Тюрма для братів наших менших

Ніде правди діти: обурення екологів багато в чому зрозуміле. Зоокуточок займає лише невеличкий клаптик території біля води, і на тому клаптику тулиться аж 34 особини звірів та птахів, не рахуючи «підсобного господарства» у вигляді свиноферми із 12 в’єтнамськими свинями та невідомою кількістю кіз, які вільно розгулюють біля огорожі, випрошуючи у відвідувачів частування. Ще донедавна всім більш-менш вистачало простору, та цьогоріч у вовків та бурих ведмедів стався справжнісінький спалах розмноження. І замість двох сіроманців тепер аж вісім, а замість трьох клишоногих — п’ять. А вольєри, між тим, не гумові — не розтяглися. Та й бюджетних коштів на утримання зоокуточка не додалося.

Вовчі та ведмежі родини тримають навіть не у вольєрах, а в тісних клітках за гратами, наче тяжких злочинців. І повірте: п’ятеро молодих вовків в одній клітці і ще троє в другій, які, мов навіжені, крутяться по колу та відчайдушно скавчать, — видовище не для тих, хто має у серці бодай краплину співчуття до братів наших менших. Нерви не витримують, а ще ж до зоокуточка херсонці й дітей водять, бо більше їм побачити диких тварин ніде, за винятком хіба телевізора чи малюнків у книжках.

«Слава» про те, яким тортурам піддають у Херсоні тварин на сумнівну втіху публіці, вже прокотилася всією планетою. І це не журналістське перебільшення заради красного слівця. З протилежного боку матінки-Землі, тобто аж із Південно-Аафриканської Республіки, прибув волонтер Лайонел де Ланж, котрий спільно з херсонськими захисниками тварин узяв мешканців «острова звірів» під свою опіку. Їхнім коштом тут почали будувати вольєри для розселення хижаків, купують їм харчі та лікують.

— Розчулює, що у далекій ПАР небайдужі люди зібрали сорок тисяч доларів для того, щоб мешканці нашого зоокуточка жили трохи краще. Придбали для них ліки, зробили промивання від глистів, щодня на 400—500 гривень купуємо «приварок» до бюджетного харчу. Ведмеді виявилися надзвичайно ласі до свіжих помідорів та огірків — у сезон по півцентнера овочів на день їм купували. Мавпочка Джонні також не від того, щоб посмакувати томатами чи сосисками, а от така звична мавпяча їжа, як банани, їй чогось не до вподоби — певно, не так часто доводилося ними насолоджуватися, — розповіла «Голосу України» голова херсонської організації захисників тварин Ангеліна Рибченко.

Звісно, волонтери багато в чому допомогли вдихнути нове життя в занехаяний «острів звірів». Та вони не в змозі вирішити основне питання: куди подіти надлишок великих тварин, чиє утримання висить на бюджеті важким тягарем. Дізнавшись про перенаселені клітки, свій вихід запропонував директор сафарі-парку на Арабатській стрілці О. Гетта. Олексій Сергійович хоче прийняти гідропарківських бурих ведмедів до себе, збудувавши їм не мініатюрні вольєри, а справжні «садиби» площею в півтори сотні квадратних метрів, із басейнами, гірками та колодами, незгірш як у відомому реабілітаційному центрі для клишоногих в НПП «Синевир» на Закарпатті. Та директор поїхав з Херсона розчарованим: керівництво органу місцевого самоврядування пропонує обговорювати пропозицію із посадовцями КП «Гарантія», у «Гарантії» кивають на керівництво міста — мовляв, ведмеді є комунальною власністю, і розпоряджатися ними може тільки міськрада. Отож, поки люди вирішують долю тварин, ті страждають у тюремних умовах.

Я б не взявся стверджувати, що чиновники з оновленої нещодавно Херсонської міськради є такими вже затятими ненависниками фауни. Схоже, і вони, і їх попередники просто до пуття не відали, що з тим зоокуточком робити і для чого він узагалі потрібен. Жодної просвітницької роботи тут не ведеться — з кліток позникали навіть написи з поясненнями, яких саме тварин чи птахів тут утримують і звідки вони походять. Колекцію багато років оновлювали стихійно: якусь звірину приносили мисливці чи дачники, щось вимінювали чи купували, коли пропонували дешево. В результаті міський «острів звірів» перетворився на хаотичне скупчення тварин — хоч штабелями їх вкладай. За розписом Державної екологічної інспекції області, тут утримують по одній мавпі, фазану, лисиці, лебедю (їм у праві створювати пари та розмножуватися чомусь відмовили). Зате є аж дев’ять павичів, вісім уже згаданих вовків та п’ять бурих ведмедів!

Бідність зібрання зоокуточка ще можна було б зрозуміти, якби тварин для нього треба було везти за тридесять земель. Так ні ж! Природний світ Херсонщини надзвичайно багатий: ведмеді тут не водяться, зате є лані, олені, муфлони, дикі кабани, незліченна кількість птаства. Про поповнення колекції можна домовлятися із місцевими заказниками та мисливськими господарствами, яких в області десятки. Зустрів у зоокуточку пенсіонера Валерія Дяченка: прийшов ведмедиків підгодувати залишками домашнього меню. Кидаючи через решітку шматочки печива, моркви та буряку, Валерій Олександрович принагідно згадує:

— Раніше на «острові звірів» можна було й оленів з ланями побачити, а десятки білих лебедів та качок навіть гніздилися на озерці поруч. Було, й дикі птахи до них прибивалися — в зоокуточку їм жилося краще й ситніше, ніж на волі. Нині те озерце позаростало комишем, і плаває по ньому єдиний лебідь, як сирота. Сором тим, хто так господарює у Гідропарку, і шкода дітей, котрі обділені можливістю побачити красу й різноманітність української природи зблизька.

У Херсонській міськраді погоджуються — зоокуточок у тому вигляді, яким він є нині, це неподобство. Із ним щось треба робити, але відповідь на питання, що саме, тут знайти не можуть. Бо спеціалістів з-поміж комунальників немає, а на послуги кваліфікованих консультантів грошей у бюджеті катма.