Щороку лише близько 30 відсотків спадкоємців отримують свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Решта 70 відсотків — отримують право на спадщину за законом, про це повідомив міністр юстиції Олександр Лавринович. Схожа статистика фіксувалася і в попередні роки.
Майже не є популярною в українців така форма заповітів, як заповіт подружжя. Наприклад, у 2012 році було укладено лише 191 такий договір. При цьому майже 10 тисяч осіб були змушені звернутися до нотаріуса для отримання права власності на частку в спільному майні подружжя після смерті одного з них.
Ще одна новація Цивільного кодексу — секретний заповіт (це коли до смерті заповідача ніхто не знає, яка його воля) — залишилася поза увагою співвітчизників. У 2012 році було укладено лише 45 таких заповітів, а в 2011 році навіть менше — 23.
Майже не реалізується і таке право, як призначення виконавця заповіту. Наприклад, у 2012 році було призначено 5 виконавців заповіту, в 2011-му — 21.
Як свідчать щорічні статистичні звіти про роботу нотаріусів, які проаналізувало Міністерство юстиції, українці не надто часто вдаються і до перерозподілу черговості отримання права на спадкування або заміну часток у спадщині.
Наприклад, протягом 2012 року 53 особи зверталося до нотаріуса з метою зміни черговості одержання прав на спадкування, 383 особи — з метою зміни часток у спадщині. Фактично, кількість таких випадків у сукупності становить менше піввідсотка від кількості заповітів, що посвідчуються щороку.
Вл. інф.
ДОВІДКОВО
Виконавець заповіту — це фізична або юридична особа, яка стежить за додержанням розпоряджень, що містяться у заповіті, і виступає гарантом здійснення волі спадкодавців, наприклад, у випадку, якщо спадкоємець своєчасно не дізнався про відкриття спадщини. Крім того, виконавець заповіту до появи спадкоємця виконує дії щодо охорони спадщини.
ДОВІДКОВО
Заповіт подружжя складається щодо майна, яке належить йому за правом спільної сумісної власності. В разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив.
