28 березня виповнюється 70 років від дня народження знаного й авторитетного державного, політичного й партійного діяча, народного депутата Верховної Ради України останніх п’яти скликань Валентина Григоровича МАТВЄЄВА (на знімку).

 

Валентин Григорович пройшов славний життєвий шлях. Він народився в простій робочій сім’ї в місті Балаклея на Слобожанщині, і ще в шкільні роки близько сприйняв закличну суть відомого сталінського гасла: «Кадри, що опанували техніку, — вирішують усе!». Закінчивши зі срібною медаллю середню школу, він пішов працювати слюсарем автотранспортного підприємства; наступний запис у його трудовій книжці — інструктор-методист автопідприємства тресту «Харківнафтогазрозвідка».

Після успішного закінчення Харківського автомобільно-дорожнього інституту він виявився компетентним не лише в техніці, але паралельно ще освоїв й іншу вічну й завжди актуальну сталінську істину: «Кадри вирішують усе!». Це особливо чітко виявилося в період його комсомольської юності, коли він послідовно займав такі посади, як інструктор, завідувач організаційного відділу, перший секретар Балаклейського райкому ЛКСМУ Харківської області.

Цікава й конкретна робота з молоддю, з людьми стала його справжнім життєвим покликанням і вона приносить гарні результати. Зрозуміло, люди одразу помітили високу професійну культуру й організаторські здібності, непохитну волю й цілеспрямованість молодого комуніста, котрий вступив у партію в 1966 році й був твердо переконаний у правоті своїх ідей.

Валентина Матвєєва обирають делегатом комсомольського з’їзду, членом ЦК комсомолу України, призначають директором Запорізької міжобласної комсомольської школи. За короткий час він зумів перетворити цю «кузню комсомольських кадрів» на одну із кращих у Радянському Союзі, активно ділився зі слухачами своїми набутими знаннями й багатим практичним досвідом. Саме в цей період ми з ним познайомилися й відтоді ось уже майже 40 років підтримуємо дружні контакти.

Із 1977 року він на радянській роботі — секретар виконкому Заводської районної ради депутатів трудящих міста Запоріжжя. Образно кажучи, згадує Валентин Григорович, «секретар виконкому — це фактично начальник штабу». Йому доводилося займатися координацією діяльності депутатського корпусу, виробничими й громадськими справами.

Адже на території району розміщувалися такі велетні вітчизняної індустрії, як «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь», ДніпроГЕС, Запорізький титаномагнієвий комбінат, феро-

сплавний, вогнетривкий та інші підприємства. Час був напружений, але водночас і прекрасний. Працівники чітко уявляли, заради чого вони працюють, вірили у своє щасливе завтра, в майбутнє своїх дітей та онуків.

Валентина Матвєєва, котрий пройшов сувору перевірку на особисту відповідальність, довів свою здатність керувати й отримав високу довіру трудових колективів, призначають інструктором відділу організаційно-партійної роботи Запорізького обкому Компартії України. І тут він також показав себе з кращого боку. Незабаром його запрошують працювати в Центральний Комітет Компартії України.

Дванадцятирічна робота Валентина Григоровича Матвєєва в ЦК була дуже складною, різноманітною й важкою. Він був інструктором, консультантом, завідувачем сектору, заступником завідувача відділу, займався питаннями, пов’язаними з діяльністю Верховної Ради та Ради Міністрів України, Укррадпрофу, Комітету народного контролю України, ЦК ЛКСМУ та інших республіканських структур, брав безпосередню участь у створенні Організації ветеранів України, Республіканської ради жінок, Всеукраїнського товариства боротьби за тверезість...

Але найнапруженішим було для нього керівництво Загальним відділом ЦК. По суті, Загальний відділ — це провідна ланка апаратної роботи ЦК, ось чому колеги по праву називали Валентина Григоровича Матвєєва «залізним канцлером». 

Йому довелося працювати з такими видатними політичними й державними діячами, як перші секретарі ЦК Компартії України Володимир Васильович Щербицький, Володимир Антонович Івашко, Станіслав Іванович Гуренко, які багато чого зробили для розвитку України.

У трагічні дні після  антинародного, контрреволюційного перевороту в Москві в серпні 1991 року й наступного за ним проголошення незалежності України й незаконної заборони Президією Верховної Ради Компартії України нова  влада жахливо звинуватила Валентина Григоровича Матвєєва «у зраді Батьківщині». Хоча кожному було зрозуміло, що всі його дії були в рамках чинного закону і в інтересах народу й держави.

Звісно, Валентину Григоровичу з труднощами вдалося в цій зоні перехресного вогню відстояти свої честь і гідність. Прокуратура України змушена була через рік закрити проти нього кримінальну справу за відсутністю складу злочину. Але в цій важкій і нелегкій ситуації він не зігнувся, не зламався, не озлобився. Він зберіг силу і стійкість духу й разом зі своїми бойовими та випробуваними соратниками Петром Миколайовичем Симоненком, Станіславом Івановичем Гуренком, Адамом Івановичем Мартинюком, Георгієм Корнійовичем Крючковим і багатьма іншими наполегливо й послідовно боровся за відродження рідної Комуністичної партії, яка в результаті їхніх зусиль була відновлена Конституційним Судом України у грудні 2001 року.

Комуністи України високо цінують непохитну вірність і безмежну відданість Валентина Григоровича Матвєєва ідеям правди, добра й справедливості, яким він присвятив усе своє свідоме життя. Свого часу його обирали секретарем ЦК, нині він член Президії Центрального Комітету Компартії України, заступник голови парламентської фракції комуністів.

