Інтерв’ю із Сергієм Ківаловим, головою Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя, членом Вищої ради юстиції, членом Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія).
— Сергію Васильовичу, Ви, як представник України у Венеціанській комісії, могли б розповісти про основні цілі діяльності Комісії? Тому що в пресі про цю Комісію пишуть чимало, а ясно ніхто не знає, навіщо Україні потрібно співпрацювати з нею, й що, власне, воно нам дає...
— Із задоволенням відповім на це запитання. Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) — це унікальний орган Ради Європи. Була заснована 1990 року, й от уже понад 20 років Венеціанська комісія грає провідну роль у прийнятті країнами своїх конституцій, які відповідають стандартам європейського конституційного спадку. Саме Венкомісія робить експертизу законопроектів і дає висновок із глибоким аналізом кожної статті на предмет відповідності кращим європейським стандартам.
Основною метою діяльності Комісії є підтримка й поширення в Раді Європи трьох основних європейських цінностей — демократії, прав людини та верховенства права. Ці цінності мають бути першорядними для кожної держави. Усе законодавство, у тому числі й конституції держав, повинні бути підпорядковані цим європейським цінностям. Основна робота Комісії зосереджена за трьома напрямами: надання конституційної допомоги, законодавство, що регламентує питання здійснення правосуддя, й виборче законодавство. Для досягнення своїх цілей Венеціанська комісія розглядає проекти нових конституцій і законів на предмет відповідності їх стандартам Ради Європи, готує висновки з конституційних питань конкретної держави. А саме: питання, пов’язані з федералізмом, правами людини, виборчим законодавством, правами національних меншин. Також Комісія займається питаннями, пов’язаними з розвитком конституційного правосуддя, визначенням загальних виборчих стандартів, підготовкою досліджень і публікацій з конституційних питань, які цікаві й необхідні для всіх країн.
— Так, як бачимо, роботи у Венеціанської комісії предосить. А хто є членами Венеціанської комісії? Який порядок їх призначення?
— Сьогодні Комісія налічує 58 держав-членів, 47 з яких — держави-члени Ради Європи. Також є асоційовані члени і країни-спостерігачі. Крім того, офіційно анонсовано рішення уряду США про ініціативу приєднання до Венеціанської комісії як повноправного члена з 15 квітня 2013 року. Чи не визнання це авторитету цього транснаціонального європейського органу?
Я нагадаю, що 13 лютого 2013 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив рішення про запрошення США як повноправного члена Венеціанської комісії.
Тепер відома дата офіційного вступу США в комісію. Я це розцінюю як позитивне явище. Мені здається, що досвід американських експертів буде корисним у роботі Комісії. Думаю, таке співробітництво буде обопільно корисним.
Із приводу порядку призначення. Після прийняття держави у Венеціанську комісію, керівництво цієї держави призначає члена й заступника члена Комісії — незалежних експертів, які одержали міжнародну популярність завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або зважаючи на їх внесок у зміцнення права та політичних наук.
Членами Комісії можуть бути судді, парламентарії, представники уряду, наукові співробітники.
Головне, що поєднує всіх членів Венеціанської комісії, — це те, що незалежно від посади, яку вони обіймають у рідній країні, у Комісії члени працюють від свого імені, є незалежними й не залежать від жодних інструкцій.
— Скажіть, Сергію Васильовичу, Ви входите до складу Венеціанської комісії як глава парламентського Комітету з питань верховенства права та правосуддя? Чи як член Вищої ради юстиції?
— Ні. Я входжу до складу Комісії, насамперед як юрист, як доктор юридичних наук, як академік Національної академії педагогічних наук і академік Національної академії правових наук України, як президент Національного університету «Одеська юридична академія».
Хочу зазначити, що моя наукова діяльність почалася задовго до політичної. І я цим пишаюся.
1986 року я захистив кандидатську дисертацію. В 1996 році мені було присвоєно науковий ступінь юридичних наук, 1997 року я став професором.
І тільки 1998 року я був уперше обраний народним депутатом України.
Я дуже радий, що я пов’язав своє життя з наукою. Мені це приносить величезне задоволення. Наука — це справді саме те заняття, в яке хочеться вкладати душу.
Мені в житті дуже пощастило, бо сфери моєї діяльності доповнюють одна одну. З одного боку, теорія. Будь вона найпрекрасніша, без практики їй ніколи не стати ідеальною. З іншого — політичні процеси і реформи, які відбуваються в Україні, вимагають їх глибокого розуміння. Тобто без теорії — нікуди!
