12 березня 2013 року Кабінет Міністрів подав до парламенту законопроект №2515 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення». Проект запроваджує індикативні (звичайні) ціни для боротьби проти маніпуляцій з цінами під час  зовнішніх операцій зі своїми «дружніми» фірмами.

Навіть у Росії аналогічний закон діє вже понад рік, і те, що в Україні все ще немає бодай імітації боротьби з олігархами, вже почало мати вигляд надто непристойний.

Щодо Росії, то про «щирість» намірів її влади справді боротися із втечею капіталів свідчить обговорення Путіним можливості заплатити Кіпру мільярди євро, щоб там не конфісковували частку банківських депозитів російських олігархів і щоб Європейський Союз не зміг покласти край статусу Кіпру як притулку тіньових капіталів. Ті кошти, що Кіпр планує отримати від одноразової акції вилучення частки депозитів іноземців, могли бути сплачені з російського бюджету, і тільки страх перед внутрішнім і зовнішнім обуренням утримав Путіна від того щоб захищати своїх олігархів настільки відверто.

Україна ж, як завжди, лише мавпує, і то з великою затримкою. Галасливо підкреслюється, що законопроект розроблено на основі кращого світового досвіду. Проте замовчується, що проблема маніпуляцій з цінами є лише невеличкою деталлю глобальної всеосяжної стратегії проти відмивання грошей, де серед основних завдань, окрім запобігання новим спробам уникнути оподаткування, залишається завдання розкриття всіх попередніх уникнень без будь-якого терміну давності. 

Саме цього головного завдання — повернути награбоване раніше -наша влада уникає навіть на словах.

І все це за того, що існує Спільний міжнародний центр інформації про Податкові гавані (JІTSІC) та інші міжнародні угоди, які забезпечують оперативний обмін даних і спільні дії проти тіньових схем. Багато країн уклало аналогічні двосторонні договори зі Швейцарією.

До того ж, крім методу податкової перевірки, велика увага приділяється міжнародним фінансовим розслідуванням, у тому числі кримінальним, які можуть ініціююватися за будь-якої підозри. Крім безпосередніх порушників, покаранню підлягають також всілякі «консультаційні» фірми, що сприяють уникненню від оподаткування. Навіть ті випадки, коли «оптимізація» оподаткування відбулася без порушення букви закону, громадськість засуджує порушення духу закону.

Наші податківці і митники відверто визнають, що більш як половина всього експорту оформлюється через посередників, з яких 14 відсотків пов’язано з офшорами. А в галузі металургії на посередників припадає 75 відсотків поставок чорних металів, в експорті зерна — майже 100.

Проте сума до 10 мільярдів доларів, що незаконно виводиться в офшори і країни з пільговим оподаткуванням, все ще вважається недостатньо підозрілою, щоб задіяти всі потужності оперативних міжнародних фінансових розслідувань. Американці притягли до відповідальності зернотрейдера Cargіll за хабарі за відшкодування ПДВ, українці ж у себе під носом ніяких порушень не побачили.

Натомість, наш уряд оголошує панацеєю закон про трансфертне ціноутворення, за яким оборудки будуть розглядатися мало не через рік після їх скоєння. Tерміни розписано так, що аж до президентських виборів 2015 року влада може звітувати про комплексну боротьбу з корупцією без будь-яких реальних антикорупційних дій.

Цей закон набере чинності не раніше середини 2013 року. Першу звітність про «контрольовані операції» за попередній рік підприємства подадуть до 1 травня 2014 року. Потім можна буде подавати запити «підозрілим» підприємствам з терміном відповіді 30 днів. Далі за необхідності може призначатися безпосередня перевірка тривалістю не довше шести місяців з правом подовження ще на шість місяців.

Дивує, що «євроінтеграція» досі не зачепила такої дрібниці, як порядок визначення штрафу за заниження оподаткування. Згідно з найкращим світовим досвідом базою штрафування є НЕДОПЛАЧЕНИЙ податок. В Україні ж базою для визначення штрафу є ВСЯ СУМА ПОДАТКУ, що підлягає сплаті.

Якщо, скажімо, підприємець повинен за-

платити податку на 100 тисяч гривень, а задекларував і заплатив 99, недоплативши 1 тисячу, то в Європі, за ставки штрафу 200 відсотків, сума штрафу становитиме дві тисячі.

А в Україні штраф встановлюється в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, що можна трактувати і як від усієї суми податку у 100 тисяч, тобто штраф становитиме аж 25 тисяч гривень. За такого механізму достатньо знайти недоплату на копійку, щоб оштрафувати на тисячі і натякнути підприємцю, що йому ліпше було б дати хабара.

Отже, законопроект про трансфертне ціноутворення поповнив колекцію законів, що імітують і боротьбу з корупцією, і євроінтеграцію України. Сюди також відноситься, скажімо, те, що податок на житло, всупереч кращому світовому досвіду, стягується в Україні не від вартості житла, а від «голого» квадратного метра, і на радість олігархам їх золоті унітази обкладаються однаково з пошарпаними емальованими раковинами.

Олег ЛЯШКО, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.

Друкується в рахунок квоти Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.