Дебютний вихід на ринок праці: зайнятість із перешкодами

 

— Сьогодні робочих місць поменшало, а вимоги роботодавців зростають. Крім цього, на виробництві впроваджуються нові технології, а навчання відбувається на старій базі. Щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці, молодій людині потрібно обрати затребувану професію, постійно розвиватися й самовдосконалюватися, — вважає Валентина Плачинда, заступник начальника відділу організації та методологічного забезпечення обслуговування громадян, управління організації надання соціальних послуг Державного центру зайнятості.

Кар’єрне просування новачків нагадує естафету з безліччю перешкод, де робота — приз за їх вдале подолання. Мабуть, основним бар’єром на початку трудового шляху українця є запит роботодавців на досвідчених фахівців. На диплом без досвіду мало хто звертає увагу. І хоча новий закон про зайнятість і декларує низку преференцій під час вибору першого робочого місця і набуття виробничого стажу, однак аналітики стверджують: кардинально ситуацію він змінити не в змозі, а деякі норми закону можуть її навіть ускладнити.

— Так, згідно із законом, роботодавець на рік звільняється від виплат єдиного соціального внеску. А це означає, що молодий фахівець у цей період не буде застрахований, і якщо він занедужає або травмується на виробництві, то жодних виплат не одержить. До того ж йому доведеться на рік довше працювати для одержання мінімальної пенсії. Адже трудова книжка сама по собі не має значення. Важливі відрахування працюючого в Пенсійний та інші фонди соцстраху, — коментує ситуацію «Голосу України» Юрій Гаврилечко, експерт Фонду громадської безпеки. Не менш масивною перешкодою на шляху трудової самореалізації, хоч як парадоксально, стає сама освіта молодого здобувача. На жаль, але набір знань, здобутих у стінах обраної альма-матер, найчастіше не підкріплений професійними навичками, відірваний від реальних потреб ринку.

Система вітчизняної освіти не координується системою зайнятості й потребами економіки. Втрачена державна практика працевлаштування молоді. Сьогодні, відучившись на бюджетному місці у вузі й отримавши диплом, юнаки і дівчата не зобов’язані відпрацювати у сфері народного господарства кілька років, як раніше. Виходить, що держава не зацікавлена в трудовому потенціалі.

Експерти стверджують, що тільки постійна самоосвіта і практика допоможуть молодим «вирватися в люди».

За словами президента міжнародної студентської організації Enactus Ukraіne Ярослава Каплана, майбутні дипломовані фахівці чекають від роботодавців можливості кар’єрного зростання, комфортних офісів з безплатною кавою, професійних керівників, у яких можна повчитися, і стартових окладів у розмірі 2—4 тисяч гривень. Зазначимо, що це досить скромні запити.

Утім, навіть їх далеко не завжди може задовольнити база вакансій мережі Державної служби зайнятості, де представлено приблизно чверть пропозицій з мінімальними зарплатами. Та й багато із виставлених на біржу праці робочих місць далекі від сучасних вимог і запитів здобувачів. Може, через це молоді фахівці зазвичай не затримуються на одному робочому місці більш як два-три роки. Заступник директора рекрутингового агентства Personnel Вероніка Бодашко зазначає, що це є національною особливістю нашого ринку праці, не типовою для країн Європи, де співробітники кар’єрно зростають разом з компанією.

Ще одна наша характерна риса — низька географічна мобільність українського персоналу. Якщо в єврозоні здобувач шукає роботу повсюдно і готовий до переїзду туди, де йому запропонують кращі умови, то в Україні такої практики поки що немає. Наші люди прив’язані до малої батьківщини і психологічно не готові до трудової міграції усередині країни. А от вчитися й працювати за кордоном хоче багато хто.