Кожен з нас бодай раз у житті бачив на вулицях міста дивно (на погляд обивателя) одягнену молодь. Одні з голови до ніг — у чорному одязі, з похмурими поглядами, що навіюють жах, інші — кидаються в очі яскраво-рожевими барвами у поєднанні з чорним кольором, із зачесаним набік довгим чубом. Треті — носять занадто широкі і великі футболки та джинси, які, здається, ось-ось спадуть. Це — представники молодіжних субкультур, популярних нині серед молоді у всьому світі.
Молодіжні субкультури — це неформальні групи, які продукують власну культуру з усіма властивими елементами: сленгом, стилем одягу, нормами та цінностями. Префікс «суб» — це сховані, неофіційні культурні прошарки, які є своєрідною «підкладкою» панівної культури, і, з точки зору культурології, просто доповнюють її.
В основі будь-якої субкультури лежить внутрішня одноманітність і зовнішній протест проти загальноприйнятих норм. По суті, належність до тієї чи іншої неформальної групи — один зі способів продемонструвати власні погляди. Украй неправильно вважати людей, які відносять себе до іншого об’єднання, неправими і засуджувати їх. Зрештою, кожен має право на індивідуальність.
У нинішніх підлітків величезний вибір: від різноманіття субкультур очі розбігаються — їх налічується декілька сотень. Найвідоміші молодіжні рухи поділяться на музичні, іміджеві, за хобі тощо. Сьогодні розповімо про найпопулярніші і найчисленніші субкультури — шанувальників різних стилів музики.
Емо-кіди: цей світ масок і фальші занадто черствий. Люди забули, що таке живі почуття...
Побрязкуючи розсипом яскравих значків, струшуючи довгим чубом, який прикриває одне око, світом розповсюджується течія молодіжного життя — емо-культура. Її представників, одягнених у чорний колір у поєднанні з яскраво-рожевим, з густо підведеними тушшю очима, часто називають емо-кідами, що дослівно з англійської мови означає «емо-діти».
Історія зародження субкультури емо почалася у 1980-х роках, коли на сцену американського штату Колумбія почали виходити нервові вокалісти з косими чубами і чуттєвим вокалом.
Популярний музичний стиль хардкор почав видозмінюватися: у голосі співака з’явилося більше сильних емоцій, музика стала мелодійнішою і ритмічнішою. Таке звучання почали позиціонувати «емокором». Тексти пісень відображали внутрішній світ і охоплювали теми нещасливого кохання, особистих переживань і самотності. Ті виконавці, які проявляли на сцені більше емоцій, ставали справжніми професіоналами. За цю якість їх почали жартівливо називати емо — від слова «емоційний».
Так на світову арену молодіжних субкультур вийшла емо-культура, яка спочатку була пов’язана винятково з музичними вподобаннями, а пізніше вплинула на поведінку, погляди і зовнішність.
Стиль емо передбачає поєднання в одязі чорного і яскраво-рожевого кольорів.
Переважання чорного символізує відчуженість, закритість від світу і депресію, а елементи рожевого говорять про здатність тонко відчувати і переживати.
Одягають емо-кіди, як правило, вузькі джинси, футболки та толстовки з назвами улюблених груп, сердечками чи героями мультиків та кеди. Волосся фарбують у чорний колір, інколи з рожевими пасмами, і відпускають косий чуб, який в ідеалі має доходити до кінчика носа, закривати півобличчя і одне око. Велике значення надається макіяжу, який поширений в обох статей: очі густо підводять чорною тушшю, а губи фарбують у колір шкіри. З інших поширених атрибутів: полосаті гетри, чорний лак на нігтях, яскраві браслети, проклепані ремні і багато значків на сумці, джинсах, футболці і навіть взутті.
Головні життєві позиції емо-кідів — протистояння несправедливості, чуттєве світосприйняття і вираження емоцій як позитивних, так і негативних. Висловлювання почуттів не вважається проявом слабкості. Представники емо-культури стверджують: «Цей світ масок і фальші занадто черствий. Люди забули, що таке живі почуття. З протесту брехливому світу народився світ емо».
Найчастіше емо-кід — вразлива і депресивна людина, яка виділяється з натовпу яскравим іміджем, шукає однодумців і мріє про кохання. Велике значення приділяється таким цінностям, як дружба і любов. Духовними ідеалами субкультури є чесність, вірність та щирість.
