Під час світової економічної кризи 2008 року найбільше постраждала галузь будівництва. На жаль, наша держава не стала винятком: зменшення його обсягів у наступні роки й досі становить дві третини! Однак, як стверджує Іван Салій, нещодавно обраний віце-президентом Конфедерації будівельників України, річ не лише у світовому катаклізмі: криза в українському будівництві — певне віддзеркалення стану суспільства. Як виходити з цієї ситуації, які шляхи швидшого відновлення галузі, розмірковує Іван САЛІЙ (на знімку).
Оце так «рекорди»
Житло — базова цінність людського життя усюди. Годі й казати, що житло є стратегічно пріоритетним, оскільки воно — це культура побуту, комфорт, здоров’я, народжуваність та гідна старість. Соціальна місія держави — надавати помешкання безплатно або на умовах заохочення чи оренди. Вона була реалізована за соціалізму, здійснюється нині в країнах розвиненого капіталізму, але абсолютно не виконується в Україні! Фінансова участь держави у спорудженні житла мізерна: 0,3% — у 2010, 0,8% — у 2011, 0,6% — у 2012 році. Тож усі, хто від імені держави заявляє про розв’язання житлової проблеми, повинен ці цифри виставити на своїх робочих столах.
Недавно прес-служба Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства повідомила: «В Україні встановлено рекорд житлового будівництва за останні 19 років. Це означає, що одна із її ключових галузей впевнено долає наслідки світової фінансової кризи». І далі: «... У січні 2013-го в експлуатацію введено понад 2 млн. кв. м житла». Покажіть мені того, хто в січні будував і здавав новобудови? Навіть у Києві за цей час обсяги будівельних робіт упали на 37%, чого не було, напевно, з 1945 року. А загалом в Україні падіння становить 11,3%! Кадрові ротації, оновлення департаментів, безкінечне форматування декларуються як украй необхідні реформи. А насправді галузь будівництва деградує, вона — у глибокій кризі, яка посилюються щодень.
Звернімося до неупередженої статистики
Найбільше ця галузь постраждала під час кризи 2008-го: за три наступні роки обсяги впали на 70%. Завдяки Євро-2012 вона активізувалась, і за результатами 2011-го було +11,1% — ми начебто відштовхнулися від дна. Та 2012 року падіння обсягів щомісяця наростало до мінус 13,8%, а по Києву — до мінус 21,0%! І так у 22 областях України. Крім того, частка житлового будівництва в загальних обсягах становить усього 15%, а частка держави — менше одного відсотка. А після цього влада надсилає громадянам «оптимістичний» сигнал: «Галузь здолала кризу!».
Тим часом український Національний інститут стратегічних досліджень оприлюднив висновок: «Нинішній рівень державних витрат на житлове будівництво є неприпустимо низьким, він не відповідає соціальним та економічним потребам країни». І рекомендує: «...Передбачити значне збільшення — до 12—25 млрд. грн. щороку державних витрат на спорудження доступного і соціального житла; забезпечити щорічне будівництво державним коштом 50—100 тис. одиниць житла економ-класу середньою житловою площею 50 кв. м і орієнтовною вартістю 250 тис. грн.». Але урядова «активізація» передбачає... всього 700 квартир у ІV кварталі 2013-го і вже — 35.918 квартир у 2014 році!
Цікаво, хто вписав цю безглуздо незаокруглену і абсолютно нереальну цифру? Бюджетне фінансування замінюється іншими джерелами, але наші олігархи із своїми капіталами — переважно за кордоном. А державні гарантії, кредити та облігації — теж витрати бюджету, але тільки з відсотками.
Корупція, корупція...
Держава має поступово змінювати структуру житлової політики, надаючи перевагу не висоткам, а малоповерховій, котеджній та індивідуальній забудові, в тому числі — соціальному і доступному, службовому та орендному житлу. Владі, а не лише бізнесу, слід ініціювати будівництво сучасних населених пунктів на зразок котеджних містечок, і розглядати це як справу держави. Інфраструктуру будує держава, житло і робочі місця — створить бізнес. Тому органам влади слід розробити спеціальні програми та економічну мотивацію для власників будов і квартир, управляючих компаній — аж до утеплення старих забудов, теплової реабілітації споруд за сучасними нормативами.
Ми переконалися, що житлова політика держави неефективна і нещира. Замість розв’язання проблем розвитку галузі вона за пріоритет має програми на зразок «Доступне житло», що означає передусім «витягування» коштів з громадян. Людині, яка стоїть у черзі на безплатне (соціальне) житло, пропонують «послугу» від влади: одразу повинен внести 50—70% вартості, фактично профінансувавши будівництво, а потім сплачувати відсотки.
На мою думку, причини наших проблем такі: сучасна влада втратила совість і здатність вести патріотичну економічну діяльність; діловитість і управлінсько-організаторські функції нинішні чиновники замінили рейдерством, щоденними виступами на брехливих телешоу та піаром за народні кошти; безмежна жадібність і корупційність влади, які стали політико-бізнесовим середовищем, а не інструментом державного управління.
Трохи оптимізму
Тим часом будівельна галузь, де, за офіційною статистикою, донедавна працювало 1,5 млн. осіб та 70 тис. підприємств, — одна з потенційних галузей швидкого зростання. Її стан відображає дієздатність і ефективність як центральної і регіональної влади, депутатів усіх рівнів і політичних сил України, так і бізнесу. І що робити — теж відомо. Це передовсім — відродження мотивації і ділової активності влади. Слід змусити центральну владу та органи місцевого самоврядування реалізовувати вже прийняті правильні закони, укази, постанови та програми Кабміну, а за ходом їх виконання вносити деякі уточнення.
Потрібно діяти і ринковими методами, і адміністративними. Наприклад, купувати за бюджетні кошти готове житло на ринку чи за його 70% готовності — це найпростіша дія влади і грошей. Краще іпотеку замінити на оренду житла, як у Франції: в кожному населеному пункті 20% збудованих квартир влада здає в оренду на ощадливих умовах. Слід сприяти органам влади всіх рівнів в усвідомленні того, що головним управлінським ресурсом народу нині є влада центральна, регіональна та самоврядна.
Всеохоплююча криза в Україні свідчить: влада всіх рівнів повинна позбутися ліберально-регуляторної відстороненості від проблем управління реальною економікою і будівельною галуззю передовсім. Вона має реально опанувати управлінсько-організаторський стиль в умовах ринкових і демократичних трансформацій. Що, утім, не є новиною...
Фото надане прес-службою асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів і виробів».
Коли і в кого дійдуть руки до «хрущовок»?
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
