Доки історики сперечаються про те, де саме відбувалася битва князя Ігоря з половцями, описана в «Слові о полку Ігоревім», жителі села Новокраснянка Кремінського району на Луганщині впевнено стверджують: це було тут!
Новокраснянка — село унікальне. Предки нинішніх жителів — донські козаки. Вони прийшли на річку Мечетну на початку XVІІ століття. Заснували станицю й жили вільно. Але після повстання Болотникова царська казна оголосила їх кріпаками і продала воронезькому поміщикові. Той нібито обміняв людей на породистого собаку. Однак не цей факт зробив село відомим. Популярності додала Новокраснянці її причетність до битви половців з військом князя Ігоря.
Як розповідає у своїй книзі письменник Борис Яроцький, у середині ХІХ століття на піщаному березі Мечетної селянин Стариков знайшов давньоруський меч. На ньому були вигравірувані слов’янські літери, припускають, що вони вказували на власника зброї. Якби меч був із заліза або бронзи, на нього, мабуть, не звернули б уваги: вироби з таких металів знаходили тут і раніше. Але в меча була цікава рукоятка зі срібла. Хоча зброя пролежала в землі кілька століть, срібло не окислилося. За переказами меч у селянина викупив акцизний чиновник чи то з Куп’янська, чи то з Харкова. Зацікавило його не срібло — тоді срібну монету кидали жебракам як милостиню. На рукоятці був вигравіруваний хижак, що у тутешніх місцях не водився. А це — вже дивина.
Узагалі в районі Новокраснянки і Кремінної стародавніх виробів із бронзи й срібла знаходили багато й у різні часи. Одні належали половцям, інші русичам — це вже встановлено. Знайдені на невеликій території сотні наконечників стріл, кілька мечів і багато предметів кінської збруї давньоруського й половецького походження наводять на думку, що велика битва князя Ігоря могла відбутися між річкою Червоною та Мечетною. Остання протікає уздовж Новокраснянки. Сьогодні річкою назвати її вже не можна — так, майже висохлий струмок. Та й знаменитих солоних озер між Кремінною і Новокраснянкою, які запам’ятала історія, нині вже немає, хоча старожили їх пам’ятають. Можливо, до одного з озер і були відтиснуті воїни князя Ігоря в найбільш драматичний момент битви, коли самого князя піймав половецький волосяний аркан? На жаль, точні координати поля битви з роками було загублено.
Свою гіпотезу про місце битви князя Ігоря з половцями висловив український письменник Василь Шевчук. У романі-дослідженні «Велесич» він пише, що це відбулося саме в Новокраснянці. Шевчук вирахував на карті ймовірне місце бою й поставив питання: якщо був меч, значить, мають бути й піхви? Розкопки підтвердили версію автора. Тут, поблизу Новокраснянки, було знайдено й піхви, які після вивчення було визнано необхідним доповненням меча Ігоря. Ці дві знахідки сьогодні перебувають у Харківському історичному музеї.
— Я зібрав чимало матеріалів, у яких історики і краєзнавці описують можливе місце битви Ігоря з половцями, — розповідає голова Новокраснянської сільради Олександр Чистоклітов. — Які б версії не висувалися, але дослідники згодні з тим, що битва могла відбутися й під Новокраснянкою. Це нині у нас усе лісами засаджено, а дуже давно тут були озера. Крім того, на території сільради багато курганів. У них є поховання давньоруських воїнів.
Доки фахівці шукають додаткові підтвердження, жителі Новокраснянки взяли на себе сміливість продемонструвати свою причетність до історичного факту. Наприкінці травня сільрада планує провести фестиваль, на який запросить істориків, краєзнавців, археологів та інших фахівців, які вивчають знаменитий бій. Нехай побачать край на власні очі, поділяться інформацією, послухають старожилів і легенди, які дійшли до наших днів.
Луганськ.
ТИМ ЧАСОМ
Технологічна схема меча, знайденого у Новокраснянці, майже у всьому збігається з описом мечів русів, який наводить хорезмієць Біруні в мінералогічному трактаті 1046 року: «Руси виготовляють свої мечі із шапуркану, а доли посередині з наромхану, щоб додати їм міцності при ударі, запобігти їх крихкості» («шапуркан» — швидше за все, сирцева сталь-уклад, а «наромхан» — кричне залізо. — Авт.). На можливість використання для сталевої смуги краснянського меча сирцевої сталі-укладу вказують виявлені в окремих місцях сталі світлі смужки швів зварення, що характерно саме для укладу. Отже, результати металографічних досліджень дають змогу стверджувати, що меч із Новокраснянки викували давньоруські зброярі-професіонали, які гарно знали технічні вимоги до мечів і володіли найбільш раціональними для свого часу методами виготовлення клинків.
