річкових доках Лондона, що вплинуло на стиль одягу. Черевики з міцним сталевим носом захищали ноги від падіння ящиків, підтяжки притискали одяг до тіла і не давали можливості зачепитися за механізми. Джинси мали подвійні шви, тепла байкова сорочка і куртка — накладки на плечах, які захищали від дощу і вітру. З музичних уподобань переважали модні на той час реггі, рок-стеді, ой та ямайська музика ска. Перша хвиля скінхедів відрізнялася агресивністю до «зрадників робітничого класу» — гультяїв із сімей середнього класу і заможних родин. Об’єкти для вуличних бійок обиралися за соціальною ознакою, а не расовою.
Друга хвиля скінхедів розвивалася під звуки панку та хардроку і майже не мала нічого спільного зі скінами минулого десятиріччя. До скін-руху приєдналися дівчата, які носили міні-спідниці у поєднанні з армійськими черевиками, інколи голили голову, але найчастіше голили лише скроні.
Третє покоління скінхедів сформувалося на початку 1980-х років. Тоді в Англії постала серйозна економічна криза, відчутно зросло безробіття, збільшилася кількість емігрантів з Азії та Африки. Усе це призвело до загострення міжрасових конфліктів і появи скінхедів-расистів. Вони голили голову під нуль і одягали куртки без комірів, щоб під час бійки неможливо було вчепитися за неї.
Невдовзі субкультура скінхедів поширилася всією Європою.
Стиль одягу зберіг риси стилю першого покоління: сорочки із засуканими рукавами, підтяжки й армійські берци.
Музичні вподобання сучасних скінхедів різноманітні, як і ідеологія всередині субкультури. Одні продовжують слухати ска і реггі, другі — ой, треті слухають просто тяжку музику, не прив’язуючись до певного стилю. Скінхеди проповідують культ сильної особистості, систематично займаються фізичною підготовкою. Час від часу влаштовують спаринги одне з одним і бійки «стіна на стіну». Ідеологія скінхедів полягає у підпорядкуванні сильній особистості, при цьому всі слабкі не мають права на життя.
Малюнки автора.
У наступних випусках «Фішки» розповімо про найчисленніші іміджеві субкультури та субкультури за хобі.
Учасники найбільшого щорічного Міжнародного фестивалю представників субкультури готів — «Wave-Gotіk-Treffen». Цей фестиваль проводиться у Лейпцигу, починаючи з 1992 року, і триває, як правило, чотири дні. Тут буває близько 25—30 тисяч відвідувачів з багатьох країн. У рамках заходу відбуваються концерти готичних рок-груп, виставки, дискусії на різноманітні філософські теми, рольові ігри, прем’єри фільмів, а також театральні вистави.
В Україні одним з найбільших подібних заходів є Всеукраїнський костюмований фестиваль субкультури готів «Crіmean Gothіc Fest». Він проводиться щороку в Сімферополі і триває лише один день. Проте організатори визнають важливість проведення цього фестивалю: він поливаний показати оточуючим, що субкультури — це частина життя суспільства. У програмі «Crіmean Gothіc Fest» виступи музичних і танцювальних груп та дуже багато різноманітних конкурсів.
Фото з сайту www.fіshkі.net.
Учасники міжнародного фестивалю з розвитку культури хіп-хопу в Україні «Breakіdz», який відбувається у Харкові. Чемпіонат засновано 2000 року. Щороку в ньому беруть участь танцюристи брейк-дансу і команди зі всієї України та країн СНД. З 2011-го фестиваль є ще й відбірним туром до чемпіонатів світу: «Chelles Battle Pro» (Шель, Франція) та «Skіll Masters» (Дублін, Ірландія).
Окрім фестивалю «Breakіdz», в Україні у різних містах щороку проводять багато різноманітних чемпіонатів з брейк-дансу.
Фото з сайту www.kcbpromotіon.com.
