Одні — на приколі, інші — на контролі

Як ми вже писали під цією рубрикою, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі ухвалила рішення про запровадження спеціальних мит на імпорт бензинових автомобілів: у розмірі 6,46 відсотка — з об’ємом двигуна понад 1000 куб. см, але не більш як 1500 куб. см і 12,95 відсотка -з об’ємом двигуна понад 1500 куб. см, але не більш як 2200 куб. см.

Із усіх боків — суперечливе рішення, оскільки, по-перше, воно стосується наслідків розслідування доволі давнього періоду — 2008—2010 років.

По-друге, зрозуміло, що потягне за собою подорожчання найходовіших марок автомобілів, якими послуговується населення із середнім рівнем доходів. Якщо на око — то на 10 відсотків, але найпопулярніші іномарки зростуть у ціні на 9—16 відсотків. 

По-третє, зауваження Прем’єр-міністра про те, що буцімто в такий спосіб уряд збирається підтримувати вітчизняного виробника, на мою думку, звучить як бажання наступити на граблі. Чотири роки тому держава вже обмежувала імпорт надбавкою до ввізного мита, але це не надихнуло автовиробників створити автомобіль українського виробництва. Якщо згадувати ще далі, то взагалі наші автовиробники починали свій бізнес, дякуючи податковим преференціям.

По-четверте, спецмита можуть розв’язати черговий автомобільний конфлікт з Росією, де розташовано чимало автозаводів світових брендів.

Нарешті, по-п’яте — і найголовніше: протекціонізм щодо власного виробництва на міжнародному ринку не заборонений. Тільки умови СОТ залишають країнам, які потерпають від нього, застосовувати також протекціоністські заходи. І вони можуть стосуватися українського металу, продукції хімічного виробництва, сільського господарства. Може статися так, що державна підтримка автовиробника вилізе боком решті виробників країни.

Принаймні відкласти реалізацію рішення про запровадження спецмита (з 15 квітня ц. р.) Україну вже закликали представництва США, ЄС та Японії. Підсумую: запровадження спецмита лише почасти обумовлюється «інтересами вітчизняних автовиробників», а головно — з прагненням покращити стан державних фінансів.

Тим само переймається і Міндоходів і зборів. Нагадаю, у березні ця державна структура остаточно визначилася зі своїм правовим статусом, чим посилила загальну тенденцію до концентрації контрольних і фіскальних функцій на рівні центральних органів виконавчої влади. Міністерство об’єднало функції Державної податкової служби та митниці в частині адміністрування податків і зборів.

На жаль, тенденція не виходить за рамки ручного управління економічними процесами, а подеколи суперечить нормам цивілізованого підприємництва. Як це на практиці, проаналізувала Рахункова палата.

На розбудову аеропорту «Бориспіль» упродовж 2009—2012 років фінансування виділяли з бюджету, ігноруючи прогнозні показники авіаційних перевезень. А в підсумку, констатує Рахункова палата, неефективно і протиправно витратили 3,7 мільярда гривень платників податків. Тож збирати податки — ще півділа, треба навчитися їх ефективно використовувати.

Березень мене переконав остаточно: не ресурси вирішують усе, а вміння ними керувати вправно, чесно, спільно з громадою. Якщо одні опиняться на приколі, а інші — на контролі, то нікому буде сніг прибирати. Під завісу місяця екологи, як гоголівський Городничий, довели до нашого відома найнеприємнішу звістку: у першій декаді квітня через різке потепління на країну очікує повінь. Німа пауза охопила Житомирську, Закарпатську, Тернопільську, Хмельницьку області, де, чого гріха таїти, не готові протистояти цій напасті. В столиці добряче потрусили керівні кадри, які не виправдали довір’я в момент господарювання снігової стихії, і увійшли в ступор з огляду про забиті каналізаційні та водозливні стоки. І тут згадали, що в когось з чиновників є карта проблематичних ділянок каналізаційної мереж, треба тільки відшукати... Асоціації з гоголівським «Ревізором» плавно перетікали в «Записки божевільного»...

Підсумую. Доки влада і громада (в особі всіх громад) протистоятимуть проблемам порізно, доти вони виникатимуть перманентно, загрожуючи природними чи штучними катаклізмами. Чи то у вигляді снігової завірюхи, чи то у вигляді податкової посухи в місцевих бюджетах.

Кілька днів негоди виявилися значно переконливіші за презентацію урядової програми з активізації економіки на 2013—2014 роки, від якої відверто повіяло минулим. Цифрова повінь від уряду навряд чи сховає від місії МВФ протекціоністський характер деяких галузевих пільг, однак це не так вже й важливо. Відновленню кредитування нашої економіки сьогодні сприяє ситуація на міжнародному ринку запозичень, про що свідчить вдале дорозміщення Україною євробондів у лютому.

Це одна з вагомих причин, чому за підсумками другого місяця року країна мала максимальний за два останні роки профіцит платіжного балансу — 1,3 мільярда доларів. Друга причина — експорт продуктів харчування невдовзі вже зрівняється за обсягом виручки з металургією, хоча торговельний баланс ще лишається негативним. Третя — скорочення закупівель природного газу сягнуло 36 відсотків. Тут, як то кажуть, природа нам посприяла — лютий виявився відносно теплий. Поза сумнівом, МВФ належно це оцінить, адже завдяки заощадженим ресурсам уряд погасив перед ним майже один мільярд доларів США боргу.

Підсумую: платіжний баланс буде позитивний, доки Україну кредитують на зовнішніх ринках. Поза тим попит на метал на міжнародних ринках поступово відновлюється, а експортні перспективи АПК вселяють неабиякий оптимізм. Відкритим питанням лишається готовність банківської сфери підтримати ініціативи уряду з активізації економіки. Але, я вважаю, про це ми почуємо вже у квітні.