Ансамбль «Берегиня» із села Варковичі Дубенського району отримав звання народного — за збереження давніх традицій. Тут усі десять виконавиць поважного віку — аж до 73 років.
Основа репертуару колективу — давні призабуті пісні та обряди, котрим сільські аматорки дають нове дихання. Серед раритетів є навіть мотив, автором якого вважають гетьмана Івана Мазепу.
Зародження колективу пов’язують з його керівником Галиною Квіткою.
— Пісня неодмінно повинна проникати в душу, — вважає Галина Миколаївна, — отак, як слова сповіді або піснеспів із церковного криласу. Про крилас говорю недарма, бо саме з нього почалася «Берегиня». Адже наші берегині співали і далі співають у сільському храмі. Водночас виникла ідея спробувати разом виконати козацькі, стрілецькі, повстанські пісні. Але не ті, що у всіх на слуху, а ті, яких ще, може, ніхто не чув, або ті, що припали пилом забуття. Пройшлися по наших близьких-знайомих, людях старшого віку. Просили пригадати з дитинства чи юності те, що колись було популярним. Я також пошукала в домашньому архіві, знайшла записи старовинних пісень, згадала колишні мотиви. Мені у цьому пощастило, бо свекор та свекруха були просто неперевершеними виконавцями народних творів. Михайло Васильович мав унікальний баритон, Наталя Григорівна — сопрано. А пісень вони знали силу-силенну. Шкодую, що свого часу не записала їх усі. І все ж якась частина збереглася і прислужилася для репертуару.
Вперше на світську сцену «Берегиня» вийшла тринадцять років тому. Відтоді у репертуарі колективу з’явилося понад 200 пісень та обрядів, чимало з яких стали справжнім мистецьким відкриттям. Часто й слухачі пропонують свої варіанти.
— Ми взяли до репертуару пісню «Ой горе тій чайці», автор якої — гетьман України Іван Мазепа, — продовжує Галина Квітка. — Маємо також давню версію «Боже, єдиний, великий, нам Україну храни». Ще за Польщі, у 1930-ті роки, її співав мій дядько Іларій Семенюк, за це жандарми запроторили його за ґрати.
Керівник «Берегині» Галина Квітка теж пише пісні. Одна з них, «Біля мого села пролітають лелеки» — пісенна візитівка Варковичів. А ось обрядовими слугують різноманітні дійства, відтворені «Берегинею» на основі місцевих традицій. Тут і веснянки, і підготовка до весілля, і випікання хліба. На кожен обряд у жінок — автентичний одяг.
— Колись у нашому селі боронь Боже було жінці прийти у церкву без фартуха, — пригадує засновниця «Берегині», — це вважалося непристойністю. Вишиті фартухи були різні: на свято — на світлій основі; у піст — на темній. До кухні фартух був переважно сірий. І до вечорниць інший, і до гостин. Цю давню моду на фартухи ми відновили у своєму колективі. А шиємо-вишиваємо їх самі.
На відміну від професійних колективів, «Берегиня» не часто гастролює. Але в її арсеналі уже сотні зустрічей із шанувальниками народних традицій. Завдяки одній із телепередач про неї дізналася вся Україна. У гурті, крім Галини Квітки, — Меланія Єфімчук, Марія Джус, Марія Козачук, Ніна Мельничук, Людмила Кузьмич, Надія Мельничук, Марія Ліпінська, Євгенія Омельчук, Наталія Омелянюк.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.
Керівник і душа «Берегині» Галина Квітка залучає до відродження традицій також сільську молодь, як от під час веснянкового обряду.
