Уже протягом 14 років Марія та Атілла Ілошваї опікуються знедоленими дітьми у будинку сімейного типу. Нещодавно до великої родини, що мешкає у Береговому, навідалися заступник керівника області Михайло Попович та начальник служби у справах дітей Світлана Якімеліна.
Прийшли не з порожніми руками. Маленькому вихованцеві Івану подарували  велосипед.
Сім’я, де троє рідних дітей, одного хлопчика всиновила, а ще семеро виховує. Один із них — Степан — уже повнолітній. За законом дитина в будинку сімейного типу перебуває до 18 років, або ж до 23—24, якщо навчається. Степан — інвалід з дитинства. Зараз він мав би перейти до інтернатного закладу.
— Ми його виховували змалечку, — розповідає батько Аттілла Ілошвай. — Він звик до сім’ї, до турботи. Як його віддати до інтернату? Якби міг сам себе забезпечити чи одружився, то інша справа — ми були б упевнені в його майбутньому.
З повноліттям державне забезпечення припиняється. Зараз Степан отримуватиме лише пенсію як інвалід.
Факт
На Закарпатті у будинках сімейного типу  виховуються 244 дитини. Ще 104 живуть у прийомних сім’ях. Серед вихованців ДБСТ — 19 інвалідів.
— Дитині, яка все життя була у колі сім’ї, у 18-річному віці важко адаптуватися до інтернатного закладу, хоч би який хороший він був. Тож ми зі свого боку посприяємо, щоб юнак міг залишатися у родині. Адже зараз наше завдання — скорочення кількості дітей, що перебувають в інтернатних закладах. Натомість дедалі більше дітей-сиріт мають виховуватися у закладах сімейного типу, — зазначив Михайло Попович.
— Вихованцям будинків сімейного типу намагаємося надавати житло, знайти роботу. Допомагають і благодійні організації, які виділяють приміщення під помешкання. Є випадки, коли самі родини зводять будинки для своїх вихованців, накопичуючи протягом років кошти з державної допомоги. Варта уваги побудова соціальних гуртожитків. Наразі такий заклад на 20 місць функціонує у райцентрі Перечин, — розповіла Світлана Якімеліна.
Ужгород.