У суспільстві емо-культуру піддають постійній критиці, приписуючи на її рахунок культ депресії та самогубств. Представники інших молодіжних субкультур ставляться до емо-кідів украй вороже. Достеменно невідомо, що вони не поділили, але факт залишається фактом: їх недолюблюють і часто б’ють агресивно налаштовані неформали.
Панки: свобода життя без рамок, свобода від усього світу!
Традиційний вигляд представника цієї субкультури — строкатий епатажний імідж: подерті штани з сотнею булавок та нашивок, які закривають дірки, куртка-косуха чи картата сорочка та яскравий ірокез на голові. Йдеться про панків, яких вважають найзатятішими тусовщиками, великими фахівцями з випивки, наркотиків і вуличних бійок.
Субкультура панків зародилася у 1970-х роках в Англії. Цей рух став формою протесту молоді з бідних прошарків суспільства проти багатства, корупції та різних забобонів.
Обурення панки виражали зовнішнім виглядом та ставленням до життя: грубий жаргон, непристойна поведінка, вживання алкоголю та наркотиків, бійки та пограбування. Намагаючись укорінити власну субкультуру, панки почали з музики, створивши панк-рок. Ця музика була швидкою і гучною, зіграною навмисне непрофесійно, а тексти пісень — серйозними, присвяченими проблемам, які хвилювали молодь: безробіттю, взаємовідносинам держави й особистості...
На початку зародження характерного зовнішнього вигляду у панків не було: кожен одягав, що заманеться, при цьому намагаючись не злитися з натовпом. Трохи пізніше сформувався окремий стиль.
Традиційний одяг — заправлені у важкі черевики чи кеди рвані потерті джинси з булавками, ланцюгами від собачих повідків, заклепками і нашивками.
Популярні футболки з зображенням черепа і шкіряні піджаки — куртки-косухи.
Дівчата-панки часто наносять яскравий макіяж, одягають короткі спідниці і рвані панчохи. Стандартна зачіска — ірокез, поставлений за допомогою лаку, гелю чи пива вертикально і викрашений у неприродно яскраві кольори. З прикрас поширені сережки у вухах і пірсинг на обличчі, ошийники, шкіряні браслети з шипами, заклепками і ланцюгами.
Основною ідеологією панків є критичне ставлення до суспільства і політики, заперечення і неприйняття культури старших поколінь, а також прагнення до особистої свободи і незалежності. Вони налаштовані проти влади і порядку, тому ніколи не пропагували жодних ідей, окрім анархії. Нині субкультура панків ґрунтується переважно на захопленні панк-роком, а жаргон, вживання спиртних напоїв та бійки вже не є визначальними.
Продовження буде...
ІНШИЙ ПОГЛЯД
Як правило, дорослі особливої поваги до представників молодіжних субкультур не виявляють, оскільки мислять найчастіше за сформованими у суспільстві стереотипами. В екстравагантно одягнених підлітках, які називають себе емо, готами, реперами чи панками, вбачають обов’язково щось негативне. Наприклад, побачивши на вулицях міста панка в проклепаній куртці з зухвалим ірокезом на голові, з пляшкою пива і цигаркою у зубах, дорослі відразу думають про цю субкультуру в цілому, не розуміючи, що не всі панки такі. Вони не намагаються проникнути в ідеї руху, а судять лише за зовнішньою картинкою. Саме так народжуються стереотипи!
Насправді кожен підліток колись дорослішає. Він витягає металеві кільця з брів та язика, ховає у шафу порізані джинси і перефарбовує волосся у природний колір. Але в ньому назавжди залишається відбиток його руху. Наприклад, колишня дівчинка-емо зможе в майбутньому стати чудовим лікарем, адже співчуття та співпереживання вкрай необхідні для цієї професії. З колишнього гуляки-панка вийде прекрасний вчитель, адже він зможе зрозуміти своїх учнів, пам’ятаючи себе у молодості. Колишній гот зможе стати артистом чи художником, адже чималу роль у готичній субкультурі відіграє сумна романтична краса. Варто пам’ятати, що не всі представники молодіжних субкультур є такими, якими здаються на перший погляд!
Малюнки автора.