Треба сказати, що Валентин Матвєєв — один з укладачів книжки «Комуністична партія України. Хроніка заборони». У ній поміщено офіційні документи й унікальні матеріали, що стосуються антиконституційної заборони Компартії України, дається чітке уявлення про те, як реально розвивалися політичні події в республіці, яку принципову позицію займало керівництво Компартії напередодні й у дні ДКНС. Керівництво партії, її первинні організації зробили все від них залежне, щоб в Україні не пролилася кров, щоб усі ті дні забезпечувалися безперебійна діяльність законно обраних органів влади, належний громадський порядок, нормальне функціонування народного господарства, всіх сфер життєзабезпечення людей.

У 1991—1998 роках Валентин Григорович працював керівником столичних представництв низки запорізьких і харківських підприємств. Ним створено земляцтво — міжнародна громадська організація «Асоціація Слобожанщина», — яке багато зробило для об’єднання в Києві вихідців із Харківської області й спільними зусиллями направляє їхню діяльність на благо регіону й держави.

Особливе місце в житті Валентина Григоровича Матвєєва займає багаторічна й плідна депутатська діяльність. Ще коли був депутатом Балаклейської районної ради Харківської області та Заводської районної ради міста Запоріжжя, він зрозумів, яку важливу й відчутну користь може принести людям із розв’язання їхніх нагальних проблем, із захисту їхніх докорінних інтересів, конституційних прав і свобод.

Із 1998 року він народний депутат України: у третьому скликанні парламенту — член Комітету з питань державного будівництва й місцевого самоврядування, у четвертому — голова Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради, у п’ятому — член Комітету з питань правосуддя, у шостому — член Комітету з питань національної безпеки та оборони, у сьомому — секретар Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

У це час він також член Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентському вимірі Центральноєвропейської ініціативи, член низки парламентських комітетів і комісій. У 2000 році він виступив ініціатором і організатором Всеукраїнського об’єднання депутатів-комуністів рад усіх рівнів «За соціальну справедливість і народовладдя» і відтоді є незмінним головою його координаційного комітету. Нині депутатський корпус Компартії України становить майже 10 тисяч осіб, і він предметно розв’язує конкретні проблеми, які сьогодні є в суспільстві й хвилюють наших громадян.

Увесь свій багатий досвід Валентин Григорович щедро передає молодим народним обранцям. Гарним зразком слугують підготовлені ним кваліфіковані законопроекти, аргументовані виступи з парламентської трибуни, аналітичні статті й інтерв’ю в засобах масової інформації, зустрічі з виборцями, депутатські звернення до державних інстанцій...

Зрозуміло, добрим прикладом для всіх нас є його висока порядність, кипуча енергія й мудра розсудливість, принципова позиція й чіткий життєвий стрижень, теплота й чуйність у стосунках із людьми, щире бажання допомогти кожній людині, особливо тим, хто потрапив у біду.

На противагу відомому вислову канцлера Німецької імперії Отто фон Бісмарка, який заявив, що «політика є мистецтво можливого», Валентин Григорович Матвєєв каже, що «в незалежній Україні політика — це мистецтво неможливого», це здатність кримінально-олігархічної влади управляти й експлуатувати людей, довівши їх до крайньої вбогості, водночас зловживаючи й безсовісно обманюючи їх на кожному кроці.

У цих умовах, на його тверде переконання, головне завдання депутатської фракції комуністів полягає в тому, щоб бути готовим до будь-яких можливих змін політичного курсу правлячого буржуазного режиму й не допустити дику диктатуру олігархії й кримінального беззаконня, вивести Україну із глибокої соціально-економічної кризи, повернути країну трудовому народу. Зрозуміло, ці рішучі дії приводять до підвищення рейтингу і впливу Комуністичної партії та її лідера Петра Миколайовича Симоненка.

70 прожитих років — це хіба вік для політика? Валентин Григорович Матвєєв вихований бурхливою долею й затребуваний нашим тривожним часом, він сповнений великим запасом життєвих сил і невичерпним бажанням працювати на благо трудового народу й держави. У цьому йому активно допомагає його вірна дружина й надійний помічник, талановитий педагог, заслужений учитель України Віра Іванівна, з якою він щасливо живе 48 років. Разом вони виростили чудових дітей — сина Олега й доньку Ірину, прийняли у свою родину невістку Таню й зятя Михайла, виховують собі й людям на радість онуків Дмитра, Анастасію та Андрія.

У ці весняні дні друзі й колеги, рідні й близькі, земляки й виборці щиро вітають Вас, дорогий і шановний Валентине Григоровичу, зі знаменним ювілеєм. Від усієї душі бажаємо Вам і Вашій дружній і згуртованій сім’ї, всім Вашим рідним і близьким нових творчих успіхів у роботі, міцного-міцного здоров’я, добра й благополуччя, довгих років щасливого життя.

Зі славним ювілеєм Вас, вельмишановний Валентине Григоровичу!

Іван ГАВРИЛИШИН, член Національного союзу журналістів України.

Фото надано автором.

Народні депутати України — члени Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, а також працівники секретаріату комітету щиросердно вітають з 70-річним ювілеєм секретаря Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України МАТВЄЄВА Валентина Григоровича та зичать йому міцного здоров’я, щастя, любові та відданості рідних і друзів, наснаги в роботі, поваги колег та успіхів на шляху досягнення обраної мети.