Деякі господарі не шкодують отрути на городах, вирощуючи продукцію «на продаж»
У родині Сенченків із села Тишківців, що в Городенківському районі, новий сезон розпочався ще задовго до календарної весни. В хаті на столі в невеликих ящиках біля вікна витягнулися тоненькі паростки перцю, баклажанів. Біля кожного ряду як пам’ятка — паперова тара від насіння. Розсада ранніх сортів помідорів та капусти в пластикових стаканчиках уже висаджена до теплиці. Там зійшли кавуни в касетах, легінарія. Після перенесення рослин у відкритий ґрунт звільнене місце займуть огірки, що вже проклюнулися. У травні зазвичай збирають перший урожай.
Хоча часто нарікають, що на картоплі багато не заробиш, та все ж цій городній культурі щороку відводять чільне місце й Сенченки. Не мають часу, аби возити вирощене на базар, але вистачає й того, що заготівельники її в селі масово скуповують, як і буряки та капусту.
Микола Якимович ще в лютому вибрав насіннєві бульби, розклав на стелажах одним рядом, щоб прогрівалися. Важливо, щоб ростки не перевищували сантиметра. Великі кільця, що витягнулися без світла в підвалі, в землі все одно відмирають. Змонтував ще одну тепличку, куди вже висадив ранню картоплю. Розмножив із десяти бульб, які придбав торік. Він розклав їх на підстилку із сухого гною. Зверху вкрив землею. Коли росточки піднялися, як розсада, господар поділив бульби із зачатками й так висадив.
Добре, що є свій кінь, тож грядку під картоплю чоловік оре восени, тоді ж вносить органіку. Навесні ділянку заволочує. Як тільки можна буде зробити рівці, висадить бульби, вносячи нітроамофоску. Ще раз підживлює рослини під час сапання та підгортання. Буває, що селяни тільки готують площі під картоплю, а в Миколи Якимовича вже цвіте.
Микола Сенченко дотримується думки, що більше користі в боротьбі з хворобами рослин та шкідниками дає протруювання насіння. Взяти хоча б капусту. Її сходи такі малі, що й не помітиш, коли вже знищені хрестоцвітими блішками. Якщо насіння попередньо не оброблене, доводиться по кілька разів обприскувати рослини. Для кожної культури розроблено певні препарати, але радить ретельно дотримуватися зазначеної дози.
— Якось, коли я ще працював агрономом, — пригадує Микола Якимович, — до мене підійшов колега й попросив дати засіб від колорадських жуків. Ну, я і не пожалів, налив півлітра, але зазначив, що на гектар треба всього сто грамів. А він зранку похвалився, що використав усю отруту, жуки падали одразу. Так само нині чимало господарів із засобами захисту рослин поводяться, іноді й свідомо збільшують дозу.
То хибна думка, що колись обходилися без «хімії». Наш колгосп мав свій аеродром, з літаків обробляли дустом поля. Хлорофосу для боротьби з колорадським жуком брали аж по півтора (!) кілограма на гектар...
Знаю одне: зайва отрута боком вилазить. Шкідники звикають до «дози», а людям впливає на нирки, печінку. Деякі господарі як роблять: собі трохи посіяв капусти, а решта, обприскуване без міри, на реалізацію. І не цікавить, що хтось заслабне... Така пішла тенденція: вирощене «для себе» і «на продаж». Є ж якась етика, треба боятися Бога і в полі, а не лише коло церкви. Має бути розуміння, що нині зробиш комусь зле, а завтра собі.
Ефективним методом підвищення врожайності Микола Сенченко вважає сівозміну. Є хвороби, шкідники, притаманні певним рослинам. Тож треба наступного року садити такі, які не бояться тих чи інших захворювань. Бажано дотримуватися і просторової ізоляції, щоби поруч не було грядок рослин, що мають спільні хвороби та вражаються однаковими шкідниками, як-от картопля і баклажани, що їх «полюбляє» колорадський жук.
Господар також радить звернути увагу на якість ґрунту. Приміром, показником закисленого ґрунту може слугувати засилля хвоща на полях — тоді їх вапнують. Але все залежить також від майбутньої культури, бо та сама картопля добре росте на кислих ґрунтах, а квасоля — на лужних. Тож варто цікавитися всіма цими питаннями, щоб мати зиск від своєї праці та вирощувати якісну продукцію.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
