У селі Самостріли, що в Корецькому районі на Рівненщині, в тутешньому храмі парафіяни вшанували світлу пам’ять свого земляка Володимира Липського — українського вченого-флориста, ботаніка-географа, неперевершеного знавця гербарної справи і ботанічних садів, який народився 150 років тому.

Саме у Самострілах, у Свято-Покровській церкві, 11 березня 1863 року хрестили Володимира Липського. Цей храм став для нього своєрідною духовною домівкою, адже батько Володимира отець Іполит був настоятелем церкви, священицький сан мали його дід і прадід. І йому пророчили духовну місію. Але юнак несподівано віддав перевагу природничим наукам: і в гімназії, і в Київському університеті святого Володимира, і працюючи у Київській губернії після університетського навчання.

У 1889 році доля закинула молодого ученого на Кавказ, де його полонила тамтешня природа. Володимир Липський пройшов пішки близько 10 тисяч верст. Потім написав книгу «Флора Кавказу» — на ній і понині базується природнича наука Кавказького регіону.

Не лише Україною та Кавказом обмежувалася діяльність ученого. Він — один із небагатьох дослідників, що побували на всіх континентах земної кулі. А ще — майже чверть століття віддав Петербурзькому ботанічному саду, де чи не найповніше розкрився його талант флориста-систематика. Зокрема, Липському належить повна характеристика рослин ботанічного саду, за його авторством вийшов путівник для відвідувачів.

Цей досвід став у пригоді, коли він переїхав до Києва й долучився до створення Української академії наук, до проекту ботанічного саду на схилах Дніпра. Нинішній ботанічний сад АН України побудовано саме за планом Липського.

У 1919 році В. Липського обрали дійсним членом Української академії наук, затим — і президентом.

Його називали найскромнішим президентом Академії наук — нарівні з іншими рубав дрова, варив для співробітників їжу, ходив у непоказному одязі, а дачу, видану йому «за чином», подарував Одеському ботанічному саду, до діяльності якого теж був причетний.

Мав незалежні погляди, принципово обстоював справедливість. І все ж виявився безсилим у боротьбі з радянською бюрократією. У 1933 році Володимир Іполитович подав у відставку, не бажаючи підтримувати «ідеї» Трохима Лисенка.

Помер видатний учений 1937 року в Одесі. Через двадцять років надгробок над його могилою, поставлений дітьми, було знищено. Могила згодом загубилася. Лише у відродженій Україні ім’я Липського знову вознеслося до своєї величі.

Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.

Колаж автора.

Учений-ботанік Володимир Липський свій перший гербарій створив із квітів, що росли довкола рідної йому самострільської церкви.