Потрапити у велике місто — це надзвичайна рідкість, як кажуть «воркендтревели». Здавалося б, великі можливості, більше вакансій через кількість закладів і вища зарплатня, але студентам таке майже не пропонують. Проте в усьому треба шукати плюси, у чому я особисто пересвідчилася, поспілкувавшись з учасниками програми 2012 року.
Ірина, 19 років:
«Я була на Алясці, працювала на рибному заводі. Це був свідомий вибір, адже хотіла заробити достатню суму грошей, щоб потім нормально відпочити. Літо пройшло незабутньо, у мене було більше «ворк», що зрозуміло, бо це ж Аляска.
Серед улюблених міст назву, напевно, Пітерсберг, затишне містечко на острові серед гір та заток. Це, мабуть, найпрекрасніше, що я бачила в житті. Друге улюблене місто — Сіетл, хоча це й мегаполіс, воно теж затишне та має шарм старої Америки. Найяскравіший спогад пов’язаний з Нью-Йорком, коли ми в’їжджали на Мангеттен і я побачила всі ці хмарочоси. Про Штати сьогодні мені нагадує чашка з написом «Аляска», з якої я кожного ранку п’ю чай».
Альбіна, 19 років:
«Я працювала в містечку Бедфорд-Гіллс у ресторані на посаді офіціанта та хостес. Але мені дуже пощастило, бо поряд було дуже багато магазинів, кафе, кінотеатрів. Також Нью-Йорк був за годину їзди від міста, тому ввечері можна було поїхати туди погуляти.
Найбільше в ньому вразили масштаби, цілодобове життя та кількість національностей на одному квадратному кілометрі. З улюблених місць виокремлю Таймс-сквер, Центральний парк та Емпайр-Стейт-Білдінг (з нього видно місто як на долоні). Крім цього, я ще була у Вашингтоні, Балтиморі, Майамі та Нью-Джерсі. Але все-таки Нью-Йорк вразив найбільше, і досі не віриться, що я бачила сцени з голлівудських фільмів на власні очі.
Що ж до грошей, то заробила приблизно стільки ж, скільки витратила на програму. Якщо обирати, то в нас було більше «тревел», аніж «ворк», хоча все залежить від людини. Деякі економлять та багато працюють, відповідно привозять значні суми. Я ж мала за мету зовсім інше — якомога більше побачити та спробувати пожити по-американськи. Сьогодні про літо в США мені нагадує годинник, який мені подарував російський друг, якого там випадково зустріла».
Катерина, 20 років:
«Я була в містечку Ніагара-Фоллс на кордоні з Канадою. Працювала в «Hard rock cafe» на посаді хостес. Водоспад, звичайно, вражає, але все це набридає через три дні, потім чекає буденність. Від міста я не в захваті, як і від роботи відомої агенції, яка допомагала мені в організації подорожі. Жила я в «чорному» районі, від напускної привітливості американців уже нудило. Коли почала працювати, моя офіційна робота давала змогу лише жити та харчуватися. Тому почала шукати інші можливості підзаробітку. Три роботи мене врятували, оскільки ще на початку я поставила собі за мету повернути гроші батькам. Вони стали й чудовим прочуханом. Проте за два тижні я кинула все й поїхала подорожувати з хлопцем, який також брав участь у програмі. Чикаго, Холленд, Детройт, Пітсбург, Вашингтон, Вірджинія-Біч, Нью-Йорк перекреслили мої муки на роботі. Я хотіла побачити Америку, я її побачила.
З найулюбленіших міст виокремлю, якщо банально, то Нью-Йорк, а якщо від душі — місто в штаті Мічиган Холленд. Чудова місцина, зранку жодної душі, ніби всі зібралися на сніданок біля кафе. Про Штати сьогодні нагадують квитки з усіх місць, де я була.
P. S. Загалом програма «Воркендтревел» обійдеться студентові досить дорого, сума залежить від рівня агенції та вартості життя в обраному місті. Хоча витрачені кошти завжди можна відпрацювати чи навіть заробити більше...
Тему досліджувала Олеся ТИТАРЕНКО.
Фото надані учасниками опитування.