У роботі Венеціанської комісія я забуваю про політику й займаюся суто юридичними питаннями разом з іншими міжнародними юристами.
— Але ж Венеціанська комісія найчастіше займається гострими політичними питаннями. Я маю на увазі останній висновок Комісії про розмежування політичної та кримінальної відповідальності?
— Ви не праві. Венеціанська комісія — не політичний орган. Її робота носить суто професійний характер.
Із приводу питання про розмежування відповідальності, повторюся. Справді, на 94-й, березневій сесії Венеціанська комісія, серед інших, розглядала це питання з точки зору порівняльного конституційного права.
Її висновок треба сприймати як результат своєрідного дослідження, проведеного професійними юристами з різних країн. Прямого стосунку до конкретних персоналій чи конкретних країн цей документ не має.
З наукової точки зору — думка Венеціанської комісії з даного питання справді має величезне значення. Адже так широко й ґрунтовно це питання розглядалося вперше. Порівняльний аналіз показав, що існує велика кількість процесуальних і матеріальних норм, що регламентують питання кримінальної відповідальності міністрів уряду. При цьому Венеціанська комісія наголосила, що навіть у разі визначення загальних принципів розмежування політичної і кримінальної відповідальності, окремі справи однаково залишаться спірними й суперечливими — тому, кожна конкретна справа має бути оцінена, виходячи з її істотних особливостей.
Більше того, один з висновків Комісії полягав у тому, що, я процитую Резолюцію, — «міністри уряду не повинні бути звільнені від законного покарання, якщо тільки це не охоплюється чітко певними й обмеженими правилами про імунітет. Міністр, який вчинив кримінальний злочин, повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Можливо, проблемою в деяких державах є не те, що міністри уряду притягуються до кримінальної відповідальності дуже часто, а, навпаки, — що це дуже складно притягнути їх до відповідальності в такий спосіб».
Підсумувавши, прагну порадити ЗМІ, готуючи серйозні матеріали, звертатися до першоджерел, до документів. Тим більше, що зробити це надзвичайно просто: всі рішення Комісії є на її офіційному сайті у відкритому доступі. Тоді не буде перекрученої інформації, різночитань і політичних спекуляцій.
— Сергію Васильовичу, розкажіть, а що саме для України було зроблено Комісією?
— Ну, почнемо з того, що Венеціанська комісія працювала над чинною редакцією Конституції України. Уже тоді Комісія допомагала Україні в цьому питанні. Дуже багато експертиз було проведено Комісією відносно українських проектів законів про судоустрій, прокуратуру, мовну політику, устрій виконавчих органів влади, виборче законодавство й інших.
Іноді висновки Комісії відразу виконувалися — і норми, які підпадали під її конструктивну критику, змінювалися відразу. І законодавство, таким чином, ставало досконалішим. Іноді її рекомендації ставали своєрідним орієнтиром для перспективної зміни чинного законодавства.
Але в будь-якому разі її діяльність не залишалася для країни непоміченою.
— Скажіть, а які відносини між Венеціанською комісією та Парламентською асамблеєю Ради Європи? Вони не конкурують між собою?
— Ні, що ви. Я б навіть сказав, що ці органи перебувають у процесі постійної взаємодопомоги.
Буквально днями в мене була офіційна зустріч із Президентом Парламентської асамблеї Ради Європи Жан-Клодом Міньйоном, який відзивався про Венеціанську комісію як про одну з найважливіших і авторитетних структур усієї Ради Європи. Він також відзначив, що авторитет Венеціанської комісії зростає останнім часом в основному завдяки тому, що робота Комісії побудована таким чином, що там працюють переважно юристи-учені й практики, а політика в цій структурі зведена до мінімуму. Пан Міньйон також зазначив, що експертні висновки, які дає Венеціанська комісія, завжди дуже високої якості. І з думкою цієї Комісії в Європі рахуються.
Я думаю, що багато в чому авторитетом цього органу ми зобов’язані його Голові — Джанні Букіккіо. Пан Букіккіо, видний європейський діяч, дійсно справжній професіонал, який задає правильний тон роботі Венеціанської комісії.
Знаєте, відкрию таємницю. Практично всі висновки Комісії ухвалюються одноголосно. Це свідчить про високий рівень організації роботи і якість висновків Комісії.
Мені б дуже хотілося, щоб робота нашого парламенту і його депутатів хоч трохи була схожою на роботу Венеціанської комісії.
Інтерв’ю взяла Лора ЛЕПСЬКА.
Фото прес-служби Сергія Ківалова.
Сергій Ківалов (у центрі) на засіданні Венеціанської комісії.
